Живеш і не здогадуєшся, які цікаві люди живуть разом із тобою. А коли поговориш, послухаєш їх спогади про прожите життя і ненароком пригадуються Шевченкові слова «У кожного своя доля і свій шлях широкий».
Тому і хочеться розповісти про чудову жінку з села Миролюбівки Галину Михайлівну Шевченко, з якою у день її 90-річчя зустрівся сільський голова Олег Яровий та голова первинної сільської ветеранської організації Галина Крикун.
Галина Михайлівна народилася 18 березня 1930 року в с. Біляївка Нововоронцовського району у багатодітній родині, у якій було п’ятеро дітей. Ця жінка добре пам’ятає воєнні роки, важке післявоєнне життя, адже війна прокотилася важким катком не тільки по рідній українській землі, а й по людях. Закарбувалися у пам’яті і роки голодомору, до цього часу вона не може без сліз згадувати ті страшні часи. «Скільки сліз безпорадності було пролито знають лише ті, хто це пережив, відчув на собі. Тож не дай Боже, нашому багатостраждальному народу, ще будь-коли пережити це страхіття», — говорить Галина Михайлівна.
Минали роки. Життя потроху наладжувалося. У 15 років вона працювала поряд з дорослими, допомагала відбудовувати народне господарство. У 1949 році Галина Михайлівна працювала піонервожатою в Іванівській середній школі. Тут і познайомилася з Іваном Шевченком, запали один одному, тому поєднали свої долі.
Незабаром з’явилися діти: Леонід 1951р., Антоніна 1953 р., Василь 1956., Наталка 1959., Валерій 1964 року. Указом Президії України нагороджена «Медаллю материнства» 1965 року.
Разом з чоловіком виховувала дітей у любові, ласці, намагалася, щоб у них було все необхідне, тому і виросли вони добрими, слухняними.
Швидко і непомітно промайнуло життя за турботами про своїх дітей.
Жіноча доля її не ласкала, пережила у своєму житті багато негараздів: рано пішов у вічність чоловік, поховала трьох синів-соколів. Але вона перемогла і біль, і горе, залишилася людиною широкої душі і серця, не втративши доброти, гідності, поваги. Навіть важко уявити, через які труднощі може перейти людина.
Ніколи не будо вільного часу думати про себе. Робота, робота, робота… А довелося працювати і в полі, і продавцем, і комірником. За добросовісну роботу правління колгоспу ім. Чапаєва неодноразово нагороджувало її похвальними грамотами, цінними подарунками, медаллю «Ветеран праці», трьома медалями «Захисник Вітчизни».
Роки життя, звичайно, своє беруть, стали з’являтися різні хвороби, особливо болять ноги, важко переходити з одного місця до іншого, але її підтримують рідні: донька Антоніна, зять Олександр, онучка Людмила і правнук Назар.
Галина Михайлівна має чудову пам’ять, до цього часу вона декламує вірші, які вчила у школі, вона чудово співає українські пісні, тому у день народження, безперечно, разом з доньками, невістками, дванадцятьма онуками, дванадцятьма правнуками і одним праправнуком, заспіває українську пісню А.Малишка «Рідна мати моя».
Від чистого серця Олег Яровий і Галина Крикун привітали ювілярку з 90-річчям і побажали їй міцного здоров’я, благополуччя, родинного щастя, пишатися своїми роками і передавати своїм дітям, онукам, правнукам, праправнукам свою безцінну мудрість, свій життєвий досвід.
Хай сонечко ясне, Галино Михайлівно, Вам силу дає, а сива зозуля 100 літ накує.
Л. Мимрикова
