У САМОМУ СЕРЦІ СТЕПОВОЇ НОВОВОРОНЦОВКИ – північних воротах Херсонщини – міріадами сонячного проміння визолочується купол із хрестом Свято-Миколаївського храму Української Православної Церкви.

У цьому невеличкому храмі наприкінці осені 1999 р. протоієрей Димитрій Палагнюк уперше відслужив Божественну літургію. Про його переведення на парафію в Нововоронцовку Указ видав тодішній архієпископ Херсонський і Таврійський Іонафан (Єлецьких), з 2014 р. — митрополит Тульчинський і Брацлавський. Не один рік отець Димитрій служив на парафіях херсонського Причорномор’я: у Свято-Миколаївському с. Чулаківка та Святої Варвари с. Бехтери Голопристанського церковного благочиння. Перебрався на нововоронцовську парафію зі сім’єю в зв’язку з виїздом настоятеля храму на інше місце.

З перших тижнів отець Димитрій та його матушка Євдокія звернули увагу як на оздоблення Божого храму, так і на благоустрій церковного подвір’я; їх також хвилювали недільна школа для дітей та інші важливі питання церковного життя. На той час місцевий храм не мав дзвіниці. Православну святиню в далеких 40-х роках минулого століття дотла знищили люті вороги нашої держави і Церкви. Протоієрей Дмитро Палагнюк замислив побудувати церковну дзвіницю.

Непросту та фінансово обтяжливу справу затіяв він, та Господь Бог і парафіяни, небайдужі жителі містечка підтримали ініціативу нового настоятеля, благочинного Нововоронцовського церковного округу.

Треба було бачити, як із народженням спекотного літнього дня та до вечірніх сутінків разом із будівельниками не цурався ніякої роботи отець Димитрій. А його матушка Євдокія готувала для робітників смачний обід. Навіть під час посту натруджені будівельники не могли не подякувати жінці за пісні борщі та інші смачні страви.

За кілька місяців невтомної праці на ошатному церковному подвір’ї виросла з цегли, металу та бетону величава дзвіниця Свято-Миколаївського храму. Про цю пам’ятну подію в житті Церкви та сільської православної парафії писали місцеві та столичні друковані видання, передавали по радіо. А коли над містечком пролунав довгоочікуваний дзвін церковних дзвонів, що символізував непорушну єдність людей із Творцем, у православних радості не було меж. Не обійшли увагою знакову подію представники інших церков та навіть атеїсти. Адже в більшості безбожному райцентрі з’явилася рукотворна пам’ятка українського Православ’я.

А покоління мешканців Нововоронцовки, котрим довелось пережити тяжкі втрати смертоносного Голодомору, лихоліття Другої світової війни, сталінщину, хрущовську відлигу та галасливу горбачовську перебудову, запам’ятали та розповіли своїм нащадкам, як радянська влада неохоче сприймала спорудження храмів, відвідування богослужінь дорослими з дітьми. А про будівництво в ті часи дзвіниці не могло бути й мови. Та це вже історія, і вже багато років над Нововоронцовкою лунає церковний дзвін, зворушуючи людські серця щирою молитвою вірних українському православ’ю. З Божої ласки та благословення колишнього правлячого архієрея Херсонщини, будівничими святині стали парафіяни, небайдужі люди, отець Димитрій Палагнюк і матушка Євдокія, регент церковного хору.

…РОКИ ЛЕТЯТЬ НЕМОВ ПТАХИ У ВИРІЙ до незвіданих пізнанню світів. Так і людина, створіння Боже, не завжди помічає, як промайнув рік, а за ним –п’ятий, десятий... На жаль, нечасто воліємо озирнутися назад, аби зробити іспит власної совісті. Немало корисного зробив для Церкви та людей світлої пам’яті настоятель Cвято-Миколаївського храму, благочинний Нововоронцовського церковного округу Новокаховської єпархії УПЦ, митрофорний протоієрей Димитрій Палагнюк. Несподівано, 11 березня 2020 року, через тяжку хворобу перестало битися його відкрите для Бога і людей серце. Йому б 25 вересня 2021 р. б виповнилося 70.

…Отець Димитрій став першим на парафії Херсонсько-Таврійської єпархії, якого Указом вічної пам’яті Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви, було удостоєно високої церковної нагороди – Митри. За заслуги перед Церквою він також був відзначений орденом святого рівноапостольного князя Володимира ІІ ступеня, Архієрейською Грамотою.управляючого Херсонсько-Таврійської єпархії УПЦ преосвященнішого архієпископа Іонафана (Єлецьких) — нині преосвященніший Митрополит Тульчинський і Брацлавський, у цьому сані з 2014 р. А Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій, Предстоятель УПЦ за не одне десятиріччя ревного служіння Святій Православній Церкві удостоїв настоятеля Свято-Миколаївського храму Димитрія Палагнюка високої богослужбової нагороди – права служіння Божественної літургії з відкритими Царськими вратами. Заслужену відзнаку вручив йому в 2019 р. преосвященний єпископ Новокаховський і Генічеський ФІЛАРЕТ(Звєрєв), у сані митрополита з 17 серпня 2020 р.

Багато років спілкуючись із отцем Димитрієм, переконувався, що авторитетний і шанований пастир найбільше в своєму житті цінує служіння Христовій Церкві, не ганяється за земними благами та нагородами, а щиро вірить, що заслужить у Творця Неба і Землі прощення та милості.

У дусі відданості рідній Україні та за Божими заповідями отець Димитрій та його матушка Євдокія Палагнюки вивели в люди трьох дітей. Молодша Оксана закінчила Нововоронцовську ЗОШ№1, економіко-правовий факультет Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова.Працює за професією та стала чудовою матір’ю своєму синочку Тімуру і вірною дружиною чоловікові Максиму. Молоде подружжя мешкає та працює у Херсоні. А її старша сестра Марія – регент церковного хору храму Святого Іллі в с. Миролюбівка на Білозерщині, закінчила Херсонський державний університет, працює психологом Миролюбівського закладу повної загальної середньої освіти. Її чоловік Андрій Боднар — протоієрей, настоятель вищезгаданого храму. Їхній син Володимир обрав професію моряка, здобувши освіту в Херсонській державній морській академії, а донька Аріана — студент Херсонського медичного коледжу. Син Палагнюків-старших Юрій, недарма успадкував прізвище Палагнюка-батька. Успішно закінчив Миколаївське духовне училище УПЦ, працьовитий і турботливий сім’янин. Молоде подружжя виховує доньку Ксенію: вона учениця одного зі закладів повної загальної середньої освіти обласного центру. До слова, мама шанованих людьми двох доньок і сина Євдокія Іванівна закінчила Кіцманський радгосп-технікум у Чернівецькій області за спеціальністю «Зоотехнік». Крім багаторічних обов’язків псаломщика та регентства в церковному хорі, при Свято-Миколаївському храмі організувала недільну школу для дітей.

…ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕННІШИЙ МИТРОПОЛИТ Новокаховський і Генічеський ФІЛАРЕТ (Звєрєв) з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія (Березовського), Предстоятеля Української Православної Церкви, вручив псаломщику Свято-Миколаївського храму в смт Нововоронцовка Євдокії Іванівні Палагнюк ордени: святого Андрія Первозванного та святої рівноапостольної княгині Ольги. Високих церковних відзнак жінка удостоїлася за заслуги перед УПЦ та в зв’язку з її ювілейною датою народження. А в минулі роки була відзначена Архієрейською грамотою Управляючого Херсонсько-Таврійської єпархії УПЦ високопреосвященнішого архієпископа Іонафана (Єлецьких).

Для Євдокії Іванівни незмінним залишається бажання безкорисливо чинити людям добро. Можна навести багато прикладів її милосердя до ближнього, чесності, доброзичливості, ввічливості, терпіння, невтомності в праці та вірності світлим ідеалам України і українського Православ’я!

І сьогодні клір, багато мешканців Нововоронцовщини, парафіяни та новий настоятель Свято-Миколаївського храму, архімандрит Серафим (Кадуб’янський) з пошаною відгукуються про світлої пам’яті колишнього настоятеля храму Димитрія Палагнюка.

— Спілкування з наділеним життєвою мудрістю настоятелем Свято-Миколаївського храму отцем Димитрієм Палагнюком завжди ставало корисним та повчальним. Його багаторічний пастирський досвід і вимогливість до себе та інших,стали безцінними для мене, парафіян, кліриків місцевих парафій, — поділився архімандрит Серафим (Кадуб’янський), кавалер ордена УПЦ Почаївської ікони Божої Матері. – Особливої поваги додавало й те, що він мій земляк із Буковини. Його рідні брати Василь та Микола Палагнюки стали священиками Української Православної Церкви. Як не боляче, отець Димитрій передчасно пішов у Вічність через тяжку хворобу. Заупокійну Божественну літургію в місцевому храмі очолив Його Високопреосвященство ФІЛАРЕТ, архієпископ Новакаховський і Генічеський УПЦ (з 2020 р. митрополит, - Авт.). Владиці співслужили отці-благочинні, духовенство Новокаховської та Херсонської єпархій. А також у Божому храмі молилися рідні, друзі, жителі та гості містечка.

ЗА 21 РІК БОГОСЛУЖІНЬ у Свято-Миколаївському храмі отець Димитрій збагатив корисні справи ще за Союзу поважаного нововоронцовцями колишнього настоятеля храму протоієрея Іоанна Терешка. Яких тільки зусиль довелось докласти протоієрею Димитрію Палагнюку, аби замість старого даху над Божим домом поставити новий із металу, капітально відремонтувати зовні та всередині церкву, звести з червоної цегли красиву арку з сучасними металевими воротами, приміщення господарського призначення та багато іншого. На церковному подвір’ї, завдяки працьовитості та світлому розумові священика і парафіян, багато років тому з'явилася мурована криниця, літньої пори з чистою, як сльоза дитини, студеною водичкою.

Не можу не згадати про безцінний дар доброзичливості покійного Димитрія Палагнюка. Він у людській пам’яті залишився світлим образом, людиною привітливою, котра могла дійти до серця кожного; умів поважати та прислухатися до думок інших, морально підтримати й допомогти. І, навіть, пожартувати, коли це було доцільним. Отець Димитрій усе своє життя щиро вірив у Творця, толерантно навчаючи православній вірі всіх, хто з ним спілкувався. Прожив батюшка коротке життя, та встиг зробити дуже багато корисного як для Церкви, так і людям. Можливо, хтось і був невдоволений за його непохитну віру в Бога та добро. Але ж, погодьтеся, ще не народився на білий світ той, аби всім догодив! Як мисляча розумна людина, він терпеливо зносив складні моменти священицького життя, хоча до останнього подиху був оптимістом. Ніколи не поступався ні перед ким вірою у Бога і Його Церкву. За незмінну позицію його поважали навіть опоненти. Настоятель храму залишив у серцях багатьох людей про себе спомин, як з великої літери Священика, невтомного трудівника на духовному поприщі.

Про покійного отця Димитрія згадують у своїх молитвах та спогадах отці-благочинні Херсонщини, священики, парафіяни, керівники, з якими спілкувався, мешканці Нововоронцовки та сіл. Із задоволенням поділився з журналістом думкою про настоятеля Божого храму колишній голова Нововоронцовської райдержадміністрації Василь Петрович Тітаренко: «Світлої пам’яті Димитрія Георгійовича Палагнюка я щиро шанував, як доброго сусіда та священика, — сказав пан Василь. – Завжди спілкувався на різні житейські теми зі мною, як із представником державної влади. Отець Димитрій не був байдужим до життя нашої країни, мешканців Нововоронцовки і, навіть, давав слушні поради. Жалкую, що нема серед нас такої хорошої людини! Та життя продовжується!».

