25 вересня цього року багаторічний настоятель Миколаївського храму Нововоронцовки відзначатиме свій день народження не з нами — отця Димитрія Палагнюка покликав до Себе Господь, Якому смиренний пастир служив все життя, 11 березня 2020 року.
Майбутній священнослужитель народився 1951 року в селі Карапчів Вижницького району Чернівецької області в селянській родині. Після отримання середньої освіти працював водієм, потім був призваний до війська.
У 1979 році він одружився. Його дружина — матушка Євдокія — не тільки подарувала йому двох доньок і сина, а й стала найголовнішою помічницею в його майбутніх пастирських трудах, адже бути дружиною священика дуже непросто: в такій родині з особливою силою реалізується Біблійна істина про те, що чоловік і дружина – одна плоть; ті труднощі, що випадали на долю священика, у повній мірі розділяла і його дружина.
У 1989 році майбутній пастир переїздить на Херсонщину, де в Іоанно-Предтеченському храмі селища Білозерки несе послух псаломщика.
31 липня 1990 року Дмитро Георгійович Палагнюк був рукоположений у сан диякона, а 1 серпня цього ж року в сан священика. Хіротонії були звершені в Свято-Успенському чоловічому монастирі м. Одеса митрополитом Одеським і Херсонським Леонтієм (Гудимовим).
Першими парафіями, де звершував своє служіння новорукоположений пастир, були Миколаївська церква с. Чулаківка та Варваринська церква с. Бехтери Голопристанського району Херсонської області.
В листопаді 1999 року, згідно з Указом тодішнього архієпископа Херсонського і Таврійського Іонафана (нині митрополит Тульчинський і Брацлавський) протоієрей Димитрій був призначений настоятелем Миколаївського храму в селищі Нововоронцовка та благочинним Нововоронцовського округу, де й звершував пастирське служіння до кінця свого земного життя.
За час служіння у найвіддаленішому районному центрі Херсонщини він зробив дуже багато. Найпершим завданням настоятеля було наведення благоустрою храму та прихрамової території. Зокрема, під його керівництвом було побудовано дзвіницю, церковну браму та огорожу навколо території храму, які стали окрасою церковного подвір’я. Неабияких зусиль було докладено, щоб замінити повністю дах, реставрувати купол. Завдяки його наполегливій праці на церковному подвір’ї було покладено асфальтне покриття, викопано криницю, проведено воду до храму … і багато іншого, все наразі і не згадаєш.
За доброту, чуйність, активність, наполегливість, твердість у вирішенні безлічі церковних питань він здобув любов і повагу парафіян, громадськості та влади на Нововоронцовщині. Він завжди намагався всім допомогти, що тільки було в його силах. Водночас, добрий і смиренний священик був украй принциповим у питаннях віри, честі і сумління.
Сьогодні на парафіях різних єпархії Української Православної Церкви та поза її межами пастирський послух несуть вихованці отця Димитрія, які в дитинстві допомагали батюшці при звершенні богослужіння.
З благословення Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Онуфрія в минулому році за багаторічне сумлінне служіння Святій Православній Церкві протоієрей Димитрій був удостоєний високої богослужбової нагороди – права служіння Божественної Літургії з відкритим Царськими вратами до молитви "Отче наш". Нагороду вручав Архієпископ Новокаховський і Генічеський Філарет.
14 березня в Свято-Миколаївському храмі Нововоронцовки прощалися зі спочилим пастирем. Цього дня зранку було звершено заупокійну Божественну Літургію та чин священицького відспівування. Богослужіння очолив Архієпископ Новокаховський і Генічеський Філарет. Його Високопресвященству співслужили отці-благочинні та духовенство Новокаховської та Херсонської єпархії. Поховано отця Димитрія в м. Херсоні на кладовищі Геологів.
Пам'ять про доброго пастиря Нововоронцовки назавжди залишиться у наших серцях. Вічна йому пам'ять!
Антоній Мусієнко