Роби по правді.
Правду не потрібно прикрашати,
Хоч в болото вкинь, їй все одно.
А з брехні, як гарний одяг зняти,
Відразу буде видно, що лайно

Без води і не туди і не сюди. Так говорить народна мудрість. Наш Нововоронцовський район знаходиться на півночі Херсонської області. Тут, звичайно, колгоспи збирали високі врожаї зернових, а ось огородні культури на богарі давали погані врожаї. Господарства району вирішили побудувати зрошення. Для цього держава виділила довгострокові кредити на тридцять років. Але колгоспи самі не будували бо не мали ані техніки, ані спеціалістів, у них був підрядник – Херсоноблводгосп, начальник будівництва Рудницький Олександр Кирилович. З ним кожне господарство укладало договір і було замовником. Ця епопея будівництва малого зрошення розпочалася в 1956 році, коли плавневі землі, тисячі гектарів, були затоплені водами Каховського водосховища. До затоплення господарства безкоштовно обробляли плавневі землі, косили там сіно, випасали скотину, заготовляли велику кількість дров для людей і самого господарства. Колгоспні пилорами розпилювали великі дерева: верби, тополі, осокори, акації, дуби для будівництва ферм, гаражів і інших споруд. А коли затопили плавні, все пішло в занепад.

Так було заплановано, а хто міг і хотів розбудували більші ділянки під зрошення.

Після того як мене вибрали головою колгоспу у Золотій Балці, десь через місяць я зібрав у головного агронома Бреуса В.В спеціалістів колгоспу, членів правління і рядових колгоспників - всього до півсотні чоловік. Вирішували питання, як нам побудувати зрошення, беручи воду не із свердловини, а з моря. Багато ставили нагальних питань:добудувати Будинок культури, школу і майстерню, збудувати великий вівцекомплекс, контору і аптеку, посадити 70 га винограду, поставити чотири водонапірні вежі та ще дечого багато.

А головне, щоб мати на все гроші, потрібно збирати хороші врожаї сільгоспкультур і мати дохід від тваринництва.

Ми добре розуміли, що ніхто з наших попередників цього не робив, а ми задумали побудувати зрошення не менше ніж на півтори тисячі гектар. Тоді можна отримувати добрі врожаї зернових і овочів, рентабельну продукцію тваринництва.

Довго ми сиділи і сперечалися, але таку ношу міг узяти на себе великий ентузіаст розбудови села. З планами всі погодилися і повірили молодому голові колгоспу Шульзі А.Г.

Протягом декількох місяців вже була замовлена документація на будівництво колгоспних об’єктів, як у районних організаціях так і в Херсоні. Згодом із дозволу районного керівництва я поїхав у Київ, щоб взяти дозвіл на забір води для поливу в колгоспі «Зоря» 1500 гектарів орних земель.

Це питання вирішувалося довго, майже півроку, але дозвіл отримали. З ним я поїхав у Херсон у проектний інститут, щоб замовити документацію на ці роботи.

Туди входило все: насосні, канали, труби, енергетика, дороги, дощувалки, сівозміни та інше. Щоб було все швидко узаконене я звернувся у редакцію газети «Наддніпрянська правда» з проханням надіслати кореспондента, щоб він на місці, в колгоспі, побачив і написав в газеті про перспективи розвитку. Через декілька тижнів приїхала до нас ціла група молодих людей, які цікавилися нашими планами.

Вже через тиждень у обласній газеті була надрукована велика добірка про нашу ініціативу, колгоспників, бажаючих вийти хоча б в середняки, якщо побудуємо таке велике зрошення. Після цієї статті до нас приїхали інженери з Облводгоспу і Укрводбуду, згодні будувати у нас зрошення, але говорили, що для них це малі об’єми і просили мене переговорити з керівниками колгоспів для збільшення обсягу робіт. Групу з Херсону очолювали директор проектного інституту зрошення Кролівець А.П. та інженер-куратор Абрамчук В.І.

Кореспондент обласної газети Лук’янець (ліворуч) і Шульга А.Г. на березі Каховського водосховища з маленьким перекусом.Через декілька днів я поїхав в райцентр і зустрівся з першими особами району: першим секретарем райкому партії Анікеєвим В.Г., головою райвиконкому Самойловим В.С., начальником управління сільського господарства Чорним Г.М. Я розповів, як ми будуємо в колгоспі зрошення, вони не дуже цим цікавилися, і, що потрібно підключити ще декілька господарств. Домовилися через якийсь час зустрітися у нас, в «Зорі», з керівниками колгоспів.

Приїхавши додому, я подзвонив до однокласника Фузова Миколи Федоровича, голови колгоспу «Маяк», Кунця Володимира Павловича, голови колгоспу «Дніпро», Бицака М.І., голови колгоспу «Степовий», Волченка Віктора Яковича, голови колгоспу «Україна», Прокопенка Івана Григоровича, керівника банку «Україна», Бичкова Віктора Миколайовича, інженера-будівельника, начальника Нововоронцовського РЕЗ і ЕМ Нікіфорова Е. М. Я також домовився з обласним керівництвом, які повинні будувати зрошення: Боня Микола Михайлович, начальник Укрводбуду на півдні України, керівник Облводгоспу Херсонської області Рудницький О.К., директор проектного інституту Кролівець А.П.

Це зібрання проводилось у селі Золота Балка у великому кабінеті голови колгоспу. Я відкрив засідання і передав слово керівнику «Укрводбуду» Боні М.М., Герою Соціалістичної праці. Всі керівники області, району і колгоспів виступали на зібранні. Ділова зустріч пройшла конструктивно: затвердили колективне об’єднання по будівництву зрошення в районі під керівництвом Золотої Балки, площу зрошення по господарствах: Золота Балка – 1500 га, Михайлівка - 1200 га, Хрещенівка-Шевченівка -1500 га, Біляївка – 950 га.

Голова Осокорівського колгоспу Волченко В.Я. відмовився від єдиного об’єднання господарств по зрошенню, заявивши, що ця затія помре не розпочавшись.
Домовилися Шульга А.Г., Фузов М.Ф., Бицак М.І., Кунець В.П. внести на рахунок Нововоронцовського відділення банку «Україна» по сто тисяч карбованців авансу на перший період.

Директор проектного інституту Кролівець пообіцяв виготовити всю документацію на будівництво зрошення безкоштовно, Боня М.М. – будматеріали поставлять в строк, але насоси, електрику, труби повинен забезпечити замовник.

Також затвердили в області і районі Раду замовників зрошення: Кунець В.П. – голова колгоспу «Дніпро»,Фузов М.Ф. – голова колгоспу «Маяк», Бицак М.І. – голова колгоспу «Степовий», Шульга А.Г. – голова колгоспу «Зоря», Бичков В.М. – інженер-будівельник районного управління сільського господарства, Прокопенко І.Г. – керуючий Нововоронцовським відділенням банку «Україна», Нікіфоров Е.М.- начальник РЕМ, Рев’якіна М.М. - секретар-машиністка колгоспу «Зоря», Бреус Г.В. – головний агроном колгоспу «Зоря» 10. Персистий А.І. – начальник районного управління сільського господарства, Анікеєв В.Г. – перший секретар райкому партії, Стромило С.Є. – головний бухгалтер колгоспу «Зоря», Вакуленко В.М. – бригадир колгоспу «Зоря», Бурлай Я.А. – начальник «Райсільгосптехніки».

Боня М.М. запропонував головою об’єднання обрати Шульгу Андрія Григоровича. Присутні підтримали цю пропозицію.

Розпочалася мука ходіння по кабінетах, містах і селах. Щоб все це осилити потрібні були великі сили, ентузіазм, мудрість, працьовитість, здоров’я і віра в те, що ти робиш.

Дозвіл на будівництво є. Потрібно вирішити питання електропостачання, закупити і привезти насоси, завезти великі і малі металоконструкції. Всі будівельні матеріали поставив Укрводбуд . За наші гроші необхідно було вивчити спеціалістів по експлуатації зрошення, будівельників. А головне – ніхто з мене не знімав роботи як голови колгоспу-середняка. Ще добре, що мене підтримують спеціалісти нашого колгоспу.

Минула весна і вже літо, а жодного дощику. Що робити? Відповідь одна. Швидко і якісно будувати зрошення. До нас приїхали з Херсону проектанти, щоб вибрати місце для будівництва насосної станції.

Поле №4 другої бригади колгоспу «Зоря комунізму». Шульга А.Г., голова колгоспу (праворуч), Вакуленко Василь Миколайович, бригадир другої бригади (ліворуч), 1975 рік.

Правий берег затоки в Золотій Балці. Шульга А.Г. ( в центрі), ліворуч - інженер Абрамчук і геодезист Маньков, праворуч – бухгалтер Кузьо М.В., економіст Шульга Є.П.На підприємство ми взяли ще двох спеціалістів гідротехніків: Павлюковця Павла і Безпалого Олександра. Першого було направлено в м. Суми на завод по виготовленню водонапірних насосів, а другого – в м. Каховку на завод по виготовленню електродвигунів великої напруги. Я сам виїхав в м. Київ в Міністерство сільського господарства, щоб отримати довгостроковий кредит на будівництво зрошення в районі для чотирьох господарств.

Перед цим на засіданні правління колгоспу вирішили послати на навчання за рахунок колгоспу «Зоря комунізму» в Херсон за кваліфікацією гідротехнік Басараба Станіслава, Болгара Сергія, Кулинича Віктора та в Новокаховський технікум механізації на механіка водополивної техніки: Слущенка Віктора, Токарчука Леоніда, Хорунжого Анатолія, Вітцівського Михайла, Вітцівського Івана, Ярошенка Івана, Чумака Віктора, Драя Миколу, Кудрю Миколу.

В Києві за три дні я зустрівся з міністром сільського господарства Хорунжим Миколою Васильовичем. Звичайно, без великого могоричу не обійшлося. Він сам не брав, але його клерки говорили мені, що їм, йому потрібно. Дали нам дозвіл на довгострокові кредити на 30 років, три мільйони карбованців, що тоді рівнялося більше, як півтора мільйона доларів. Але потрібно було гроші з міністерства перекинути на будівництво зрошення. І знову я їду в Київ з великими зусиллями зустрічаюся з міністром меліорації Гаркушею. Також подачки, ресторани. Гроші переводять з міністерства сільського господарства на міністерство меліорації. Основні питання майже вирішено. Воно було б швидше і з меншими збитками, аби хоч трішечки допомагали районні керівники. Я маю на увазі райком і райвиконком.

Приїхав із міста Суми Павлюковець і доповів, що насоси необхідної нам потужності замовлено. Будуть через місяць. Тільки кошти потрібно перерахувати на завод ім. Фрунзе.

Бухгалтером по зрошенню я взяв Валентину Токмакову. Вона відвезла платіжку в банк. А перед цим я передзвонив банкіру Прокопенку і ми всі питання вирішили.

А ось з електродвигунами, як доповів Безпалий, не було вільних одиниць, за словами директора Каховського «Електромашу» Главацького. Останній наголошував на необхідності отримання дозволу Москви на двигуни такої величезної потужності. Потужність одного двигуна 1600 кВт, його вага 8 тонн і вартість 100 тисяч карбованців. Директор заводу Главацький сказав, щоб я їхав в Москву в держплан СРСР і привіз йому наряд на чотири електродвигуни.

В той же день ми провели засідання правління колгоспу, де звернули увагу спеціалістів на послаблення роботи на виробництві. Знову паніка — це через те, що я часто виїжджаю з колгоспу по роботі зрошення. Працюю на чотири господарства і почав частенько хворіти. Хоча зі зрошенням у колгоспі підвищився урожай сільгоспкультур. Ми отримали Перехідний прапор Міністерства сільського господарства СРСР за врожайність зернових, грошову премію десять тисяч карбованців і державні нагороди.

Восьмого жовтня 1978 року було проведено засідання об’єднання по зрошенню для вирішення питання щодо фінансових витрат. Вирішили виділити з бюджету підприємства по зрошенню кошти на придбання електродвигунів і насосів 500000 крб., на відрядження до кінця року - 5000 крб., прийняти в члени ради зрошення Шепеля В.Д. (замість померлого Бицака М.І.) і залишити внески, які були виділені раніше. А також ухвалили послати Шульгу А.Г. в Москву в держплан СРСР для вирішення питання поставок великих електродвигунів.

Я просив колектив керівників, щоб вибрали когось іншого для будівництва зрошення, бо мені важко і в колгоспі може погіршитися виробництво у зв’язку з моєю відсутністю. Але всі закричали: « Ні! Будь головою і будівельником».

На Москву я летів літаком з Дніпропетровська. З собою не брав торбів, але гроші були, які мені дозволили учасники будівництва. Дружина знову дуже турбувалася про мене та й діти хотіли частіше бачити свого батька, а то кругом-бігом, а дома дружина. Вона в мене все прекрасне: як дружина, як мама, як бабуся. Дружина подзвонила в Москву до двоюрідної сестри Коренєвої Емми. В неї чоловік був інженер-атомщик, член міському Москви, Володя. Він допоміг мені отримати документ, де було написано, (трохи по пам’яті) що згідно з планом на 1979 рік виділити для України на будівництво зрошення (назва електродвигунів) чотири штуки. Ці поставки зняли з Казахстану і передали Україні. А Україна в своєму плані відмітила, що двигуни передаються напряму на будівництво Золотобалківської зрошувальної системи. Також мені дали дозвіл на безкоштовний переліт до Києва.

У Києві в держплані України керівник Пілат уже знав, що я приїду. Просто мені повезло. Москва і родич Коренєв Володя допомогли мені вирішити питання . Я не знаю якби склалася моя поїздка, якби не родичі дружини. Я їм дуже вдячний. В Києві я пробув до обіду. У плановому відділі мені видали наряд на отримання чотирьох електродвигунів у Новій Каховці. Ввечері поїхав до Херсону і пішов в обком партії. В кабінеті першого секретаря Мозгового Івана Олексійовича були присутні Боня М.М., Журавльов Анатолій Іванович, начальник обласного управління сільського господарства, Юрченко Іван Григорович, начальник Облводгоспу. Коли я їм подав наряд на мотори, вони всі здивувалися. Як? Яким чином? Та ще й у Главацького.

Я їм розповів про свої митарства і помічників.

Мозговий мене обняв і міцно тис руку.

— Оце наш. Оце Андрюха, та ні, Андрій Григорович, — шумів перший.

— Пропоную Андрія Григоровича затвердити головою районного міжгосподарського підприємства по будівництву зрошення. Переведемо його з голови колгоспу на більш потрібну роботу в районі – будівництво зрошення, – запропонував Журавльов.

— Справа слушна, — підтвердив Мозговий.

Через деякий час я поїхав до райком партії написав заяву, що переходжу на іншу роботу згідно рішення обласного сільгоспуправління. Заяву прийняли і дехто був радий, що мене не буде в Золотій Балці.

Колгоспні збори проходили важко – люди не хотіли мене звільняти, бо я з ними пропрацював майже двадцять років, без одного місяця. В Золотій Балці дуже роботящі люди, дружні – завжди допоможуть один одному, але були й окремі виродки, як кругом. Я з ними не пив, як і з райкомівцями, так як вони хотіли.

Ось і пропили державу.

На засіданні міжгосподарського підприємства по будівництву та зрошенню земель у Нововоронцовському районі 2.04.1984 року я доповідав:

Побудовано зрошення в господарствах з 1975 по 1984 роки: Золота Балка – 1500 га,
Хрещенівка – 1500 га, Михайлівка – 1200 га, Біляївка — 950 га, чотири накопичувача води по 50 000 кубометрів у Михайлівці, Золотій Балці, Біляївці - Хрещенівці, Миролюбівці і в Дудчанах на 10 000 кубометрів.

Розпочато будівництво дренажних систем у «Придніпровському», Осокорівці, Гаврилівці.

Укладено три нитки труб до магістрального каналу в Золотій Балці по 5 км кожна діаметром: перша —1000мм = 1м, друга -1200 мм = 1,2 м, третя – 1400 мм = 1,4 м.

Колгоспи та інші учасники будівництва зрошення понесли затрати: Золота Балка «Зоря» - 2млн. 340 тис. крб., Хрещенівка «Маяк» - 2млн. 130 тис. крб., Михайлівка «Дніпро» - 1млн. 680 тис. крб., Біляївка «Степовий» - 1млн. 130 тис. крб., Осокорівка «Україна» - 80 тис. крб., Миролюбівка «Чапаєва» - 250 тис. крб., Гаврилівка «Шлях» - 65 тис. крб. інші організації - 120 тис. крб.

Всього: 7 млн.775 тис. крб.

Держплан -3млн. крб.

В цілому на будівництво зрошення витрачено 10 млн. 775 тис. крб.

З 6 квітня 1984 року я був призначений на виборну посаду голови Нововоронцовської селищної ради. В цей час я виконував і обов’язки голови об’єднання по зрошенню — такі були мої умови. Зарплату отримував у селищній раді 180 крб. і в міжгосподарському підприємстві 120 крб. (законом дозволявся сукупний дохід не більше 300 крб.). Заступником моїм по зрошенню я затвердив Беспалого Олександра. Він — гідротехнік і будував зрошення разом зі мною з нуля.

Дуже грамотний і добропорядний інженер.

Я пропрацював головою селищної ради чотири роки, 1984-1988рр.

Через те, що в роботу голови селищної ради завжди вмішувалися чиновники з райкому партії і райвиконкому, я не зміг з ними працювати і подав у відставку. Повністю повернувся на будівництво зрошення, дякуючи, що там були розумні люди, як Боня М.М., Журавльов А.І., О.К., Фузов М.Ф., Кунець В.П., Овчар Г.Ф., Шепель В.Д. та інші.

Акт передачі устаткування Золотобалківської зрошувальної системи був складений 5 березня 1991 року в конторі міжгосподарського підприємства.

Відповідно до нього ми передали об’єднаному управлінню по зрошенню в Бериславі, яке обслуговувало Бериславський, Нововоронцовський, Високопільський, Великоолександрівський, Білозерський райони, насосні станції, канали трубопроводи й інше на суму 2 962 970 крб. Це з тим, що затратили колгоспи 10 млн.775 тис. крб. В господарствах лишилося багато малих каналів, трубопроводів, доріг, дощувалок і іншого на майже як сім мільйонів карбованців.

В 1992 році я пішов на пенсію. Лишився деякий час керувати підприємством Складенко Петро Федорович. Через півроку все було вкрадено: автомобілі, трактори, устаткування, будматеріали і саме приміщення підприємства.

Через пару років вся зрошувальна система була знищена, як тільки знищили колгоспи. Лишилось дві насосні, один центральний насос з трьох в Золотій Балці. Величезні труби викопали й продали керівники нашого району, а також Бериславського. Де керівник Бериславського управління зрошення? Батько його був засуджений на декілька років за розкрадання цінностей.

Ось так і згинули мільйони колгоспних грошей в чужі кармани. Пропали дарма довголітня праця моя і великого колективу будівельників, нерви керівників господарств.

Коли я в 2004 році поїхав в Золоту Балку до брата Колі, який був бригадиром на будівництві зрошення, і побачив таке розорення, сів неподалік траси на горбочку біля магістрального каналу і головного докера, довго сидів, переминаючи в руках суху землю і тихо плакав. Я віддав будівництву цього зрошення найкращі свої п’ятнадцять років, обділяючи свою сім’ю від’їздами за всім, щоб збудувати таку махину — 10 тисяч гектарів зрошення. Зі зрошенням господарства ожили. Отримували хороші врожаї, утримували худобу, були робочі місця і хороші заробітки, безкоштовне харчування в полі, дитсадках, лікарні.
Ми побудували зрошення в районі на десяти тисячах гектар, затративши більше десяти мільйонів карбованців і незлічену силу людської праці. Хіба воно комусь потрібно з верхнього керівництва? Звичайно, ні.

Можливо, колись відродиться зрошення в районі і згадають «не злим тихим словом» цього дурня, що старався для людей, а вийшло для нелюдей. Ми не знаємо, що серед нас ще живуть люди, які недавно злізли з дерев – дикуни, звичайно.

Дякую Богу, що дав мені здоров’я і мудрість це побудувати, незважаючи на різні перепони з боку районних алкоголіків-торбохватів.

Про це потрібно написати цілий роман. Якщо буду ще жити і буде здоров’я обов’язково напишу, а спонсори знайдуться, щоб надрукувати, для того, щоб прості люди знали, як, що і до чого.

Мій низький уклін і подяка тим, хто допомагав мені у будівництві зрошення у районі: Боні Миколі Михайловичу, начальнику «Укрводбуду», Варварову Валерію Петровичу, начальнику БМУ-96, м. Каховка, Рудницькому Олександру Кириловичу, начальнику Херсонського «Облводгоспу», Сальникову Вадиму Дмитровичу,завідуючому відділом зрошення обкому партії., Журавльову Анатолію Івановичу, начальнику Херсонського обласного управління сільського господарства, Мозговому Івану Олексійовичу, першому секретарю Херсонського обкому партії, Бабич Тетяні Дмитрівні, першому секретарю Нововоронцовського райкому партії, Персистому Олександру Івановичу, начальнику Нововоронцовського районного управління сільського господарства, Параскевич Євдокії Гаврилівні, інженеру-проектанту Нововоронцовського районного управління сільського господарства, Кальці Василю Васильовичу, начальнику РЕЗ і ЕМ у Нововоронцовському районі.

І особлива подяка моїм друзям, головам колгоспів Кунцю Володимиру Павловичу, голові колгоспу «Дніпро», Прокопенку Івану Григоровичу, керуючому Нововоронцовським відділенням банку «Україна», Безпалому Олександру Івановичу, головному інженеру будівництва, Морозу Івану Івановичу, механіку
Складенку Петру Федоровичу, інженеру-механіку, Федораку Віктору Степановичу, водію, Шульзі Євдокії Павлівні, економісту, Кулиничу Віктору Михайловичу, інженеру-гідротехніку. Чумаку Віктору Васильовичу, майстру-гідротехніку, Вітюку Олександру, прорабу, Абрамчуку Віктору Григоровичу, інженеру-проектанту, Павлюковцю Павлу Васильовичу, гідротехніку, Гладишу Андрію Андрійовичу, заступнику начальника районного управління сільського господарства, Драю Миколі, гідротехніку-експедитору, Шульзі Миколі Григоровичу, бригадиру-будівельнику. кухарям Копаниці Вірі Гаврилівні та Протасовій Галині Іванівні, Гайдамаці Михайлу, зварювальнику, Усоцькій Валентині, медсестрі.

На будівництві працювало до півсотні робітників щоденно. А також велика кількість важкої техніки: бульдозери, скрепери, роторні екскаватори, бурові машини і інші.

Районні керівники не розуміли, як це важко. Серед привезених працівників , та й серед наших, були часто п’яні, крали цемент, плівку, крани, асфальт, пісок – усе, що можна було потягти. І ми з інженерами справлялися, наказували карбованцем, але не тюрмою.

Спасибі ще раз вам за вашу працю керівники, інженери, робітники, слюсарі, зварювальники, муляри, бухгалтери, банкіри та інші.

З повагою до всіх Андрій Григорович Шульга, патріот країни, району, рідного села Дудчани та села Золота Балка.
19.03.2020р. Нововоронцовка

Нововоронцовка. Біля управління сільського господарства. Спеціалісти, які допомагали в будівництві зрошення. Зліва направо: у першому ряду стоять Семенютенко В.А., Бичков В.М., Енгельс Ю.О.(четверта),   Корж О.М. (шостий), Шульга А.Г., Фісінчук А.І.,  у другому ряду другий Хворостяний М.К., праворуч  Ярошенко, присіли Безпалий О., Дяченко О.,1984 рік
Нововоронцовка. Біля управління сільського господарства. Спеціалісти, які допомагали в будівництві зрошення. Зліва направо: у першому ряду стоять Семенютенко В.А., Бичков В.М., Енгельс Ю.О.(четверта), Корж О.М. (шостий), Шульга А.Г., Фісінчук А.І., у другому ряду другий Хворостяний М.К., праворуч Ярошенко, присіли Безпалий О., Дяченко О.,1984 рік. Із фонду районного краєзнавчого музею

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter