Відшуміли новоріччя, Різдво, колядки, та зимові святки тривають і надихають нас віншуваннями, вертепами, дівочими гаданнями, сподіваннями на щастя, на волю й на щасливу долю.
Розбіжність між двома календарями – григоріанським і юліанським – подарувала нам можливість зустрічати Новий рік двічі. Іноді старий відзначається навіть урочистіше, адже 1 січня збігається з різдвяним постом, який гартує душу й тіло, і доводиться дотримуватися певних пересторог, а за старим стилем святкувати вже можна повноцінно. А приводів для цього чимало: і старий Новий рік, і Щедрий вечір, і Василя, і Маланки…
Не забувають про традиції і в Любимівському СК. Учасники гуртка «Здоровенькі були» (Вячеслав Білий, Світлана Муранова, Олена Алієва, Анатолій Бунець, Наталі Мозоль, Олександр Рабович) ходили з вертепом по селу і вітали всіх зі святом!
Вечір напередодні називається щедрий, багатий. Він дарує стіл із багатою кутею, в яку додають свіжого запашного смальцю, та переважно з м’ясними наїдками. Готують також інші обрядові страви – кутю, як данину предкам, млинці, як символ сонця, а також пироги, за якими «ховається» батько, аби й прийдешнього року в родині був достаток, тощо.
Це чудовий час зібратися в родинному колі, а також залагодити конфлікт між сусідами, аби Новий рік зустріти в злагоді. Цього дня мали другий шанс хлопці, які отримали гарбуза замість згоди на шлюб, вони могли ще раз засилати сватів.
У надвечір’я Нового року пошановували святу римлянку Меланію, а 1 січня за старим стилем – пам’ять святого Василя. Тому ці свята отримали однойменні назви.
Коли смеркне, селом ходять ватаги переодягнених у різні костюми щедрувальників. Серед них обов’язково Маланка – зазвичай парубок у кумедному жіночому вбранні, з яскравим макіяжем на обличчі (Олександр Рабович). Вона щоразу прагне поцілуватися із зустрічними, ділячись із ними своїми «барвами».
Доки щедрувальники віншували всіх домашніх, Маланка намагалася нашкодити: мела від порогу до столу, мостила взуття на стіл, посуд під стіл, білила підлогу молоком… Наостанок вона щось цупила й вимагала викуп. «Підміняють» Маланку, щоб обдурити духів із потойбіччя. Кожен персонаж цього дійства уособлює певний образ.
Водночас ряджені водили й Козу, яку зображала Світлана Муранова у вивернутому кожусі з макетом голови тварини. Оскільки вона дуже бешкетувала, доводилося вцілити їй у «правеє вушко». Коза помирала… Потім її оживляли, рахуючи зуби, лоскочучи, перевіряючи чи вона дійна… Ця смерть символізувала зимову загибель усілякої рослинності, а оживання – весняне пробудження природи. Адже, «де Коза ходить, там жито родить. Де коза туп-туп, там жита сім куп». Аби прийдешнього року родила нива, проводили символічну борозну й засівали зерном.
Ранком першого дня Нового року засівали в кожному домі. Загалом прихід колядувальників, щедрувальників і засівальників у народі завжди вітався, адже це було на щастя й на здоров’я… Важливо, аби першим поріг оселі переступав чоловік, бо жінка не віщувала удачі.
Всі ці традиції вдало відтворили учасники драм-гуртка «Здоровенькі були».
Люди в селі залишилися задоволеними і дякували Любимівському СК за таке дійство!
Вячеслав Білий