Одного разу автор став свідком, як настоятель Свято-Миколаївського храму Димитрій Палагнюк звернувся від імені парафії до голови Нововоронцовської селищної ради Володимира Володимировича Марчука з проханням допомогти вирішити складну господарчу проблему. До честі керівника громади, він відгукнувся позитивно.

Небайдужих до важливих справ серед нас ще вистачає. Та чи не найбільше Дмитра Георгійовича цінували парафіяни церкви, настоятелі храмів інших парафій району та області, керівники району та містечка, за його щирість у спілкуванні та подвижницьку священицьку місію. І, не побоюся написати, далеко не всі знають його гідний поваги родовід.

ДМИТРО ПАЛАГНЮК НАРОДИВСЯ В БАГАТОДІТНІЙ СІМ’Ї гірського села Вали Вижницького району Чернівецької області. Як мільйони співвітчизників, він закінчив школу, не цураючись фізичної та розумової праці, зокрема, будівельної справи. З роками це ремесло стало у великій пригоді, коли став священиком.

Багатодітна родина Палагнюків дала Церкві трьох синів-священиків: Дмитра, Василя та Миколу. Митрофорний протоієрей Василь Палагнюк – настоятель храму апостола і Євангеліста Іоанна Богослова у смт. Іванівка, благочинний Іванівського церковного округу Новокаховської єпархії УПЦ, а митрофорний протоієрей Микола Палагнюк — настоятель храму Іоанна Предтечі в смт Білозерка, благочинний Білозерського церковного округу Херсонської єпархії УПЦ. У братів-Палагнюків є три сестри Анна, Марія та Олена. Кожна має власні родини, які не обділені повагою людей.

Гадаю, не погрішу проти істини, за десятиріччя служіння Церкві світлої пам’яті отець Димитрій дав путівку в священство кільком випускникам шкіл Голопристанщини та Нововоронцовщини. Наведу лише один приклад із багатьох. Навчаючись у Нововоронцовській ЗОШ №1, Антон Мусієнко з 10-річного віку постійно відвідував богослужіння в Свято-Миколаївському храмі. Всі роки хлопець сумлінно ніс послух паламаря. Як він стверджує, важливу роль у його майбутньому виборі відіграв настоятель храму, благочинний Нововоронцовського церковного округу, митрофорний протоієрей Димитрій Георгійович Палагнюк. Антон Мусієнко по-синівськи оцінив наставництво та щирість душі отця Димитрія. Він за його та єпархіального архієрея рекомендаціями вступив та успішно закінчив Почаївську духовну семінарію УПЦ. Здобув базову вищу освіту, спеціальність «Православне богослов’я», кваліфікацію «Бакалавр православного богослов’я». Антон Мусієнко навчається в Київській духовній академії Української Православної Церкви (заочне відділення). За старанні труди на благо Святої Церкви він нагороджений Благословенною Грамотою Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира(Сабодана +2014). З 2014 р. – завідуючий канцелярії Новокаховської єпархії УПЦ.

…Вічність Димитрія Палагнюка, крім Бога і Його Святої Церкви, непідвладна часові й нікому зі землян. Адже те,що його світлу пам'ять шанують парафіяни храму, рідні, друзі, жителі Нововоронцовки та за її межами – незаперечний факт. Свої найкращі роки подружжя Димитрій та Євдокія Палагнюки присвятили служінню Православній Церкві. Церква молиться за незалежну Україну, за гідну поваги за виховання нащадків, близьку рідню шанованого родоводу Палагнюків, жителів Херсонського краю, що став для них другою малою батьківщиною.

Микола ГУРЕПКО, український журналіст і письменник, журналіст ІА об’єднання журналістів ВГО «Журналісти проти корупції» (м.Київ).
Фото автора та з Вікіпедії.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter