Робити добро для людей у всі віки вважалося благородною справою.
Завжди були меценати, благодійники. У наші нелегкі часи добровільну допомогу подають волонтери тим, хто її потребує. Старші жителі села Любимівки пам'ятають добрі справи для людей Матвєєва Миколи Васильовича. Він родом із Росії, але все свідоме життя прожив у нашій Любимівці. Працював у ті часи головним електриком. Йому зараз уже за вісімдесят.
Згадує з гумором, як він у молодості вилазив, з кігтями на стовпи, щоб полагодити провода. Був дуже відповідальним, слідкував, щоб в оселях, на фермах завжди було світло. Доброї душі чоловік, справедливий, великий правдолюб.
Згодом став працювати на пилорамі. Завжди бачив, що треба зробити для людей. На своїми тракторці раненько розчистить від снігу у селі дороги і за селом до кавуна. Тоді були дуже сніжні зими. Ідуть робітники вранці на роботу, діти до школи по чистій дорозі. Влітку викосить траву на узбіччі доріг.
У нього золоті руки, лагодив сусідам, односельцям електроприлади і ніколи плати не брав. Рано померла дружина. Бог діток не дав.
Зараз його доглядає племінниця Світлана Дудчак. Допомагають сусіди, особливо Ірина Федорівна Силютіна, відвідують, підтримують Ірина Іванівна Пасько, Іван і Емілія Байбарак, Віктор Димов, Станіслав Ярошенко, полагодив телевізор Вадим Фурса.
Дійсно, добро завжди повертається добром. Він неодноразово одержував продуктові набори від Благодійного фонду Ігоря Колихаєва, від директора ДПДГ «Піонер» В.О. Бєлова. Продуктові набори одержували багато пенсіонерів села. Вони вдячні за підтримку у цей складний час, бо на невелику пенсію тяжко прожити.
Мають можливість і допомагають. Їх благородна справа віддячиться сторицею. Голова ветеранської організації села Чернієнко Віктор Дмитрович постійно тримає зв'язок з директором господарства В.О. Бєловим, з головою сільради М.Д. Беззубком з питань допомоги пенсіонерам.
Чернієнко В.Д. очолює ветеранську організацію села більше семи років. Родом він із Високопільського району, з села Нова Петрівка. В Любимівку переїхав із сім'єю у 1974 році. Спочатку працював на механізації, а потім до самої пенсії в тваринництві.
Він допомагає пенсіонерам порадами, турбується про самотніх, особисто вручає продуктові набори, до Дня людей похилого віку вже котрий рік підряд організовує спільно з працівниками Будинку культури з їх допомогою зустріч пенсіонерів села з концертом для них, частуванням про яке подбала сільська рада.
Завжди вітає односельців зі святами. Він висловлює співчуття родинам, які втратили рідних, скаже добре слово про небіжчика на кладовищі.
Про себе він сказав, що не був святим. Життя в сім'ї не склалося: померла дружина, залишились троє дітей Віра, Альона і Максимко.
Доля звела його з Любов’ю Пилипівною Іщук, яка залишилася сама з двома дітьми – Тетянкою і Сергієм. Велика сім'я п'ятеро дітей. Він став для них добрим батьком і є прикладом для горе-батьків.
Під час моєї роботи в школі на одному з уроків йшла мова про сімейні цінності, про відносини між дружиною і чоловіком, аби злагода в сім'ї була і діти щасливі. Внучка Любові Пилипівни, Аліна, сказала, що мріє про такого чоловіка, як у бабушки Люби дідусь Вітя. Діти і внуки люблять його, він їм постійно допомагає, підтримує.
Пенсіонери теж як діти. Вони хочуть, щоб їх почули, не забували, їм все ж не вистачає уваги. Немало у селі одиноких пенсіонерів, у яких діти далеко проживають, добре якщо погляд є такі сусіди, як у М.В. Матвєєва.
Посада голови ветеранської організації дуже відповідальна і нелегка. Ми всі люди можемо забувати. У селі більше трьохсот пенсіонерів. Нам треба часом самим нагадувати про себе: написати письмове прохання, подзвонити сільську раду, зрештою переказати про свою проблему голові ветеранської організації села нашою доброю поштаркою Оксанкою Ковальчук, яка носить нам пенсію.
У нашому селі багато добрих і милосердних людей, які завжди допоможуть.
Сподіваємося також на подальшу підтримку Благодійного фонду Ігоря Колихаєва, нашого директора ДПДГ «Піонер» В.О. Бєлова. Дай Бог їм здоров'я, добрих урожаїв, а ми, пенсіонери, будемо вдячні за допомогу.
Л.О. Євтушенко