14 серпня, якраз на свято Маковія, після довготривалого пошуку місця поховання загиблого за звільнення с. Леонтіївки 22.02.1944 р., прибули до нас в Михайлівку гості з Республіки Казахстан Джамбульської області Аюбаєв Алтимек, Аюбаєва Назіпа та Алтинбекуяг Нуржан.
Після наполегливого і довготривалого пошуку місця поховання Аюбаєва Байпієса, рідні тільки тепер знайшли його могилу. Труднощі в пошуку були пов’язані з тим, що в похоронці було вказано: Миколаївська обл., с. Леонтіївка. І тільки допомога українки з Цюрупинська, яка навчалась разом із Аюбаєвою Назіпою у Кембріджському університеті, вивели на наше село Михайлівка Нововоронцовського району Херсонської області.
Отримавши підтвердження з Михайлівської сільської ради, родичі загиблого одразу вирушили в дорогу. І ось, гостей з Республіки Казахстан радо зустрічають на українській землі: сільський голова Довгий В.Й., секретар ради Халак Н.Ф., інспектор із соціальних питань Макух І.В., бібліотекар Перило О.М. та спеціаліст –фотограф з багаторічним досвідом роботи Воропай М.С., який ретельно фіксував усі моменти зустрічі.
Після ознайомлення з написами у «Книзі пам'яті» гості залишили відгук -подяку жителям села за вшанування загиблого родича.
Зустріч продовжилась на меморіалі загиблим воїнам, який знаходиться в центрі села. Це був найбільш хвилюючий момент: рідні поклали квіти, прочитали молитву над привезеною землею з Батьківщини Аюбаєва Байпієса та взяли до Казахстану пригоршню землі з могили загиблого.
Гостям хотілось побувати в с. Леонтіївка, за звільнення якого віддав життя їх родич. Завдяки тому, що в нашій «Духовній світлиці» зібрані фото та історичні матеріали про затоплення села, про щорічні традиційні зустрічі леонтян, вони зрозуміли, що пам'ять про загиблих воїнів буде жити у віках і висловили бажання побачити той пам’ятний знак селу Леонтіївка, що зображений на фото. Тож, всі разом вирушили на берег Дніпра, де встановлений пам’ятний знак на місці переправи радянських військ, які звільняли села Михайлівку, Леонтіївку, Бажанівку.
Повернувшись до сільської ради, обмінялись пам'ятними сувенірами на добру згадку про цю незабутню зустріч.
Схвильовані, розчулені і задоволені тим, що їх пошуки увінчалися успіхом і вони нарешті відвідали могилу свого дідуся гості вирушили в зворотній путь. Від всього серця дякували за прийом, увагу, за те, що жителі села шанобливо ставляться до місць поховань і запросили до себе в гості.
Л.ТЕРЕЩЕНКО, голова ветеранської організації