Ми, учителі та учні Хрещенівської ЗОШ, дуже любимо подорожувати. За час навчання в школі ми побували в багатьох цікавих місцях України. На осінніх канікулах були у Львові, а на весняних - поїхали у столицю нашої Батьківщини – місто Київ.

І ось нарешті настав довгоочікуваний день 22 березня, коли ми сіли в потяг Апостолово – Київ. Ніч проминула непомітно – ми в Києві!!! Нас зустрів величезний вокзал. А коли зайшли до метро, нашому подиву не було меж. Ескалатор, підземна залізниця та станції, які відрізняються одна від одної – вражало все! В столиці багато визначних місць, які варто побачити, але звичайно ж все за один день обійти неможливо. Тому в цьому році ми вирішили в Київ приїхати на три дні. Поселившись у хостел, вікна якого виходили на Майдан Незалежності, ми відправились на екскурсію.

Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років. З перших хвилин перебування на території музею нас вразила велич монументу Батьківщина-мати, який видно практично з будь-якого кутка Києва. Не залишили байдужими нас скульптурні композиції "Форсування Дніпра", "Передача зброї" та чаша "Вогонь слави". Головний експозиційний музей розкрив перед нами всю історію Другої світової війни, історію перемоги в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, показав всю жорстокість, з якою винищувався наш народ. Відкриті нові зали. Знаковим експозиційним проектом музею стала виставка «Аеропорт… Пекельна смуга», присвячена обороні Донецького аеропорту. Її експозиційні площі перетворилися на майданчик, де згадують загиблих, воїни з АТО зустрічаються зі своїми побратимами, школярами й студентами з усієї України. Розповідь наскільки була цікавою , що учні, затамувавши подих, уважно слухали екскурсовода, хлопці оглядали військову техніку.

Далі ми потрапили до релігійно-культурної перлини України Києво-Печерської Лаври. Багато білокам’яних церков з золотими куполами розташувалося серед купи дерев на лівому березі Дніпра. Справжні ченці в чорному одязі, багато прихожан, дзвони і служба Божа у храмі причарували наші душі. Побували у нижніх печерах, де лежать останки різних видатних людей. Здається, це місце пронизане давниною. Києво-Печерська Лавра заворожила нас своїм масштабом, величчю, вишуканістю. Атмосфера у цьому місці надзвичайна. Тут ти відволікаєшся від буденних проблем та знаходиш гармонію. А ще на території є невеличкі Трапезні, де нас пригостили смачним обідом.

Наступною зупинкою був Парк Слави. Його серце – обеліск, що має висоту 27 метрів, а біля підніжжя знаходиться могила Невідомого солдата. Неподалік стоїть пам'ятник Леоніду Бикову, що уособлює пам'ять про усіх льотчиків, загиблих в роки Великої Вітчизняної війни. Центральною частиною комплексу споруд у парку є "Свічка пам'яті".

Хрещатик та Майдан Незалежності – головної вулиці та площі міста. Особливо тут красиво у ввечері. Ми насолодилися можливістю неспішно прогулятися Хрещатиком, відчути атмосферу міста.

Другий день був також дуже насиченим. Зранку нас зустріла знаючий і досвідчений екскурсовод з глибокими знаннями в галузі історії та культури столиці – Марія. Вона провела нас вулицями стародавнього Києва та аристократичними Липками.

Ми перенеслися в древній Київ на сотні років назад, відчули атмосферу старого міста і дізналися більше про найдавніші споруди , які пам’ятають численні війни, зміни влади і режими, але як і раніше стійко стоять, пошепки розповідаючи свої історії. Побачили неймовірні пам’ятки архітектури, що збереглися до наших часів. Поринули в атмосферу минулого біля Михайлівського Золотоверхого монастиря, який відновлювався, як фенікс, з руїн і після навали хана Батия, і після варварського знесення радянською владою. Побували коло фундаменту найдавнішої споруди міста – Десятинної церкви. Відкрили для себе історію загадкових Золотих Воріт та Софіївського собору, побудованих ще Ярославом Мудрим тисячу років назад. Відчули велич правителів минулого біля пам’ятників видатному гетьману Богдану Хмельницькому і великій жінці - княгині Ользі. Дізналися більше про Софійську площу і Старокиївську гору, адже саме звідси починався Київ. Насолоджувалися пізнавальною прогулянкою по Андріївському узвозі, де побачили архітектурну перлину бароко – Андріївську церкву, дізналися, чому ж у неї немає дзвонів. Сфотографувались біля пам'ятника Проні Прокопівни та Голохвастова. Від церкви спустились до найстарішого району міста Києва – Подолу, сповнений духом торгівлі, моди, ярмарків. Кожна церква тут, кожен будинок оповиті легендами та цікавими історіями, які сягають сивої давнини.

Пообідавши у ресторані домашньої кухні «Пузата хата», ми відправилися на наступну екскурсію вулицями аристократичних Липок. Історія місцевості із такою романтичною назвою починається у середині 18 століття, до того ж – не менш романтично – із будівництвом палацу для царських осіб та висадкою розкішного липового гаю навколо нього. Не минуло й ста років, як чудовий липовий гай був знищений у зв’язку з інтенсивністю забудови. Залишилась лише назва – Липки. Це сучасні вулиці Печерська, з поміж яких – Шовковична, Пилипа Орлика, Інститутська, Банкова та власне Липська. Тут оселяються представники київської знаті: відставні військові, купці, промисловці. За радянських часів на зміну старовинним особнякам приходять важкі урядові споруди та будинки номенклатурних робітників. На щастя, сьогодні ще можна відчути справжній, старовинний та романтичний настрій Липок завдяки таким спорудам, як особняки позаминулого сторіччя, театр Франка чи лютеранська церква. Тут ми побачили шоколадний будиночок, дім невтішної вдови, Рожевий замок, маєток графині Уварової , до якого ми завітали. Він неймовірно красивий.

Тут багато світла, позолоти, купідонів і богемського скла.

Під час подій Євромайдану саме на вулицях Липок стався найбільший за роки незалежної України злочин влади проти власного народу - розстріл активістів антивладних протистоянь із снайперських гвинтівок. Жертвами так званої "антитерористичної операції" стали сотні людей. Наразі обговорюють питання про перейменування вулиці Інститутської у вулицю Небесної сотні.

Нам вдалося пройти по Банковій та побачити одну із головних архітектурних пам’яток України - Будинок з химерами - візитівку геніального архітектора Владислава Городецького. Фасад будинку прикрашають десятки скульптур. Слони, олені (чи то антилопи, чи і те, і те), змія , крокодил, носороги, велетенські вусаті коропи, дуже багато жаб. Все – тварини. І що цікаво – жодної химери на ньому геніальний митець, скульптор Еліо Саля, не поставив. Поряд з будинком знаходиться Адміністрація Президента України. Нам пощастило, що екскурсія була у неділю, і ми вільно мали змогу прогулятися біля будівель.

Вечір був незвичайним, адже ми побували у Київському національному академічному театрі оперети. Перша українська рок-опера «Біла ворона» не залишила байдужим нікого. Головна тема опери — подвиг французької героїні Жанни д’Арк, яка очолила свій народ у визвольній боротьбі проти англійського поневолення під час Столітньої війни. У постановці режиссера ця історія звучить по-новому і асоціюється з українськими героями Революції Гідності. Супроводжує виставу симфонічний оркестр. Текст написав поет Юрій Рибчинський, а музику Геннадій Татарченко у 1989 році.

Третій день нашої подорожі. З ранку ми відвідали океанаріум «Морська казка» - музей із живими експонатами, мешканцями морів та океанів планети. Ми побачили відкритий басейн із морськими скатами, «акулячий дім», десяток акваріумів із різними видами рибок, а також найотрутніших риб у світі – крилатку та рибу-собаку (риба-фугу, блюдо з якої є візитівкою азіатської кухні). Одне з найбільш захоплюючих місць океанаріуму – підводний тунель, розташований на глибині 2-х метрів під водою! Від риб глядачів відокремлює лише акрилове скло. Перебувати у тунелі абсолютно безпечно та надзвичайно захоплююче – усе підводне життя проходить просто у вас на очах. Діти були в захваті від побаченого.

Продовжилась екскурсія знайомством із Маріїнським парком, одним із найстаріших парків столиці. Своєю назвою він зобов'язаний однойменному палацу, розташованому трохи далі. Маріїнський палац було побудовано в 1750-1755 рр. Він пережив багато катаклізмів: пожежу, яка знищила дерев'яний другий поверх і всі парадні приміщення, Велику Вітчизняну війну, коли в центральну частину будівлі потрапила бомба. Проте численні реконструкції зробили свою справу і сьогодні ця споруда вважається державною резиденцією. Тут проходять урочисті події, починаючи нагородженням героїв, врученням грамот і закінчуючи зустрічами офіційних делегацій на вищому рівні. Поряд розташована будівля, в якій працює Верховна Рада України. Учням було цікаво подивитися, де проходять засідання депутатів. Вперше за багато років ми потрапили в саму будівлю. На власні очі побачили, де працюють народні обранці, дізналися про внутрішнє життя парламенту, історію зведення сесійного будинку, побувати у кулуарах ВР України.

Зовсім не хотілося прощатися з містом , але наша подорож добігала кінця. І ось вже ми, стомлені, але щасливі, у потязі. До пізньої ночі ділились враженнями, весело сміялись над пригодами. Хтось вперше їхав залізницею, хтось емоційно пригадував метро та всі разом раділи тому, що навчаємось в Хрещенівській школі, де маємо можливість змістовно проводити канікули.

Ця подорож залишила приємний, незабутній слід у наших серцях, подарувала такі яскраві враження та позитивні емоції, які не зітруться із пам’яті і пронесуться через усе життя.

Наталя Миколаївна Топчій, організатор подорожі.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter