Друк

Кожен з нас – гість у цьому житті. Мимоволі згадуєш цю просту істину, коли отримуєш печальну звістку про смерть близьких, знайомих, друзів…

Нещодавно нововоронцовці попрощались з Олександром Семеновичем Циганком. Пішов у засвіти батько, дідусь, брат, добрий сусід, просто хороша людина. Моє слово про нього – поета і друга районної бібліотеки. Не віриться, що його немає з нами.

Олександр Циганок. Він лишився у наших спогадах життєрадісним, щирим, людяним. Навіть хворіючи цей чоловік завжди доброзичливо посміхався, жартував, умів додати позитиву й оптимізму у не такі вже й веселі наші будні. Кожен його візит до бібліотеки перетворювався на маленьке свято. Добрі жарти, посмішки, щире спілкування, нові вірші… Писав Олександр Семенович здебільшого російською мовою. Писав про те, що бачив, чим дихав, тонко відчуваючи суть людського життя. Його душа говорила віршами. Одна з його збірочок так і називається: «Душе дано стихами говорить». Збірки авторських поезій, а маємо їх у бібліотеці чотири, скромно видані на домашньому принтері, ще чекають свого видання у друкарні.

Здається, Муза була поблажливою до поета. Він, можна сказати, мав «легке» перо. Вірші, змістовні і напрочуд милозвучні, наче самі лягали на папір, невимушено, ненав’язливо, сердечно. Хоча, як зізнавався сам О.Циганок, муки творчості, звісно, були. А ще називав себе романтиком минулих літ, любив весну і осінь золоту, оспівував любов і жінку:

«Пишу о том, что вижу, чем дышу,
Что украшает жизнь, что ей мешает.
В душе распахнутой любовь ношу,
Она меня все время очищает».

Олександр Семенович Циганок! Серед розділових знаків він не любив крапку. Жив, працював, кохав, виховував дітей, бавив онуків, писав вірші… Залишив по собі слід на землі…

Любов Лукіна, від імені та за дорученням колективу КЗ «Нововронцовська центральна районна бібліотека»

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter