Друк

Саме таку назву мав нарис, творча робота, з якою мій онук Ілля Комаровський взяв участь у IV Регіональному літературному конкурсі імені Юрія Костянтиновича Голобородька.

Метою конкурсу є вшанування й популяризація художньої спадщини відомого письменника, заслуженого журналіста, історика, краєзнавця, якому у січні 2017 року виповнилося б 90 років; підтримка та розвиток літературних здібностей учнівської молоді, формування зацікавленості життям Таврійського краю та долями людей, що його збагачували.

Засновниками конкурсу є родина Голобородьків; педагогічна династія вчених: сини професори, науковці Станіслав та Костянтин Юрійовичі Голобородько, (їх дідусь – педагог, прозаїк, заслужений вчитель України Кость Голобородько, ім’я якого носить Станіславська ЗОШ І-ІІІ ступенів Білозерського району), дружина Юрія КостянтиновичаЄвдокія Петрівна - професор,академік, член кореспондент АПНУ.

Саме перу Юрія Костянтиновича належить нарис «Кам’янська Січ» (1993 р.), про яку ми більше дізнались під час відкриття туристичного сезону 2018 року в с. Республіканець Бериславського району на травневі свята і, про що так захоплено писала Людмила Терещенко – голова ради ветеранів села Михайлівка (Вісті № 21 від 24.05.2018).

Я вдячна вчителю Нововоронцовської ЗОШ № 1 Лукомець С.М., яка запропонувала Іллі написати на конкурс нарис про свого дідуся Комаровського В.Г., журналіста, колишнього редактора районної газети «Вісті», поета, який за життя не видав жодної збірки (а в архіві більше 80 віршів).

Онук дідуся не знав особисто і про нього дізнавався тільки із розповідей близьких, знайомих, читаючи статті про нього в пресі, його листування, щоденники і, звичайно, його вірші. Якраз у цей час була здана до друку перша збірка Венедикта Комаровського «Я вірю». Його робота (я вважаю і керівника Лукомець Світлани Миколаївни) була високо оцінена членами журі конкурсу: в своїй категорії 9-11 класів він посів І місце. (В конкурсі взяли участь більше 80 учнів 5-11 класів з усіх районів області).

До видання поетичної збірки В.Комаровського «Я вірю» причетна велика кількість людей.

Перш за все це - працівники архівного відділу Нововоронцовської РДА Гусинська Н.В. та Засунько Л.П., які ще в 2008 році створили фонд особового походження Комаровського В.Г. І хоча жодної збірки за його життя не було видано, Нововоронцовська ЗОШ №1 (Жовтоног Р.П., Козирь Л.М.), Любимівська ЗОШ (Ткаченко Ж.Д.), районна бібліотека (Зайченко В.В., Лукіна Л.М.), клуби «Пам’ять», «Осіннє золото» (Саланська В.І., Бережна С.В.) поводили заходи по вшануванню пам’яті Комаровського, на яких читалися його вірші. А до 80-річчя з Дня народження та 20-річчя його світлої памяті було випущено 2 екземпляри збірки «Я вірю» Тартицею В.Д., Лукіною Л.М., Наталією Сисенко на принтері (коректори Клочанюк В.Д., Маменчук Т.О.). Я їм низько вклоняюсь за таку велику роботу. А щоб видати збірку, треба шукати спонсорів. І першим до кого я звернулась був М.Г.Світличний. «Ради памяти Вени я помогу». Це так тепло прозвучало. Дякую Вам, Миколо Гнатовичу, не тільки за спонсорську допомогу, а і за добру згадку про мого чоловіка. Наступний, до кого я звернулась, був селищний голова Володимир Володимирович Марчук (Я пишаюся тим, що ми з ним земляки).

Я прочитала йому уривок із вірша «Выпускникам школы» (1984), (у кого є збірка, на 42 стор.)

…Вас будут помнить все: и наше море,
И добрые в делах учителя …
В халате, гимнастёрке и спецовке
Вернётесь, если где-то надоест.
Роднее нашей тихой Воронцовки,
Поверьте, нет других дороже мест.
Она как символ счастья, как невеста,
Всегда воспоминаньями полна.
И встреча с нею – это встреча с детством,
С улыбкой, как веселая волна…
Після цих рядків він не міг відмовити.
Дякую.

І третій, хто пішов на зустріч, був Калька В.В. Дай Вам Бог здоров’я! Це вже від імені фонду Ігоря Колихаєва. Красно дякую! Більше не буду писати до кого зверталася. Але це була лише половина коштів, необхідних для друку. Тому я вдячна кожному, хто спонсорував мене пізніше, придбавши збірку.

А тепер майже готове до друку дослідження «Барон з Гаврилівки» про родину Фальц-Фейнів, яке Комаровський написав будучи тяжко хворим у 1997 році.

Останню главу «Меценатство» дописала Г.Кшановська, його наступниця. Фальц-Фейн приїздив у Гаврилівку ще не раз і я хочу доповнити нарис враженнями тих людей, які зустрічалися з ним (2002 р.), з його племінником (2005), іншими цікавими матеріалами про наш Вусор, як його називали раніше місцеві жителі.

14 вересня 2018 року Едуарду Олександровичу виповниться 106 років. Хотілось би до цієї дати випустити цю книжечку. Якщо хтось хоче стати моїм спонсором, даю свої координати 2-13-67 або (098) 741-38-07.

Я не випадково назвала статтю «Слід на землі». Читаючи районну газету, історію нашого краю, майже в кожному номері бачимо замітки про добрі справи «Благодійного фонду Ігоря Колихаєва», В.Бєлова, М.Світличного, селищного голови В.Марчука та інших.

Звичайно М.М. Гурепку треба більше грошей для видання його довідково - краєзнавчої енциклопедії «Нововоронцовщина – перлина України». Думаю, що у нас достатньо заможних, небайдужих людей, які допоможуть йому в цьому і, можливо, трохи й мені.

Марія Терентьєва.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter