Два роки тому тисячі першокласників по всій Україні розпочали навчання у Новій українській школі. Реформа освіти не стоїть на місці. На черзі – створення опорних навчальних закладів, оптимізація шкіл. Про те, як реформа рухається у нашому районі та що вже зроблено, ми поспілкувалися з начальником відділу освіти Нововоронцовської РДА Тетяною Фоменко.

— Пані Тетяно, ви очолюєте Нововоронцовський відділ освіти вже не перший рік і як керівник, завжди перебуваєте в курсі подій. Скажіть, будь-ласка, яке основне завдання визначають для себе освітяни району?

— Освіта району базується на концептуальних засадах надання якісних освітніх послуг. Мережа освітніх закладів, що задовольняє ці потреби, складається з дев’яти дошкільних закладів, п’яти комплексів школа-сад та шкіл: Петропавлівська ЗОШ І ступеню, усі інші — І-ІІІ ступенів. У­­­­­­­­­­­­­­­ мережі, затвердженій головою районної державної адміністрації, 2004 здобувачі освіти та близько 700 дошкільнят. Педагогічні кадри нараховують 247 педагогів, серед них вчителі, які мають звання «Методист», «Старший вчитель», близько 40 % відсотків — вчителі вищої категорії, всі вони — фахівці, мають відповідну освіту. Але останнім часом досить складно укомплектувати школи на початок навчального року спеціалістами, вчителями необхідної фахової категорії, бо, на превеликий жаль, випускники шкіл району не з задоволенням вступають в педагогічні ВНЗ, а потім ще з меншим задоволенням ідуть працювати до нас у навчальні заклади.
Тим не менш, рівень освіти в Нововоронцовському районі нічим не відрізняється від рівня міста Херсона. Є чим і нам похвастатися, тому що наша звичайна сільська Новоолександрівська школа – сад третій рік поспіль впевнено лідирує і в цьому році стала шостою в області, обійшовши спецшколи, коледжі, ліцеї, гімназії і показуючи високий рівень досягнень своїх вихованців.

Наші випускники після закінчення школи мають змогу навчатися в вищих навчальних закладах, обираючи сам ВНЗ. Більш того, між тими закладами навіть існує конкуренція: хто ж переможе та отримає собі такого абітурієнта, а вже потім студента. Це — великий плюс для освіти Нововоронцовського району. Ми, зокрема, збільшили кількість дітей шкільного віку порівняно з минулим роком. У минулому році в освітніх закладах навчалося 1967 здобувачів освіти, а у цьому 2004, це — показник того, що батьки довіряють нашим закладам і віддають дітей здобувати освіту в старшій профільній школі, саме на місцях.

Впродовж двох років порадували результати наших здобувачів освіти і в обласних олімпіадах. Вперше за стільки років, скільки я працюю, у нас був абсолютний переможець олімпіади з географії, учениця Дудчанського закладу освіти, яка захистила честь нашої області на Всеукраїнському рівні.

Буквально декілька тижнів тому відбулися конкурси обласного рівня: літературний імені Т.Г.Шевченка та мовний імені Петра Яцика, і учениця Нововоронцовської ЗОШ№ 2 Діана Волченська, наша перлина, здобула перші місця в області. Це нас усіх неймовірно радує. Ми зичимо Діані у подальшому ще більших успіхів, наснаги її вчительці Тетяні Маменчук, яка з нею працює, і так само дякуємо її батькам за таку чудову доньку.

Приємно, коли наші вихованці отримують високі бали у зовнішньому незалежному оцінюванні. Цього року ми були свідками того, які неймовірні результати показали учні тих самих Новоолександрівської та Дудчанської шкіл. А Микита Лємешев взагалі з трьох предметів набрав 195-197 балів із 200 можливих. Це – показник, це — система в роботі педагогічного колективу, керівника, батьків та дітей, які мають стимул, мотивацію до навчання, бо за три дні нічого не вивчиш. А згодом ці учні гарно закінчують свій навчальний заклад і успішно вступають у доросле життя, отримують спеціальність, професію, і ми також радіємо їх результатам.

Маємо достойні результати рівні області як у навчанні, так і у спорті, в декоративно-прикладному мистецтві, в захисті наукових робіт МАН (Мала академія наук). До слова, п’ятеро діток із Дудчан буквально перед Новим роком у складі делегації учасників МАН побували на форумі у Києві.

— У 2017 році Верховна Рада проголосувала за реформу української освіти. Почала свій старт вона з 2018 року. У зв’язку з цим хотілося б почути про те, які зміни в освіті відбуваються зараз?

— Уже два роки ми активно і досить успішно реалізовуємо концепцію Нової української школи (НУШ). Діти першого та другого класів навчаються за новими стандартами, в новому освітньому середовищі. Для цього держава виділяє значні кошти. Ми придбали для кожної дитини парти, стільці, інтерактивні або мультимедійні пристрої в клас: дошка або ноутбук, чи комп’ютер для вчителя. Подбали й про дидактичне забезпечення, тому що раніше вчителі самі виготовляли матеріали для уроку або ж, як то кажуть, навчали пальці та крейда. Тепер є навчальні посібники, наочність і учні вже з першого класу можуть самі, своїми рученятами проводити та виконувати лабораторні роботи початкового рівня.

— В НУШ передбачено інклюзивні класи. Що робиться у цьому напрямку?

— Ми не лишаємось осторонь тих проблем, які існують у нашому суспільстві. Це — навчання дітей з особливими освітніми потребами. Ми впевнено увійшли в русло розвитку інклюзивної освіти. На сьогодні в нашому районі дев’ятнадцять діток у п’яти школах навчаються в інклюзивних класах. Дуже складно було спочатку переконати батьків в тому, що це необхідно їх дітям, що потрібно отримати висновок інклюзивно-ресурсного центру, і потім ми на підставі цього висновку відкриваємо класи для дітей з особливими потребами. Держава допомагає – виділяються кошти, аби можна було ввести посаду асистента вчителя, для того, щоб оплатити корекційні заняття з психологом, логопедом, дефектологом, щоб придбати корекційні засоби навчання.
Любимівська ЗОШ має найбільше таких класів – три, тому держава виділила 306 тис. 922 грн. для придбання інклюзивно-ресурсної кімнати.

— Що під собою має на увазі інклюзивно-ресурсна кімната?

— Це кімната, яка повністю укомплектована і має в собі не просто інтерактивну дошку, сучасні меблі, а й спеціальні безкаркасні меблі, куточок кухні з мікрохвильовою піччю, чайником, посудом, відведена гаряча і холодна вода, аби дитина могла навчитися необхідному, щоб перебувати у соціумі: готувати найпростіші страви, підігрівати їжу, мити посуд.

Крім того, що інклюзивна освіта увійшла в заклади загальної освіти, вже є наказ по відділу освіти про те, що незабаром буде відкрито інклюзивну групу в Гаврилівському ДНЗ. Зараз в садочку вводиться посада асистента вихователя, держава вже виділила кошти на корекційні заняття і на придбання необхідного для однієї дитинки, яка потребує дошкільної інклюзивної освіти.

Ми вперше ідемо в дошкільну освіту. Подивимося на подальший результат, але впевнена, що з наступного року інклюзивних груп побільшає, бо в них є потреба. І, звичайно, є дітки, особливо в дошкільних закладах, яким потрібен логопед чи дефектолог.

— Як йдуть справи з реалізацією інклюзивної освіти в школах району взагалі?

— Зараз ми бачимо відповідний результат: діти, які провчилися рік в інклюзивних класах, їхні батьки, говорять: «А нам стало цікаво, ми тепер хочемо йти до школи, ми тепер не боїмося».

Бо ж знаєте як буває – дітки одразу замикаються, ховаються у «будиночок». А зараз у них виникає інтерес. Три роки за підтримки «Благодійного фонду Ігоря Колихаєва» ми проводимо для особливих діток майстер-класи та ігри на базі шкіл району.

Для комфорту діток у освітньому середовищі в усіх навчальних закладах є сучасні внутрішні туалети. В цьому році ми закінчили ремонтувати туалети, аби вони мали відповідні умови та санітарні норми. До речі, під час виділення коштів була головна умова – має бути обладнана туалетна кімната для дітей з особливими потребами. Тож за рахунок коштів з залишку освітньої субвенції, а це більше 2 мільйонів гривень, було модернізовано туалети, які є у кожній школі.

— Які зміни ще побачать діти у процесі навчання?

— За рахунок залишків освітньої субвенції ми впродовж двох років у деяких школах частково замінили вікна, придбали нові сучасні опалювальні котли, закупили засоби навчання для кабінетів хімії, фізики, біології, географії та математики. Наразі, кожна школа, яка є укомплектованою, має багато кабінетів. Причому, в кабінетах є не лише усі необхідні демонстраційні матеріали, а й інтерактивні дошки, ноутбуки, інформаційні навчальні засоби. І все це зроблено за два останні роки, тому що раніше подібного не було, а діти навчалися з тими кабінетами, які комплектувалися для системи освіти 20 сторіччя.
Зараз же використовуємо повністю сучасні засоби навчання, і, намагаючись іти в ногу з часом, вже завершили інтернетизацію закладів освіти. З держбюджету було виділено понад 500 тисяч гривень і тепер кожна школа з швидкісним Інтернетом, тож зараз вони можуть проводити дистанційно семінари, вебінари, кожна школа має власний веб-сайт, електронну адресу. Фактично, не виходячи за межі навчального закладу, діти можуть здобувати дистанційну освіту, підключатися до Інтернет - освіти у своєму закладі. Така можливість – велика перевага, тому що ще із 2005 року, коли школи почали участь у проєкті «Школа електронного врядування», я говорила, що ми б могли зробити дуже багато, але нам було важко через дуже малу швидкість Інтернету. А зараз, через 14 років, ми дочекалися моменту, коли можна активно займатися цим проєктом так, як хотілося.

— Сільські школи зараз перебувають в активному стані змін, я оптимізацію маю на увазі. Що чекатиме школи Нововоронцовщини?

— Хотілося б загострити увагу на тому, що вісім шкіл нашого району є малокомплектними, тобто кількість дітей у класі менше ніж 10,5 за формульним розрахунком, затвердженим постановою Кабінету міністрів. Це говорить про те, що в сільській місцевості в середньому повинно бути не менше 10 учнів у класі. На превеликий жаль не кожна школа має необхідну кількість учнів, а отже такі школи потребують модернізації класів, а, може, й самого закладу. Нами розроблено дорожню карту і згідно з нею ми вбачаємо в районі три опорні школи: Нововоронцовську, Дудчанську та Любимівську.

Проте, у зв’язку з подіями, які відбуваються зараз, не впевнена, що район залишиться у такому складі, як є. Все залежить від того, де в подальшому буде об’єднана територіальна громада, хто з ким об’єднається. Це потім уже ОТГ із селами, які увійдуть до її складу, створюватиме мережу навчальних закладів і остаточно визначатиме опорну школу.

На сьогодні можу сказати лише одне, що у Нововоронцовці засновником закладів освіти є Нововоронцовська селищна рада, тому вони прийняли рішення про створення освітнього округу на своїй території. У селищі є чотири освітні заклади: два садка та дві школи, і наразі йде визначення опорної школи серед цих закладів. Уже після цього будуть створюватися і затверджуватися положення про освітній округ, опорний заклад, філії, про конкурс на призначення на посаду директора.

Наприкінці 2019 року, маючи таке рішення на руках, ми змогли за рахунок залишків освітньої субвенції 50% та 50% співфінансування з держбюджету отримати сучасний шкільний автобус на 30 місць для майбутньої опорної школи Нововоронцовської ЗОШ №1.

Звичайно, те, що ця школа стане опорною, ще не означає, що вона обслуговуватиме лише селище. Маю надію на те, що коли на території школи буде діяти старша профільна школа, а для цього тут є всі передумови, то цим автобусом ми будемо підвозити тих старшокласників, які виявлять бажання здобувати освіту в опорній школі.

— А у інших селах засновниками шкіл теж є місцеві ради?

— Наш район, мабуть, єдиний залишився, де засновниками освітніх закладів є сільські та селищна ради. Ми третій рік наполегливо переконуємо голів передати школи у підпорядкування районній раді, аби потім бачити можливу картину і на рівні районної ради створювати освітні округи з опорними школами та їх філіями. Нажаль, самі сільські голови гальмують цей процес, розмірковуючи про те, що щось у державі може змінитися, їх залишать у спокої. Але ми бачимо, що назад нічого повертатися не буде, рух направлено тільки вперед, і 2020 рік стане вирішальним для нашого району по створенню ОТГ.

Чому краще, якщо сільська рада передасть школу? Ми вже зіткнулися з проблемою фінансування і технічного персоналу, і навіть частково педагогічного, тому що все вираховується по формулі: від кількості дітей залежить скільки школа отримає грошей, бо ж за кожним учнем йде відповідна копійка. У школах з великою кількістю дітей вчителі отримуватимуть відповідну заробітну плату, яка передбачатиме надбавку за престижність максимум 30 %, щорічну винагороду у розмірі посадового окладу, можна буде використати всю варіативну складову, гурткову роботу.

А у школах, де 60 і менше учнів, може скластися така ситуація, що надбавка за престижність досягне лише 5%, щорічна винагорода не в розмірі посадового окладу, а до посадового окладу певний відсоток. Це говоритиме про те, що варіативна складова не використовуватиметься для поглиблення знань, а посади психолога, соціального педагога, педагога-організатора можуть у цій школі не зберегтися. Проблема дійсно є, про неї знають усі, бо ми неодноразово на різних площадках про це говорили. А я, в першу чергу, хочу донести це до засновників — сільських голів, тому що статті 66 та 25 Закону України «Про освіту» говорять про їхні обов’язки, зокрема про те, що засновник зобов’язаний утримувати матеріально-технічну базу закладу і сам заклад загалом.

Початок 2020 показує, що проблема нестачі коштів для оплати праці наявна, а технічний персонал взагалі має велике незабезпечення, мабуть 50%. Районна рада нам допомогла фінансово у першому кварталі, але потім будемо усі разом вирішувати окремо по кожному закладу, що робити далі: чи то скорочувати персонал, чи проводити оптимізацію, чи засновники допоможуть.

Держава надає кошти на матеріальне покращення, на інтернетизацію, на туалети, кабінети, а ми у себе на місцях маємо знаходити фінансування, щоб це все утримувати. Звичайно, виділивши кошти на проведення Інтернету в школу, держава не даватиме гроші для плати за Інтернет. Так само і з харчуванням дітей – умови створено, затверджено мережу, оплату персоналу, а нам уже самим треба годувати дітей пільгової категорії за рахунок податків, власних надходжень.

– В опорні школи дітей має відвозити шкільний автобус. Транспортних засобів достатньо?

— Стосовно шкільних автобусів зазначу, що наразі у нас їх дев’ять: один знаходиться у резерві, другий тільки придбали і він ще не вийшов на маршрут, інші сім поки що задовольняють потреби, хоча вже потребують ремонту.

Спілкувалася Ірина КОШАРСЬКА

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter