Люди старшого покоління добре пам’ятають, що в 50-70 роках минулого століття отримати професію педагога було майже нездійсненною мрією для багатьох юнаків та дівчат. Адже вчитель був найповажнішою професією, і держава, на відміну від нинішніх часів, надзвичайно високо тримала його статус у суспільстві.

Для випускниці Новоолександрівської середньої школи 1967 року Надії Логвиненко така мрія реалізувалася. Завдяки наполегливості, старанності, бажанню досягти мети, вона стала студенткою педагогічного вузу, а згодом — і вчителем. Адже надзвичайно хотіла бути схожою на наставників у своїй школі, а особливо на улюблену вчительку російської мови і літератури Ларису Василівну Дикуху та першу вчительку Антоніну Андріївну Андрущенко. Педагогічне хрещення отримала в Біляївці, а потім повернулася до рідної Новоолександрівської школи, яку надзвичайно любить, гордиться її досягненнями, переживає за проблеми та невдачі. Для колег, учнів, батьків Надія Миколаївна завжди залишається принциповою, відвертою, порядною, зі своєю точкою зору на всі життєві події людиною. Як учитель викладалась на всі сто відсотків, завжди була в пошуку нових ідей. На рівні нашого району багато років була провідним вихователем-методистом групи продовженого дня, чий досвід вивчався та впроваджувався колегами. Уже в ті роки дивилася на багато років уперед, несучи дітям духовність, основи загальнолюдської моралі.

Надія Миколаївна була неперевершеним класним керівником, ніколи не шкодувала для своїх вихованців ні часу, ні здоров’я. Свою життєву долю поєднала з Олександром Івановичем Міщенком – колишнім воїном - інтернаціоналістом, людиною надзвичайно авторитетною у Новоолександрівці, майстром золоті руки. Разом виховали двох прекрасних доньок, молодша з яких Майя Олександрівна Бережна сьогодні працює вчителем історії Хрещенівської ЗОШ. На жаль, передчасно пішов з життя чоловік, і сьогодні всі буденні проблеми Надія Миколаївна вирішує спільно з доньками, старша з яких Ія Олександрівна юрист за професією, проживає з мамою, але періодично, як і тисячі інших українців, перебуває на заробітках. Найбільша втіха, надія у бабусі на внуків – Інну та маленького Платона, який 1 вересня стане першокласником. У його підготовленості до школи, поведінці, життєвій позиції відчувається почерк бабусі – вихователя.

Надія Миколаївна Міщенко завжди була активним депутатом сільської ради, безумовним лідером свого класу. Вона - ініціатор усіх зустрічей випускників, патріот свого рідного села, в благоустрій якого завжди вносить частину своєї праці. Давно пішли з життя батьки Микола Силович та Катерина Федорівна, але як зіницю ока береже донька батьківську оселю, доглядає, підтримує санітарний стан. Завжди в ідеальному стані земельна ділянка, що є прикладом і одночасно докором для багатьох молодих господинь села. Надзвичайно працьовита, в силу своїх можливостей Надія Миколаївна завжди намагається чимось допомогти донькам та онукам морально та матеріально. Для малого Платона, за відсутності його мами, стає і мамою, і бабусею, і дідусем - захисником. Добра, милосердна, привітна, завжди готова прийти на допомогу іншим, розділити з ними радість і горе. Надія Миколаївна надзвичайно дорожить родинними стосунками, перш за все з братом Юрієм, всією ріднею, земляками чоловіка з Горностаївського району, сусідами. Завжди цікавиться справами нашого закладу, разом з колегами - пенсіонерами частий гість рідної школи.

Колись кожен з нас по - своєму приходить до Бога. Надія Миколаївна Міщенко свій вибір зробила давно і все це щиро, відверто, від душі.

3 червня нашій ювілярці виповнюється 70 років. Колектив школи — дитячого садка, вдячні учні, колеги-пенсіонери, працівники Новоолександрівської сільської рада, жителі села щиро вітають Надію Миколаївну Міщенко. Хай Бог, якому ви постійно служите, оберігає Вашу родину від негараздів, дає здоров’я, спокій, щастя довгі роки життя.

В.М. Береговий, директор Новоолександрівської ЗОШ- дитячого садка

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter