Однією з візитівок Нововоронцовки є парк. Закладений він був графом Воронцовим і займав за площею 2 місце в Україні. Дивно те, що Воронцов не був у Миколаївці (так спочатку називався козацький зимівник), але залишив таку пам’ятку про себе. А ми… як бережемо те, що залишилося у спадок?!! Відвідуючи краєзнавчий музей, звертаю увагу дітей на табличку із парку, на якій зазначено, що селянам сюди вхід заборонено. Спочатку обурило це рішення, а згодом, проаналізувавши, поспостерігавши, роблю висновок: були на те причини.
Хто з вас не кинув обгортку від цукерки, морозива, не залишив після себе пляшку з- під пива, води або зробив зауваження дітям чи відпочиваючим, які залишили після себе сміття?!!
Кожного року селищна рада витрачала великі кошти на насадження. Та одна справа посадити, а його ж ще й доглянути треба, щоб виросло.
Старше покоління дивилося-дивилося на це і вирішило взяти справу у свої руки. Так з’явилося казкове місце, куди із задоволенням тепер приводять свою малечу відпочивати батьки. Але знаходяться все ж таки вандали, яким муляє та краса.
Отже, щоб створити затишок не треба оглядатися на когось і багато вкладати, а можна із нічого зробити щось варте подиву.
Дерева в парку уже дуже старенькі, а нові ті, що просто втикали в землю, щоб відбути повинність, приживалися один-два. А чому б не розсадити те, що посіялось: під липами навесні з’являються липенята, під дубом – дубенята … Вони пнуться до життя, а ми їх знищуємо. Піднялися бур’яни – пройшлися косою…
Тож сьогодні 9 червня на навчальну практику прийшли, щоб написати статтю до газети «Краса і біль Нововоронцовки». Завітали ми до дуба, а під ним і акація пробивається, і клен свої різьблені листочки протягує до сонця, і малесенькі дубенята просяться до життя. Ми їх сьогодні вивільнили від трави, дикого винограду, обгородили камінцями, але чи це надовго. Якби хтось продовжив нашу справу і все літо доглядав би – навесні можна було б розсадити їх…
Приходьте до парку не тільки, щоб відпочити. Полийте клумбу з квітами, збережіть маленькі деревця від бур’яну … не смітіть там, де проходите і вчіть цьому вашихдітей. Не чекайте поки хтось для вас зробить затишок, самі творіть добро і прилучайте всіх до гарних справ.
Л.М.Козир, вчитель Нововоронцовської ЗОШ №1
