Спасибі вам за ці степи,
Якими ви нас возите:
Куди не глянь, де не ступи
Стерні осіннє золото.
В. Мелещенко «Зустріч у степу»

5 січня минає 15 років від дня смерті знаної у Нововоронцовському районі та на Херсонщині людини – Віктора Івановича Литовченка, Заслуженого працівника сільського господарства, колишнього голови правління колгоспу «Червонофлотець» у с. Дудчани. Жителі старшого покоління добре пам’ятають, як він молодим спеціалістом приїхав у село працювати за направленням головним інженером після закінчення Новокаховського технікуму гідромеліорації. За короткий час Віктор Іванович зарекомендував себе розумним і перспективним фахівцем. Заочно закінчив Мелітопольський сільськогосподарський інститут і з 1975 року очолив колгосп. Тридцять років, до останньої хвилини свого життя, обіймав Литовченко цю посаду. День за днем, рік за роком він працював над вдосконаленням виробництва, організацією праці людей, створенням належних умов для них. Справжній господар землі, відмінний організатор, істинний науковець і практик Віктор Іванович вів за собою колгоспників. Саме за ці роки господарство зі збиткового перетворилося в одне з економічно сильних у районі. Щорічний прибуток колгоспу складав 2 мільйони карбованців. Підвищилися матеріально-технічна база господарства та соціально-культурний рівень села. Зростали відповідно статки колгоспників і авторитет керівника. До нього прислухалися колеги і однодумці. Литовченко неодноразово обирався депутатом сільської, районної і обласної Рад , головою спілки колгоспів Херсонщини та був делегатом ІV Всесоюзного з’їзду колгоспників.

Литовченко В.І. , серйозний, сміливий, рішучий у думках і справах, любив землю-годувальницю і працю на ній, поважав і турбувався про трудівників села та утверджував думку майбутнього за господарем землі. І сам був таким господарем на ній.

У особовому фонді, який зберігається у районному архіві, представлені статті з республіканських, обласних та районних газет, книги та брошури, присвячені діяльності Віктора Івановича на посаді голови колгоспу «Червонофлотець», збірки віршів херсонського поета Мелещенка В. з присвятами. Про його досвід як керівника, про його доброту і порядність написано чимало щирих і вдячних слів. За останні роки Дудчанам, як і кожному українському селу, довелося побачити і пережити немало реформ, часто не на краще, тому спогади про славну сторінку, написану Литовченком В.І., заслуговують на нашу шану і повагу. 30 років керівного досвіду, його працелюбність і організованість, доброта і чуйність стали запорукою трудових досягнень колгоспу «Червонофлотець», зростання добробуту односельців. Птахокомплекс, вівчарня, молочнотоварна ферма, цехи по переробці круп і виготовлення шлакоблоків, високі врожаї пшениці, кукурудзи, цукрових буряків, ріпаку і інших культур – це лише невеликий перелік досягнень, які забезпечували вагомі здобутки у сільському господарстві, давали можливість з оптимізмом дивитися в майбутнє. За професійні та організаторські якості очільник господарства був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, знаком «Знак Пошани», медалями «За трудову доблесть», «Переможець соцзмагання», удостоєний звання «Заслужений працівник сільського господарства України». Як турботливий і дбайливий керівник Литовченко В.І. завжди пам’ятав, кому завдячує почесними відзнаками держави, тому все робив для того, аби заслужити повагу і довір’я у людей. Саме за його головування в селі були вперше заасфальтовані дороги, побудовано ФАП, закладено парк Слави, реконструйовано Будинок культури, десятки сімей святкували новосілля у побудованих за рахунок господарства чепурних оселях. Кожне його інтерв’ю містило вдячні слова в першу чергу комбайнерам, механізаторам, трактористам, вагарям, слюсарям, робочим току, вівчарям, птахівникам – людям праці, які тяжкою повсякденною працею забезпечували Дудчанам славу перспективного і заможного села.

Саме на робочому місці, в повсякденних турботах раптово застала Віктора Івановича невблаганна смерть. Звістка про це вразила кожного, хто знав його як талановиту, чуйну, добру і мудру людину, невтомного працівника, який присвятив всі свої знання, вміння, високу професійність і організаторський хист сільському господарству, мав повагу і довіру у жителів села, молодих спеціалістів, які, з його легкої руки, самі очолили господарства, керівника, до якого зверталися за порадами колеги, керівництво району і який щедро і охоче ділився з ними досвідом. Тому у ці зимові дні теплими словами вдячності вшановуємо пам»ять про Віктора Івановича Литовченка, а слова його друга Василя Мелещенка найкраще охарактеризують його безмежну доброту і хліборобську душу:

… Дитя війни, залюблений у землю,
Він зріс на ній, щоб щедро сіять зерна,
Козацький рід плекати на віки.

Щоб мирним сонцем сяяла хлібина,
Немов калина квітла Україна
Й гордились ним брати-степовики.

В. ТАРТИЦЯ – завідувач районного музею
О. МАТВІЄНКО – завідувач архівного сектору районної державної адміністрації

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter