Михайло Павлович Романишин – легенда Нововоронцовщини, поважна, комунікабельна, обізнана особистість, 6 серпня зустрічає свій ювілей.
Шану Вашій праці, шану Вашій долі
Віддаємо ми в цей день.
Хай рясним буде суцвіття в тім саду,
Що ви садили.
Михайло Романишин закінчив Дрогобицький державний педінститут 1962 року за фахом учитель української мови, літератури і музики. Уже з лютого 1964 року – директор Золотобалківської середньої школи, а з серпня 1967 року наказом обласного відділу освіти переведений на посаду директора новозбудованої Нововоронцовської середньої школи.
Молодий, перспективний, креативний педагог обійняв цю посаду і 44 роки стояв за штурвалом педагогічного корабля в освітянському просторі. У житті, як на довгій ниві: і шторми, і штилі, але він упевнено вів свій колектив до творчих злетів за добре, світле, вічне. Було не легко, адже, основний склад – це розумні, амбітні, творчі жінки. Та вмів бути толератним і з вчительками, і з батьківською громадськістю, і з владою.
Стільки випусків, скільки і випускників із вдячністю згадують Михайла Павловича. Та директор і вчитель їх всіх також пам'ятає. Аж заздрісно стає, як можна стільки облич у голові тримати.
Пісня, жарт, урівноваженість – стиль життя Михайла Павловича Романишина. Тож хай рік від року вони продовжують йому життя.
Педагогічний колектив Нововоронцовської ЗОШ №1 щиро вітає свого незмінного директора з ювілеєм.
Бажаємо в спокої довго жити,
Ніколи ні за чим не тужити.
Хай серце ще довго тріпоче в грудях.
Хай доля завжди посміхається,
Хай назустріч щастя поспіша,
А Бог дарує Вам многії літа.