Друк

Уже вкотре перелистую і перечитую довідково-краєзнавчу енциклопедію Миколи Гурепка «Нововоронцовщина – перлина України». Навдивовижу цікава, корисна і цінна книга.

Автор доклав титанічних зусиль, щоб його праця була потрібною людям. Дуже й дуже непросто зібрати та упорядкувати 1400 світлин-ілюстрацій, розмістити їх на чотирьохстах сторінках книги, підписати, дати коротеньку характеристику зображеного. Крім того, в енциклопедії подано понад 600 статей, у яких йдеться про трудові колективи, громадсько-політичне й культурне життя селища та району, написано яскраві повідомлення про вчителів, медичних працівників, державних службовців, трудівників землі, про мужніх захисників рідної країни, про поліцейських, ветеранів війни і праці, про учнівську та студентську молодь – одним словом, про всіх, хто живе і своєю працею возвеличує Нововоронцовщину. Воістину, Микола Михайлович Гурепко заслуговує щирої вдячності і пошани за свій вагомий труд.

Поза всяким сумнівом його енциклопедія зацікавила кожного, хто цікавиться історією нашого минулого й сьогодення, хто не байдужий до всього, що відбувається й відбувалося у селищі, районі, далеко за межами малої батьківщини, якщо це так чи інакше стосується Нововоронцовщини.
Ще в минулому столітті історик Д. М. Бантиш-Каменський висловив думку, що на Україні кожне місто, містечко засвідчує славу її жителів. Не знати, або ще гірше, зневажати ту славу не личить людині.

У наших школах вивчають багато корисних наук: хімію, математику, біологію, історію країн світу та своєї Вітчизни. А от щодо минулого малої батьківщини – свого села, свого міста, свого краю – тут майже немає ні літератури, ні вчителів, які добре знали б минувшину. Справа краєзнавства занедбана, її вважають чимось другорядним, аматорським, місцевим. Підтверджую цю думку таким спостереженням. Вулицею Карнаушенка щодня учні місцевої школи ходять на уроки фізичного виховання до селищного стадіону. Одного разу я запитав їх, як називається вулиця, якою вони йдуть. Діти не змогли відповісти. Також нічого вони не знали і про самого Карнаушенка. Що тут скажеш? Чия в цьому вина?

Андрій Чайковський у своєму романі «Сагайдачний» писав: «Коли б у іншого народу такі великі люди появилися (мається на увазі Сагайдачний), то про них знала би й мала дитина. У нас інакше».

Отже, робимо висновок. Праця Миколи Гурепка має розв’язати краєзнавчу проблему Нововоронцовщини, сприяти тому, щоб не згасла свічка пам’яті про малу батьківщину, про суспільні й особисті людські діяння, важливі події.

У кожної людини є біографія, у народу – історія. Вона складається з біографії людей, з історії міст і сіл. З давніх-давен відомо – нація зберігається у селі. Сучасність підтверджує цю істину: тільки наші українські села та невеличкі містечка зберігають мову, звичаї, пісню, мораль нації. Це дуже добре проілюстровано у книзі Миколи Гурепка «Нововоронцовщина – перлина України». Написавши її, автор здійснив подвиг, гідний подиву і вивчення.

«Пам’ятай дні минувшини, поважай покоління предків…» - сказано в Біблії. Книга Миколи Гурепка стверджує цю біблійну заповідь, широко розкриває її.

М. Романишин

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter