Друк

Володимир Ярков з Нововоронцовки був мобілізований у серпні 2014 року. Протягом року воював у складі 17 танкової артилерійської бригади. У вересні 2015 року повернувся додому, вже зовсім іншою людиною.

- Володимире, Ви потрапили до зони АТО через декілька місяців з моменту початку тих страшних подій. Як це – побачити ситуацію з середини?
- Мені разом із іншими воїнами довелося воювати під Попасною у напрямку Первомайська, що на Луганщині, у другій ліній оборони. Нас, мобілізованих та добровольців, було набагато більше ніж контрактників та професійних військових.
- Чи оснащували Вас усією необхідною амуніцією та продуктами харчування?
- Так. Усе те, що у мене було, окрім бронежилета, було придбано за кошт держави. Хоча й бронежилет також можна було б отримати, але я вирішив, що краще мати власний. Мене на фронт збирали мої близькі, друзі за що велике їм спасибі. Велика вдячність волонтерам, які всебічно допомагали нам одягом, продуктами харчування, гігієни. Завдяки їм ми виживали. Харчувалися ж ми всі разом, самі готували. Раз на десять днів отримували сухі пайки.
- А як було витримати постійні обстріли? Невже не страшно?
- Звичайно, під час перших обстрілів ми хвилювались, не знали куди подітись. І хоча з часом потрохи звикаєш до постійних пострілів, та все ж, навіть вдома, у Нововоронцовці, де тихо і спокійно, будь-який зайвий звук ще й досі примушує насторожитись.
- Які настрої реально були у місцевого населення?
- Я ніколи не міг зрозуміти, як так може бути, що люди в одній країні мають різний менталітет, але на Сході я дійсно побачив, що таке можливо. Більшість населення — це реально байдужі люди. Більшість місцевих до українських військових відносились досить нормально, але були й такі, які бачили у нас лише ворогів.
- Тепер, коли Ви побували у самому епіцентрі подій, чи є у Вас сподівання на швидкий прихід миру?
- Звичайно, надія помирає останньою, але було б на що сподіватися. Коли я був на Луганщині – ми по черзі несли караульну службу. А нас постійно провокували то російські війська, то сепаратисти, обстрілюючи з різних сторін. І коли таке відбувається, то чи можна говорити про перемир’я.
- Кажуть, що є проблеми з офіційним оформленням бійців?
- Можливо, але мене оформлено як учасника антитерористичної операції. Все виконано у встановленому порядку, виплати отримую вчасно. Тож з оформленням справи не такі погані.
Розмову вела Ірина Кошарська

 

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter