У житті кожної людини бувають проблеми, які без допомоги інших вирішити неможливо. Зовсім недавно подібна ситуація склалася й у нашій родині.

12 травня на подвір’ї будинку виникла пожежа — загорілося одне з господарських приміщень. Вогонь за лічені хвилини міг перекинутися не лише на наші, а й на сусідські будівлі. Це ускладнювалося сильними поривами вітру та наявністю в приміщенні, яке спалахнуло, двох газових балонів, які, на жаль, вибухнули. Важко уявити, чим би все закінчилося, аби миттєво не прибули дві пожежні машини з ПрАТ «Придніпровське» та одна з лісництва. Умілими діями працівників автогаража, комунального господарства «Новоолександрівське», сусідів, усіх небайдужих пожежу вдалося загасити. Хочу щиро подякувати всім, хто допоміг нашій родині у важку хвилину. Велике спасибі керівникам ПрАТ «Придніпровське» М.Г. Світличному та лісництва М.М. Кузю за надану пожежну техніку. Вдячні сільському голові О.Я. Левечку, який особисто перебував увесь час на місці події, і всім односельцям, хто допоміг погасити пожежу.

Ми з дружиною прожили в Новоолександрівці більше сорока років. Тут виросли і пішли в самостійне життя наші діти, тут нас провели на заслужений відпочинок. Надзвичайно горджуся нашим селом, його людьми. Навіть у теперішній, такий непростий час, тут не опустили руки, а думають про майбутнє. Облаштували зону відпочинку на березі затоки водосховища, колективно поставили нову огорожу на кладовищі, розширили паркову зону зеленими насадженнями. І хоча карантинні заходи не дозволили традиційно відсвяткувати День перемоги, у Новоолександрівці працівники сільської ради, комунального господарства, будинку культури відремонтували меморіал загиблим воїнам та братську могилу на кладовищі. Як завжди, запалав Вічний вогонь і були покладені квіти керівниками всіх організацій та багатьма жителями. Постійно обкошуються парки, стадіон, кладовище, вся територія села. Це справа сільської ради, всіх її організацій, жителів.

Приємно, що і ветеранська організація, яку очолює Р.І. Білоус, не стоїть осторонь, а бере активну участь у всіх добрих справах односельців. Після всього, що пережила наша родина, я часто думаю, а хто б допоміг нам у рідному Суханово? Там, недалеко, у сусідньому районі, пройшло моє дитинство, там закінчив школу, нова будова якої сьогодні як «прип’ятський привид» сиротою стоїть під охороною чудових ялин на пагорбі і, очевидно, не скоро дочекається учнів. І без надії на майбутнє живуть там мої земляки, а діти шкільного віку по бездоріжжю їздять за знаннями до Милового. А було ж колись весело і гамірно у школі, на сільському ставку, у клубі. Усе це в минулому. А земля ж обробляється і хтось отримує за це прибуток?

І де б не жили люди: в Суханово чи в Новоолександрівці, вони мають потребу у водопостачанні, освітленні вулиць, торговому та медичному обслуговуванні, зрештою, і в отриманні послуг від пожежних служб. Важко про це говорити, але сьогодні в багатьох селах провести покійника в останню дорогу стало подвійною мукою для його родини. Слава Богу в Новоолександрівці є два екскаватори: у ПрАТ «Придніпровське» та КП «Новоолександрівське», завжди є допомогою для людей. І так повинно бути скрізь. Ще раз спасибі всім, хто допоміг і підтримав нашу сім’ю. Хай Бог береже ваші родини, і пам’ятаймо, що лише разом ми досягнемо успіху.

І.С. Дзядек, ветеран праці, сільський голова Новоолександрівки ІІІ скликання

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter