Шановні жителі с. Михайлівка Нововоронцовського району, Херсонської області, 3 травня 2021 року виповнюється рівно 40 днів, як пішов із життя Володимир Павлович КУНЕЦЬ.

Свою статтю, присвячену світлій пам’яті цієї людини, я хотів би розпочати такими словами: «Ми завжди то у біганині, то у клопотах, то у роботі. Нам усе ніколи й ніколи, ми вічно крутимось біля пожеж, не знаємо, де і коли, на якім повороті ми зупинимось раптом і ні кроку не ступимо вже. От тоді все й скінчиться: і літа висока напруга, і осінні ліси, і казкова чарівність зими, мить навічно застигне, і ми не народимось вдруге, а якщо й доведеться, то це вже не будемо ми».

У кожного із нас бувають у житті такі хвилини, такі години й такі дні коли ми повинні зібрати усі свої сили. Такі хвилини, такі години й такі дні настали й для сім’ї Кунця В.П.

25 БЕРЕЗНЯ на 92 році пішов із життя В. П. КУНЕЦЬ — надзвичайно поважна, популярна, авторитетна, знакова людина для с. Михайлівка, району, області.
Пішов із життя чоловік, батько, дідусь, прадідусь.

Пішов із життя спеціаліст високого рангу, професіонал у найвищім розумінні цього слова, новатор, раціоналізатор, наставник в області сільськогосподарського виробництва, хлібороб від Бога і, якщо хочете, учитель, учитель, у якого було чому повчитися.

Йому були завжди притаманні велика людяність, принциповість, високий професіоналізм. Усі періоди в житті селянина для нього були найвідповідальнішими: від початку посіву ранніх і до збору пізніх культур.

За період життя Володимир Павлович пройшов шлях від ветеринара -фельдшера до голови правління колгоспу «Дніпро» у Нововоронцовському районі. Він ніколи не шукав легкого, завжди був на передовій сільгосп робіт, завжди був у центрі уваги, був там, де важко, де пік, був там, де люди, де проходила реорганізація, новаторство сільгосп виробництва. Його трудова діяльність це — історія с. Михайлівка, його будівництво. Під його керівництвом проходила електрифікація, забезпечення села питною та технічною водою, будівництво тваринницького комплексу, мехзагону, консервного цеху, мехтоку, автогаража, СТФ, майстерні по ремонту машинно-тракторного парку, Будинку культури, школи, хлібопекарні, швейного цеху, дитячого садка, зрошення сільськогосподарських угідь, адмінбудівлі, доброустрою села, млина, зерносховища, стадіону, парку Слави, асфальтовані дороги, дитячі атракціони, майже 100 переселенських будинків, кафе, магазини…

Народився В. П. Кунець 20 квітня 1929 р. в с. Хрещенівка Нововоронцовського р-ну Херсонської обл., там і розпочав свою трудову діяльність з ветеринара-фельдшера, але доля склалася так, що з 1959 його обирають головою колгоспу «Дніпро», і на цій посаді він пропрацював до 1991 року, а з 1997 по 2001 роки був моїм заступником, наставником, учителем, і я надзвичайно вдячний йому за життєвий і виробничий досвід.

Шановні мешканці с. Михайлівка! Та ким би він не був, його доброта, уміння співчувати іншій людині, відгукуватись на чуже горе, яке може спіткати кожного із нас та найголовніше у будь-яку мить дня чи ночі прийти на допомогу, усе це разом взяте виділяло цю незвичайну людину серед багатьох і багатьох інших. Таких, на жаль, серед нас не так уже й багато.

За час своєї трудової діяльності Володимир Павлович Кунець зарекомендував себе відмінним організатором, проводив велику громадську і виховну роботу, за що отримав чимало відзнак і нагород з боку керівництва району, області, держави. За участь у Великій Вітчизняній війні був нагороджений орденами та медалями, у 1971 р. орденом Жовтневої революції, в 1999 р. орденом «За мужність». Він нагороджений багатьма золотими, срібними та бронзовими медалями 3 ступеню Головної виставки ВДНГ СРСР. Про нього знали в Москві, Києві, обласному центрі, був надзвичайно поважною людиною у Нововоронцовському районі, але він ніколи не пишався своєю славою, а трудився до останніх днів свого життя. Таке ставлення до себе і вічну пам’ять він заробив, він заслужив тому, що у своєму житті проніс високе імення людини-трудівника. Ви тільки вдумайтесь у це число — 52 роки трудового стажу! Більш ніж півстоліття прожив у мальовничому селі Михайлівка. Прожив, проробив, протворив, прослужив і прослужив людям. Для таких як він не має смерті й ніколи не буде. І сьогодні є ким гордитися дітям: сину Анатолію, донькам Ірині та Юлії, яким разом із нині, на жаль, покійною дружиною, Марією Софронівною, дали життя і вищу освіту, онукам, правнукам, невістці, зятям, сватам, усім, рідним та близьким. Шановні мешканці села Михайлівка і Нововоронцовського району, я, як колишній голова СТОВ «Дніпро», як учень Володимира Павловича, якого особисто знав і з яким пропрацював не один десяток років, хотів би від себе особисто, від усіх мешканців Нововоронцовського району розділити біль втрати та виразити глибоке співчуття усім рідним та близьким, усім тим, хто знав, любив та поважав цю чудову і надзвичайно прекрасну людину, ім'я якій — ТРУДІВНИК!

Свою статтю світлій пам'яті великого керівника, професіонала, учителя я хотів би закінчити словами:

«І не забути, і не вернути, лиш з біллю у серці жити осталось».

З повагою до родини Кунця Володимира Павловича, колишній голова СТОВ «Дніпро», мешканець села Михайлівка
Володимир Паталяк

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter