Микола ГУРЕПКО, журналіст Інформаційної агенції об’єднання журналістів ВГО «ЖУРНАЛІСТИ ПРОТИ КОРУПЦІЇ» (м.Київ),член НСЖУ, НСПУ і НСНЖУ.
Фото автора. ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСТЬ.
У ТРУДОВОМУ КОЛЕКТИВІ МЕДПРАЦІВНИКІВ комунального некомерційного підприємства «Нововоронцовська центральна лікарня» Нововоронцовської селищної ради Херсонської області користується авторитетом його директор Олег Євгенович Діденко, в недалекому минулому головний лікар попередниці — ЦРЛ. Після серій оптимізації, точніше, скорочень відділень, змін вивіски та інших нововведень, районну лікарню розділили на два медичні заклади, — залишилися 4 відділення та поліклініка. А на дверях офісу головного лікаря одного дня з’явилася нова табличка з написом «Директор». Та життя не стоїть на місці! Як і десятиріччя тому, так і нині медпрацівники містечка Нововоронцовка цілодобово надають кваліфіковану допомогу дорослим та дітям, котрі захворіли або опинилися на межі життя.
І директор комунального некомерційного підприємства Олег Діденко не лише старанно виконує непрості адміністративні функції, а й лікує хворих, залежних від наркотичного «зілля». Це дуже важливо не лише для суспільства, а й їхніх рідних та близьких. Можна навести негативні приклади, коли роками молоді люди, опинившись у полі зору ненаситних ділків від реалізації наркотичного дурману, не можуть самостійно позбутися шкідливої звички. Або: в критичних життєвих ситуаціях, за порадою «хороших» друзів та знайомих, підсіли на отруйні «голку», «травку» й «таблетки». І вже не вдається виплутатися з «павутиння» без допомоги лікарів. Їхнім надійним рятівником у критичних ситуаціях став лікар-нарколог Олег Євгенович Діденко.
Про нього колеги-медпрацівники, пацієнти лікарні, мешканці Нововоронцовської селищної та Новоолександрівської сільської ТГ, а також гості з сусідньої Дніпропетровщини, інших регіонів України та з-за її рубежів, тепло відгукуються, як про знаючого лікаря, ввічливого, тактовного, з відкритим для добра серцем, організатора місцевої медицини. А це в повсякденній роботі кожного вартового здоров’я важить немало! Адже отримати на руки університетський диплом лікаря, брата медичного або медсестри, ще не перепустка до лікування хворого, а необхідний досвід, що приходить не за рік-два, й не без підвищення фахового рівня та надійного плеча старших колег.
Директор Нововоронцовської центральної лікарні Олег Діденко (НА ФОТО) в 2001-му з високими оцінками закінчив лікувальний факультет Запорізького державного медичного університету. Як і однокурсники-випускники, навчався в інтернатурі.
— Пройти інтернатуру випало в Кримському державному університеті. Мій керівник професор Самохвалов зробив усе, аби знання та практичні навички, набуті у медичному вузі міста української козацької слави –Запоріжжі – використовував у повсякденному процесі лікування хворих та наданні інших медичних послуг, — поділився з журналістом пан Олег.
Працюючи лікарем-наркологом на Нововоронцовшині, він щорічно(!) поглиблює знання в провідних медичних закладах Києва, Одеси, Харкова, Запоріжжя та інших міст України.
У його трудовій книжці лише один запис: «Нововоронцовська ЦРЛ». У дружньому колективі медпрацівників Олег Євгенович трудову біографію починав лікарем-наркологом, а згодом був призначений заступником головного лікаря з медичного обслуговування населення. А з 2012 року – головний лікар ЦРЛ, з 2019 року – її директор. За його словами, ЦРЛ прийняв майже з півтисячею (!) медпрацівників, із 13 ФАПами, п’ятьма сільськими лікарськими амбулаторіями. У районній лікарні на той час функціонували 8 відділень та поліклініка. Нині ж у місцевій медицині працюють… лише 200 осіб.
— У зв’язку зі скороченням населення та зниженням попиту на медичні послуги, в районі довелось оптимізувати гінекологію, неврологію, пологове та інфекційне відділення, — невесело констатував Олег Євгенович. — Станом на липень 2021 року в лікарні працюють 136 осіб, з них — 23 лікарі, середнього медперсоналу — 60, інші — спеціалісти та обслуговуючий персонал. На часі скорочення ще 15 працівників медичного закладу та названого персоналу. Неоднозначно сприймаю не лише я, як директор, а й незадоволені медпрацівники та їхні родини, мешканці містечка та сіл. Та, на жаль, життєві реалії склалися так, що ні держава, ні дві громади фінансово не можуть утримувати весь штат медпрацівників. На це є інші об’єктивні та суб’єктивні причини.
Додам від себе: на територіях двох ТГ, крім підприємств малого бізнесу, зокрема торгівлі та аграрного сектору економіки, вже багато років не функціонують ані промислові, ані інші підприємства, що могли б сплачувати мільйони гривень податків, вносячи суттєву лепту в розвиток соціальної інфраструктури. Це в свою чергу тягне за собою недофінансування та скорочення працівників. Наприклад, технічних у загальноосвітніх школах і не тільки.
— Маємо тверді плюси в тому, що жодного медпрацівника зі спеціальною освітою не було скорочено з початку реформування медичної галузі місцевого значення, — наголосив директор Олег Діденко. — Останніми тижнями у містечку топ-темою стала «новина»: мовляв, у центральній лікарні закриють травматологічне відділення. Насправді ж відділення лише об’єднується із хірургічним. Заради суттєвої економії бюджетних коштів на електричному опаленні та іншому. Утримувати та обігрівати великі приміщення у наш час нераціонально та недешево!
Керівником названого об’єднання відділень стане один із найдосвідченіших і авторитетніших хірургів Володимир Богданович Шамрай. Його високий професіоналізм добре відомий колегам району та області, багатьом пацієнтам! А досвідчений травматолог і ортопед Євгеній Борисович Панасенко повноцінно працюватиме лікарем цього відділення.
Традиційно, журналіст люб’язно попросив директора лікарні О.Є.Діденка назвати кращих із кращих медпрацівників. Керівник запевнив, що переважна більшість дорожить роботою, користуються повагою та авторитетом не тільки серед колег і пацієнтів, а й керівників та мешканців двох громад. І тому нема потреби писати про всіх.
— Із задоволенням називаю імена найдосвідченіших. Це хірург Володимир Шамрай, травматолог та ортопед Євгеній Панасенко, завідуючий терапевтичного відділення Юрій Пшеничний, лікар-терапевт, фтізіатр Ірина Бережна, завідуючий поліклініки Олександр Флягін, лікарі Олександр Чумак, Іван Євич, Ірина Феськів, Наталя Кордіс, Галина Сопронюк, Сергій Єфімов, Світлана Діденко, головна медсестра центральної лікарні Антоніна Феськів, завідуюча лікарняної лабораторії Світлана Рябінкіна, лаборанти Наталя Клименко, Олена Кулинич та інші.
На запитання про теперішній стан фінансування лікарні та боротьбу з інфекційними хворобами, керівник лікувального закладу не затримався з відповіддю.
— З квітня 2020-го фінансування нашої лікарні здійснюється згідно з державною програмою медичних гарантій, — констатував. — Оплата за чисельністю вилікуваних хворих. Середня зарплата медпрацівників медичного закладу до 10 тис. гривень. Нововоронцовська селищна рада (голова територіальної громади Володимир Володимирович Марчук) своєчасно й, переважно, в повному обсязі асигнує десятки тисяч гривень на місцеві програми. Зокрема, на заходи з протидії поширенню коронавірусу Covid-19 та інших небезпечних для здоров’я та життя інфекцій. Здійснюється якісний медичний супровід вразливих верств населення, а також матеріально стимулюються медпрацівники, котрі зайняті профілактикою та лікуванням пацієнтів із небезпечними інфекційними хворобами.
Про це свідчать цифри та факти. За останні півроку селищною радою асигновано 100 тис. грн. медпрацівникам, які знаходяться на передньому краї боротьби з новою «чумою» 21-го століття — коронавірусом Covid-19. Місцевою владою виділено 800 тис. грн. на оплату використаних енергоносіїв, заходи з реконструкції будівель та інше — 70 тис. грн. І це далеко не все!
Як уточнив директор ЦЛ Олег Діденко, у Новоолександрівській сільській територіальній громаді (голова Олександр Якович Левечко) достатньо фінансуються аналогічні програми, та, з об’єктивних причин, у менших обсягах, аніж у Нововоронцовці. Авторитетний серед виборців голова громади, боєздатні виконком та депутати постійно тримають руку на пульсі життя громади, оперативно відгукуючись на проблеми та виклики сьогодення.
Відрадно, за останні 3 роки, до створення на базі колишнього Нововоронцовського району двох ТГ, державою виділені значні бюджетні кошти. За рахунок багатотисячних асигнувань вдалося забезпечити всіх лікарів автоматизованими робочими місцями та обладнанням для укладення договорів із Національною службою охорони здоров’я України.
…В українському суспільстві життя людини визначають її батьки, рідня та близьке оточення, індивідуальні розумові здібності, шкільна освіта, вибір професії за покликанням, уподобання, і, чи не найголовніше, – створення власної родини. Й це далеко не все!
Для Олега Діденка, лікаря за покликанням і поважаного сотнями степовиків, чи не найпершим і найнадійнішим містком земного життя стала його мама, шанований ветеран праці Катерина Федорівна, колишня головний економіст нововоронцовської філії Національного банку України, спеціаліст управління соціального захисту. І світлої пам’яті її чоловік Євген Миколайович заслужив любов рідних та повагу працівників РО «Сільгоспхімія», де багато років сумлінно працював механізатором. Їхній син Олег не лише добре навчався в Нововоронцовській ЗОШ№1, а й не став «середняком» у Запорізькому державному медичному університеті. Він цілком у своїй практичній роботі підтверджує здобуту в престижному вузі спеціальність «Лікарська справа».
Журналісту ІА ВГО «ЖУРНАЛІСТИ ПРОТИ КОРУПЦІЇ» пощастило поспілкуватися з багатьма мешканцями селища Нововоронцовки та сіл, котрі в один голос тепло відгукнулися про лікаря від Бога Олега Євгеновича Діденка! Як хорошого спеціаліста, високої культури спілкування з колегами — медпрацівниками та обслуговуючим персоналом, хворими та жителями, зразкового сина, сім’янина і тата двох донечок. Як відповідального директора медичного закладу, котрий серцем уболіває за доручену справу, за долю медпрацівників та пацієнтів. Олег живе і працює для нововоронцовського краю, де народився, й з отчого порога поринув у світ широкий…
Молодий директор неприбуткового комунального закладу через своє єство «пропускає», з відомими лише йому тривогами та сумнівами, оптимізації й інші нововведення у вітчизняній та на місцях медицині останніх років. Та ж кінець-кінцем, нове тисячоліття не може тупцювати на здобутках своїх попередників і визнаних авторитетів медицини. Закономірно, реформи складно торують новий шлях, але ж, погодьтеся, не без позитивних результатів!? Директор ЦЛ Олег Діденко з тих керівників, котрі працюють на совість. Він навчився міцно тримати в руках «штурвал» трудового колективу в розбурханому морі ринкової економіки, знаходячи шляхи виживання та «ключики» до людських сердець — і це вкрай важливо! Й ділова репутація та співпраця з місцевими і обласними органами влади, господарниками і підприємцями, колегами та медичними навчальними закладами іде на користь людям у білих халатах і населенню громад. Очолюваний Олегом Діденком заклад охорони здоров’я плодотворно взаємодіє з іншими, зокрема Бериславською районною та провідними лікарнями міста Херсона.
Розповідаючи про лікаря-керівника Олега Діденка, неможливо обійти його прекрасну половинку, точніше, кохану дружину і люблячу маму двох чудових донечок Валерії та Емілії, авторитетного лікаря-отоларинголога Нововоронцовської центральної лікарні Світлану Іванівну Діденко. Вона закінчила Хрещенівську ЗОШ, а лікарську професію здобула в Запорізькому державному медичному університеті. Й інтернатура за її плечима! Правда, пізніше навчалася за чоловіка Олега.
Як отоларинголог, Світлана відповідає багатьом критеріям лікарської практики та людяності! З кожним пацієнтом уважна та чуйна, чинить усе залежне від себе, аби надати якісну медичну послугу та не обійти привітливим словом. Її поважать у трудовому колективі, мешканці Нововоронцовки та сіл. І дружина директора ЦЛ ніколи та ні за яких обставин не дозволяє собі користуватися привілейованим становищем, а навпаки, працює з повною віддачею!
… — Наша донечка Валерія — цьогорічна випускниця ДНЗ№2 «Колосок» місцевої ТГ, — поділився з журналістом Олег Євгенович. — Донечка Емілія ще малятко. Донечки підростають на радість та втіху мені, моїй дружині Світланці, їхній бабусі Катерині Федорівні, близьким людям.
…Людина живе та працює не задля нагород, та й вистачить не на всіх! Так повелося споконвіків. Напевно, несправедливо обділяти заслуженими відзнаками дійсно авторитетних майстрів професії та працелюбів! Не позбавлена уваги органів місцевої влади і молода сім’я лікарів Діденків! До слова, Олег Євгенович відзначений почесною грамотою Херсонської обласної ради, грамотами департаменту Херсонської облдержадміністрації, органів місцевого самоврядування. Та чи не найвищою відзнакою для лікарів Діденків була й залишається висока оцінка їхньої сумлінної праці на ниві охорони здоров’я людини!
Наведу один із багатьох почутих відгуків про Олега Діденка, керівника медичної галузі ТГ. Ось що люб’язно погодилася повідати шанований у селі Любимівка та за його межами ветеран освітянської праці, екс-директор Любимівської ЗОШ та учитель математики вищої категорії, депутат 4-х скликань Нововоронцовської райради, відмінник освіти України, кавалер Почесного знака Товариства сприяння обороні України Жанна Данилівна ТКАЧЕНКО: «За понад півстоліття свого вчителювання та 14-ти років праці на посаді директора загальноосвітньої школи, мені неодноразово довелось спілкуватися з головними лікарями Нововоронцовської ЦРЛ, зокрема, вічної пам’яті Василем Іоновичем Марченком, одним із небагатьох кавалерів радянського ордену «Дружби народів» у нашій області. Не став винятком і головний лікар ЦРЛ, а нині директор ЦЛ Олег Діденко. Без зайвого формалізму, він відгукувався на порушені мною проблеми шкільного життя, не відкладаючи «на потім». Мені особисто та багатьом степовикам імпонують його висока культура спілкування, доброзичливість, діловитість, відповідальність, уміння вислухати, високий професіоналізм, ерудованість, нестримне бажання допомогти людям. На мою та багатьох мешканців думку, Олег Євгенович гідний людської поваги. Щиро бажаю трудовому колективу Нововоронцовської центральної лікарні та родині лікарів Діденків справжнього земного щастя та міцного здоров’я!».
…— Я пишаюся тим, що народився, виріс та працюю лікарем у красивій степовій Нововоронцовці, — висловив думки вголос Олег Діденко. — Після закінчення медичного вузу, не шукав легкого хліба та заробітків в інших регіонах України і на далекій чужині. — Моє місце та покликання на малій батьківщині, в працьовитому колективі лікарні, поруч із дружиною Світланою, лікарем-отоларингологом, мамою наших красивих донечок, рідненькою матусею та бабусею, доброзичливими жителями.
ВІД РЕДАКЦІЇ. АВТОР ПУБЛІКАЦІЇ ГУРЕПКО М.М. НАГОРОДЖЕНИЙ МЕДАЛЛЮ «ЗА ПРАЦЮ І ЗВИТЯГУ», ВІДЗНАКОЮ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ, ПОЧЕСНОЮ ГРАМОТОЮ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ «ЗА ОСОБЛИВІ ЗАСЛУГИ ПЕРЕД УКРАЇНСЬКИМ НАРОДОМ» ТА БАГАТЬМА ІНШИМИ ВІДЗНАКАМИ.