Джерело: www.khersontimes.ks.ua
Шибеницю з повішеним на нею «Путіним» встановили у Херсоні на площі Свободи під час мітингу з нагоди Дня кримського спротиву російській окупації.
Ініціаторами «повішення Путіна» були активісти херсонського Національного корпусу. Вони ж під час мітингу спалили на площі символічну матрьошку, пофарбовану у кольори прапору Росії.
У мітингу також взяли участь переселенці-кримчани, представники кримськотатарської спільноти, активісти громадських організацій, мешканці міста. У промовах учасники казали, що зараз – вже сьома річниця окупації півострову, і казали про необхідність єднання проукраїнськи налаштованих кримчан заради звільнення малої батьківщини.
Перед початком мітингу його учасники вшанували пам’ять Павла Гавриша – херсонського громадського діяча, який нещодавно пішов з життя і який завжди підтримував рух за звільнення Криму і допомагав кримчанам.
Поряд з цим, 26 лютого 2021 року, у День спротиву окупації Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та міста Севастополя Херсонській міський голова Ігор Колихаєв та депутати міськради офіційно звернулися до Президента України, голови Верховної Ради України та прем’єр – міністра України.
У офіційному зверненні висловлена позиція депутатського корпусу щодо питань деокупації тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя та реалізації заходів щодо повного відновлення територіальної цілісності України, її суверенітету.
У документі запропоновано бачення щодо активізації діяльності всіх уповноважених органів державної влади напередодні організації міжнародного процесу з питань деокупації тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя у форматі «Кримської платформи»:
– неприпустимості врегулювання міжнародного збройного конфлікту в окремих районах Донецької та Луганської областей за рахунок будь-яких політичних поступок у питанні повного відновлення суверенітету України над тимчасово окупованою територією;
– недопущенні відновлення постачання водних ресурсів на тимчасово окуповану територію Кримського півострова до моменту повної деокупації;
– потребі вжиття реальних та дієвих заходів щодо підвищення рівня обороноздатності Півдня України, зокрема Херсонської області, з урахуванням всіх можливих сценаріїв потенційного розгортання чергової хвилі збройної агресії Російської Федерації проти України, в тому числі у форматі «повзучої окупації» на суходолі та морі, а також потребі оптимізації системи стримування держави-агресора та імплементації асиметричної моделі протидії з урахуванням сучасних «гібридних загроз» національній і міжнародній безпеці;
– необхідності прийняття та комплексної реалізації публічної Державної стратегії деокупації та реінтеграції тимчасово окупованої території України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі;
– прийнятті засад перехідного правосуддя або Закону України «Про колабораціонізм» з метою забезпечення недопущення безкарності осіб, причетних до воєнних злочинів та злочинів проти людяності, вчинених в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України, а також з метою запобігання безкарності осіб, які сприяли затвердженню окупаційного режиму Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях протягом періоду їхньої тимчасової окупації;
– комплексній та системній державній підтримці збереження та розвитку культурної, мовної і релігійної самобутності корінних народів України, зокрема кримськотатарського народу;
– здійсненні заходів щодо визволення громадян України, які незаконно позбавлені волі, засуджені за політичними, національними, расовими, релігійними мотивами на тимчасово окупованій території;
– необхідності збереження та посилення міжнародної антипутінської коаліції демократичних держав, посиленні політико-дипломатичного та санкційного тиску на державу-агресора до повного відновлення територіальної цілісності України;
– потребі вдосконалення механізмів і національного законодавства щодо застосування, реалізації та моніторингу економічних та інших спеціальних обмежувальних заходів (санкцій) та їхнього наближення до міжнародних стандартів, а також необхідності синхронізації національних і міжнародних санкцій стосовно фізичних та юридичних осіб, причетних до тимчасової окупації та інших.