14 вересня 1912 року в с. Гаврилівка Нововоронцовського району народився Едуард Олександрович Фальц-Фейн – відомий громадський діяч, меценат, а через чверть століття, 17 вересня – Комаровський Венедикт Григорович. Хоча дати не ювілейні, але завжди приємно згадувати людей, які внесли неоціненний вклад в історію нашого краю і залишили про себе світлу пам’ять.

З Венедиктом Григоровичем Комаровським доля звела мене у 1994 році, хоча його дописи і вірші і раніше привертали увагу, були надзвичайно актуальними і цікавими. Я прийшла працювати у районну друкарню лінотипістом, де, на той час, друкувалася газета «Вісті». Запам’яталася надзвичайна повага, з якою ставилися до головного редактора співробітники. Газета, яку він підписував до друку, майже не правилася, оскільки кожне слово і рядок були виваженими і ретельно перевіреними. Того року ми набирали списки жителів району, які не повернулися з війни, і особливо важливо було кожне прізвище, ім’я, дату народження, кожну крапку і кому надрукувати правильно. На шпальтах «Вістей» порушувалися надзвичайно актуальні проблеми, публікувалися статті жителів району на політичні теми як з однієї точки зору, так і протилежної. Враховуючи, що з дня, коли була проголошена незалежність нашої країни пройшло не так багато часу і у свідомості людей переважало комуністичне мислення, це було сміливо і викликало жвавий інтерес у читачів. Кожен примірник газети обговорювався у колективах, магазинах, на ринку, виникали бурхливі дискусії, а головному редактору потрібно було мати певну рішучість і наполегливість, аби дані матеріали були опубліковані. Про щирість і людяність Венедикта Григоровича говорить те, що «Вісті» за його керівництва стали фактично однією із гілок влади у районі – кожен житель знав, що якщо звернеться до газети з приводу проблем із забезпечення вугіллям, газом, сірниками, подорожчання хліба або відсутність цукру у магазині, неналежного обслуговування, невиплати заробітної плати вчителям - це буде висвітлено у районці, питання позитивно вирішено і через деякий час з’являться вдячні рядки від читачів. «Долі людські», «Судові нариси», «Сторінки історії», «Точка зору», «Будні села», «Шкільне життя», «Репліка», «Актуальне інтерв»ю», «Про тих, хто поруч», «Запитували – відповідаємо», «Здоров»я», «Обпалені війною», «Звітує депутат», «Літературна сторінка», «Ми і закон», «На життєвих перехрестях», «Жартома і всерйоз» - матеріали під цими рубриками були опубліковані в газеті лише за один місяць і свідчили про надзвичайну працьовитість і професіоналізм колективу редакції під керівництвом Венедикта Григоровича. Листаючи підшивки газет за той період просто вражає, настільки газета була близькою до людини незалежно від її посади чи становища - критичні статті на адресу керівництва району, рейди на поля в період жнив, листи пенсіонерів, роз’яснення щодо змін у соціальному захисті громадян, написані не сухою офіційною, а доступною мовою, статті про людей, які відіграли значну роль житті нашого району і інші. Газета перечитувалася від самої назви і дати випуску до кількості примірників і прізвища головного редактора.

Поряд з цим постійно приділялася увага передовикам виробництва – дояркам, тваринникам, комбайнерам, слюсарям, водіям, електрикам, людям праці, для яких фото у газеті та теплі слова були більш вагомими, ніж премія і спонукали трудитися ще краще.

Для мене завжди було загадкою, як російськомовна людина з Білорусії з такою повагою і любов’ю ставилася до української мови, українського слова і я це списувала на вплив його дружини Марії Андріївни. Проте, ознайомившись із біографією у архіві, дізналася, що дитинство і юність Венедикта Григоровича пройшли у місті Збараж Тернопільської області.

У ці дні, 22 роки тому, 16 вересня 1997 року у газеті «Вісті» була надрукована перша частина історичного дослідження Венедикта Григоровича «Барон з Гаврилівки» про родовід Фальц-Фейнів. Всього їх сім, і останню завершувала тодішній заступник головного редактора Кшановська Ганна Омелянівна за рукописами автора у лютому 1998 року. На жаль, талант таких людей залишаються неоціненим нащадками із фінансових та інших причин. Та завдяки наполегливості і титанічній праці його вірної дружини Терентьєвої М.А. у 2018 році вийшли збірка поезій Комаровського В.Г. «Я вірю…» і документальний нарис «Історія далека і близька. Барон з Гаврилівки» - дослідження життя і діяльності відомої родини Фальц-Фейнів, яка, на мою думку, повинна бути настільною книгою у кожного вчителя історії нашого району. На статтях, нарисах, віршах, дослідницьких матеріалах Комаровського В.Г. можна писати наукові роботи як історичні, так і літературні. Проте найбільше мене вразив його щоденник, написаний у травні 1997 року в Херсоні, в обласній лікарні. Перша сторінка містить напис - «Необычное пребывание в граде Херсоне или лучше не болеть, а коль уж болеть, то вовремя лечится…» І в цьому заголовку весь Венедикт Григорович, такий, яким ми його пам’ятаємо – іронічний, з надзвичайною жагою до життя. Перші ж рядки змушують забути про те, що його писала людина з тяжкою хворобою. Неприємні медичні процедури, медсестри, які не можуть знайти вени, обслуговування у лікарні були описані з такою долею іронії і оптимізму, які не давали навіть приводу думати про те, що через чотири місяці Венедикта Григоровича не стане. Щоденник написаний звичною для нього російською мовою, але завершується такими рядками:

Вітаю зелене братство,
Всі квіти в степу і в лузі.
Природа – моє багатство
І всюди у ній є друзі.
Сюди я іду на пораду,
Де кожна рослина вабить,
Вітають мене тут радо,
Ніхто мене тут не зрадить.

До фонду, який дбайливо був оформлений колишнім начальником архівного відділу Гусинською Н.В., увійшли надані дружиною Комаровського В.Г. Марією Андріївною та синами Сергієм та Костею особисті документи Венедикта Григоровича, більше 80 віршів, дослідницькі матеріали, листування, фото, почесні грамоти, посвідчення депутата районної ради, члена спілки журналістів СРСР, а у минулому році до нього долучено видання «Я вірю…» , «Історія далека і близька. Барон з Гаврилівки». Я дуже вдячна за їх роботу, за такі безцінні матеріали, які допомагають зберегти пам’ять про таких чудових людей.

О. Матвієнко, завідувач архівного сектору районної державної адміністрації.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter