(Або про воду, пенсійний вік та дещо інше).
Коли безсоння, часто читаю… різне: гумор. класику або, що трапиться під руки. Трапилося… Декілька статей про оздоровлення організму. Автори цих методик лікування роблять акцент на тому, що праця над своїм організмом: фізичні вправи плюс гарний настрій, віра в оздоровлення організму, зосередження на хворому органу дають позитивний результат у покращенні стану здоров’я.
Тож і я вирішила «підлатати» своє здоров’я таким методом. Тим паче, що гаманець при теперішніх зарплатах, цінах та тарифах худенький. Та й фармацевтичній індустрії пересічний громадянин не дуже довіряє – не знаєш, що купуєш – лікарство чи пустушку. Отож, проснувшись одного разу раніше ранку, почала:
Глибокий вдих. Затамувала дихання.
Думки: по моїх судинах тече кров, розносячи по клітинах кисень, очищаючи їх стінки від холестерину та іншого «бруду»… Гм… Точнісінько так, як вода у нашій водопровідній мережі, більш, як п’ятдесятирічної давності, вимиває все із труб, і той бруд тече із наших кранів. Ой, господи! А я ж за воду у цьому місяці не заплатила! Згадаю, чому? Ага, купувала ліки від простуди. Не хватило грошей. Воно, можна було б і за світло не заплатити. Так же вмить енергетики відріжуть, а вода підожде. Он скільки боржників є. За світло не можна не платити, а за воду можна і не заплатити. Може тому, що електроенергія у власності в багатіїв, а вода – у бідній комунальній власності. Але ж потім за воду багато більше грошей треба виложити, бо літом прийдеться щось полити на городі. Он в тому році скільки в «копієчку влетіло» за полив. Каюсь, люди, перед тими, в кого влітку води не було. Каюсь, поливала. Поливала, але бігала щомиті, поглядала, скільки «намотає» той лічильник. На багато не розженешся. Але нехай каються більше ті, хто заливав город, а заплатив копійки. Як же вони ухитряються? І не бояться, що таким чином «виженуть комунальне підприємство в трубу». А що, як всі тоді залишимося без води?
– Що ж це ти за «Комунсервіс» вирішуєш проблеми? Ти оздоровлюєшся чи ні? Де сконцентровані на оздоровленні думки ?
– Дихаю, дихаю повільно і глибоко. Мій організм працює чітко і злагоджено, як зовсім молодий, не як пенсіонер. Ой, лишенько! Якщо ж за працю… Я ж бо не зробила всю заплановану роботу. І коли її доробити? Та нехай ще одне скорочення, – то хоча і будеш ночувати на роботі, не встигатимеш. Дякувати Богу, що хоча є та робота. В людей і такої немає. І за які доходи люди живуть? А що стосується організму – не пенсіонера, то , завдяки чи то Європі, чи нашому уряду, чи «народним» обранцям, я ще довго буду молодою. Ще б парочку років – і на відпочинок. На заслужену пенсію. Але… не в той час ти родилася, жінко! Розігналася на відпочинок! Зась! Чимчикуй до пенсії із ціпочком в руках та купою болячок іще ген скільки років.
– Овва… Добралася уже до вищої влади. Спускайся нижче, оздоровлюйся. Бо та влада не дасть грошей на ліки, та й страховку медичну не скоро введе.
– Мій організм розслаблений, злегка потягуюся. У мене нічого не болить. Ой! Кісточка на нозі заболіла. Це ж треба1 Пам’ятає безсовісна кісточка ту кляту ямку на дорозі. Вже більше двох років пам’ятає. От злопам’ятна. Вже й ямку ту залатали. Майже всю дорогу. Але ж хіба з таким бюджетом, як у місцевих радах, можна надовго ремонтувати дороги. От взяти бюджет хоча б одного олігарха – хватило б грошей і всю Нововоронцовку заасфальтувати, і новий водопровід провести. А якщо порахувати, скільки олігархів розвелося за короткі 25 років, то за ті гроші вся Україна була б відремонтована та відбудована.
– Тук, тук, тук. Моє серце працює рівномірно, спокійно. Тук, тук, тук. А що це стукає по шибках? Дощ. Ого, як линув, а на моєму будинку покрівля ледве «дихає», протікає. І відремонтувати нема за що. От якби Бог зробив так, щоб дощ лив тільки на город…
Знову думки з’їхали не в ту сторону… Так і не вдалося зробити оздоровлюючі вправи. Різні думки в голові перебивали одна одну. Я розумію, що американка Луїза Хей – сильний психолог, тому змогла вилічити навіть онкологічне захворювання нетрадиційною медициною (якщо, звісно, вона не обманює). Але, можливо, і рівень життя простої працюючої жінки у її країні вищий, і тому менше хвилювали негативні емоції.
