ПІСЛЯ ЗВІЛЬНЕННЯ села Дудчани Милівської сільської громади на Херсонщині промайнуло майже вісім тяжких місяців.
Нині степовий населений пункт, попри майже щодобові ворожі обстріли, відновлюється, оживає. Безкорисливо допомагати рідному селу взявся місцевий житель Сергій ГОРЮШКІН. Він — староста і робить усе можливе, аби його земляки мали нормальне, наскільки це можливо в нинішніх умовах, життя.
Каже, що ніколи в своєму житті не працював на державній службі. То ж викликів для людини нової у цій сфері, тим паче у грізний для незалежної України час, вистачає, та щире бажання відродити рідний край і допомогти іншим — для Сергія над усе.
— Після того, як Збройні сили України вигнали окупантів з громади та правобережжя Херсонщини, — ділиться з журналістом Сергій, — на нас чекало безліч складних випробувань. Осінь поступово переходила у сувору зиму, а сотні домівок дудчанців залишалися без електроенергії, водопостачання, твердого палива для обігріву. А ще мав місце гострий дефіцит ліків, продуктів харчування, засобів санітарії та гігієни. Загарбники аж ніяк не турбувалися про добробут людей, ба більше — крали та нищили на своєму шляху все, що побачили.
СТАРОСТА С. ГОРЮШКІН згуртував працьовиту команду небайдужих односельців, серед яких: Микола БАСАРАБ, Володимир МІНЬКО, Микола МАЦЬКО, Галина ПОТИШНЯК, Світлана ГОЛОВЧАК, Роман ГРАНЧЕНКО, Віктор ГРИБ, Олександр ІВАНІВ та інші. І, заручившись підтримкою волонтерів та керівництва громади, перш за все Сергій ГОРЮШКІН забезпечив доставку та видачу гуманітарної допомоги, а саме: продовольчих та гігієнічних наборів, ліків, не забули відновлювально-ремонтні роботи.
Згодом оперативно вирішили й проблему з опаленням — сельчан забезпечили дровами та брикетами.
І якщо питання тепла вже так гостро не стояло, існувала інша проблема — питна вода. Через знеструмлення насоси не працювали, загарбниками у багатьох місцях був пошкоджений водопровід. Завдяки закордонним та українським благодійникам, дудчанці змогли отримати альтернативні джерела енергії.
То ж як тільки до громади доставили потужні генератори від міжнародних організацій, староста села з іншими чоловіками взявся ремонтувати пошкоджені ворогом водонапірні вежі та мережу, аби вода була у кранах дудчанців хоча б погодинно.
ПОЗИТИВНО відгукується про роботу колеги й начальник Милівської сільської військової адміністрації Любов МІНЬКО.
— Сергій Горюшкін, — не перебільшила пані Любов, — староста, який докладає максимум зусиль, аби забезпечувати добробут односельців. Людина він нова в місцевому самоврядуванні, та зумів організувати роботу старостинського округу так, як слід. Він не сипле вказівками, а невтомно працює разом з УСІМА!
Разом із хлопцями пан Сергій вміло лагодить адмінбудівлі, розвантажує автомобілі з гуманітарною допомогою тощо. Без вагань надає власний транспорт для потреб села. Мало місце ще й таке, — тверде паливо в територіальну громаду, зокрема в Дудчани, доставляли часто — власними силами. Так, на початку грудня минулого року працелюби на чолі зі старостою (він надав для перевезення дров власні вантажівки!), під холодним дощем з ранку і до пізньої ночі завантажували дрова з залізничних вагонів у м. Апостолове, аби забезпечити оселі всіх мешканців села теплом і затишком.
Сам же Сергій не приховує: «Дудчанці за тяжкі місяці чужої війни пережили багато лиха та непоправних втрат. Вони заслуговують на краще життя та майбутнє. Вірю, що вже незабаром героїчні українські захисники геть і назавжди (!) виженуть окупантів з лівобережжя нашої області. І життя красивих, сміливих та працьовитих Дудчан повернеться в звичне русло. А зараз ми, наперекір усьому, мужньо тримаємося, і ворог нас нізащо не здолає».
Ірина КОШАРСЬКА, редактор газети Нововоронцовщини «Вісті», член НСЖУ.
Херсонська область.
