1. ХЕРСОНСЬКИЙ СТЕП, навесні та літньої пори, зачаровує неповторною веселковою гамою плодоносних садків, ягідників та квітникових клумб, пробуджуючись зі світанковою зорею галасливим птаством. Батько-степ перед людським зором відкриває дивовижний простір із міріадами снопів сонячного проміння та золотисто-фіолетової заграви небосхилу. А коли розпогодиться після короткотривалого ранкового дощу, різнобарвна веселка з-за білосніжних хмар-баранців переполовинює небо над срібними озерцями, струмочками та джерелами, що б’ють з надр землі. У розпалі днини відривається гігантська мальовнича панорама, що не йде ні в яке порівняння. Споконвіку, відколи рід людський, степ живе та працює, аби ні на мить не спинилось земне буття. Мудрі люди кажуть:людина, побачивши веселку в небі, вона та її рідня стануть щасливішими і заможнішими. Можливо, так є!? Героїня розповіді степовичка, енергетик Людмила Миколаївна ОСТРОВЕРХ міцного коріння роду Мринських, народилася в одній з сотень шанованих родин містечка Горностаївка на Херсонщині.
На фото –Людмила Островерх.
— Нас у мами і тата було двійко: я та братик Іванко, — розповідає Люда. — У Горностаївці закінчили загальноосвітню середню школу, Старший від мене на три роки, здобув вищу агрономічну освіту в державному аграрному університеті столиці нашого обласного центру. Самостійне життя тісно пов’язав із сільськогосподарською наукою. До війни працював деканом агрономічного факультету Херсонського державного економіко-аграрного університету, кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри рослинництва. Російсько-українська війна перекреслила його, тисяч і тисяч науковців і студентів надії, не кажучи про нелюдські випробування воєнних лихоліть сучасності. Сьогодні Іван працює за спеціальністю в одному з ВУЗів України…
На фото –Людмила Островерх.
Роки життя і трудові будні Людмили Островерх варті уваги та поваги. З дипломом та позитивною характеристикою факультету «Облік і аудит» Херсонського державного університету, юну степовичку гостинно прийняли в престижному в області, в Україні та за рубежем колективі Акціонерного товариства «Херсонобленерго». Трудову біографію починала техніком-рахівником. На той час посада престижна та відповідальна! А в 2019-му, в зв’язку зі створенням ТОВ «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» («ХОЕК»), Людмилу Миколаївну, з метою зміцнення кадрового складу новоствореної організації, перевели з АТ«Херсонобленерго» в «ХОЕК». З початку 2000-их і сьогодні Людмила Островерх – висококваліфікований технік Нововоронцовської дільниці по роботі з побутовими та юридичними споживачами.
Журналіст, аби донести до читача професіоналізм та відповідальність за доручену справу, запропонував пані Людмилі акцентувати на головному в її повсякденній праці.
— У коло моїх обов’язків входять ретельний контроль та розрахунки всіх споживачів за використану електричну енергію. Це при тому, що я та моя колега контролер Леся Ярмосюк, у телефонному режимі постійно реагуємо на запити та пропозиції споживачів, консультуємо. І, звісно ж, не упускаємо найголовніше — високу культуру спілкування, законні інтереси споживача, роботодавця енергопостачальної компанії і Української держави!
На фото справа наліво –Людмила Островерх і Леся Ярмосюк.
— Пані Людмило, анітрохи не перебільшуючи і не применшуючи, неодноразово довелося почути багато схвальних відгуків про Вашу та Лесі Ярмосюк працю на благо тисяч людей. Якщо вважатимете за доцільне, поділіться, в чому секрет успіху?
— У повсякденній роботі обов’язково враховуємо думки громадськості та керівництва Нововоронцовської селищної територіальної громади, приватного бізнесу тощо. Щиро вдячні за тепло людських сердець! — поділилася шанована працівниця ХОЕК у Нововоронцовці Людмила Островерх. — Хто б зі споживачів до нас із Лесею Ярмосюк не звернувся, приділяємо максимум уваги та поваги. Висока культура обслуговування споживачів електричної енергії над усе! Чесно, дуже «гарячими» стають наші телефони наприкінці та на початку місяця. Дорожимо авторитетом трудового колективу обласної енергопостачальної компанії і робочим місцем. Працюємо без скарг!
На думку багатьох споживачів різних поколінь та професій, з якими не один раз спілкувався журналіст, високий авторитет «ХОЕК» та її директорки Світлани Макаренко базується на високопрофесійних технічних працівниках всіх виробничих дільниць і персоналу головного офісу Компанії. До речі, рахівник Л. М. Островерх неодноразово заохочувалася подяками керівництва товариства. На мою думку, не завадило б частіше популяризувати та заохочувати невтомну працю енергетиків області. Нерідко ризикують здоров’ям та життям заради відновлення електропостачання населених пунктів, сотень осель, лікувальних установ, закладів освіти та культури, підприємств торгівлі, комунальних служб…
…ПОДРУЖЖЯ Сергій Вікторович і Людмила Миколаївна Островерх шановані в Нововоронцовській селищній громаді та за її межами. Сергій — досвідчений механізатор, сумлінно працює в одному з приватних підприємств громади. Його справжнє покликання – праця на землі. Свій вибір в зробив ще в юності, успішно закінчивши ПТУ №26 села Гаврилівка. А ще Сергій не чекає коли до рук впаде благополуччя, а займається корисною справою, — бджільництвом. Це не просте мимолітне хобі, як декому може здатися, а тяжка праця зі збереження кількості, здоров’я та продуктивності бджолосімей, особливо зимової пори. Аби його сім’я та близькі поласували медком, що пахне цілющими ароматами рідного степу, доводиться докласти мозолисті руки, неабияке професійне вміння, терпіння та щедрість душі! Піклуватися батьку сімейства є про кого, — донечок Валерію і Варвару, учениць Нововоронцовського ліцею Нововоронцовської селищної ради. Не кажучи, про турботливу й працелюбну дружину – енергетика Люду, маму його двох чудових діток. І на цьому дозволю собі поставити крапку, правда, не останню…
…— НЕ ОДНЕ ДЕСЯТИРІЧЧЯ зберігаю, як найдорожчий скарб, фотографію мого дитинства. В 1986 році була надрукована з невеличким текстом у Горностаївській районній газеті, — поділилася сокровенним Людмила Миколаївна. — На жаль, однієї з виховательок прізвище не запам’ятала. На світлині з вихователькою дитсадка «Берізка» Тетяною Василівною закарбована я, вихованка старшої групи! Часто дивлюся на фото, пригадую таке далеке і близьке безтурботне дитинство. З моєї, як і ровесників пам’яті, не стерлися імена виховательок Тетяни Василівни та Людмили Борисівни Черничко…
На фото – дошкільнятко Людмила МРИНСЬКА-Островер з вихователкою Тетяною Василівною. 1986 р.
В УКРАЇНСЬКОМУ херсонському краї, в усій нашій державі та цивілізованому світі мільйони людей живуть надіями на перемогу над страшним лихом, що понад 10 років отруює мирне життя мільйонів співвітчизників. Четвертий тривожний рік російсько-української війни дуже хвилює серця сельчан, котрі докладають немало зусиль, аби відновити зранені селище та села Нововоронцовської громади. Не перебільшення, досить помітний внесок у майбутню перемогу вносять Нововоронцовська селищна військова адміністрація і Нововоронцовська селищна рада (начальник, кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня Андрій Анатолійович Селецький). Згуртовані професійною майстерністю, наполегливістю і вірою в перемогу над ворогом, сотні й сотні степовиків невтомно працюють на відбудові осель, відновленні енергопостачання, матеріально-технічної бази, безцінного духовного багатства у центрі громади та на місцях. Не виняток місцеві енергетики на чолі зі високопрофесійним старшим майстром Північного управління розподільчих мереж АТ «Херсонобленерго» Андрієм Анатолійовичем Колядою. Він, як горстка його кваліфікованих колег, усі роки війни не покидають робочі місця, постійно ризикуючи смертельною небезпекою.
Й авторитетні повпреди на місцях ТОВ «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» енергетики Людмила Островерх і Леся Ярмосюк багато років життя присвятили праці на благо тисяч споживачів електричної енергії. Електроенергію іноді порівнюють зі життєдайним сонячним промінням, що сотні тисяч людей обігріває, одягає, годує і напуває. У самому серці Компанії самовіддано працюють її авторитетний директор Світлана Анатоліївна Макаренко і весь високопрофесійний персонал. Чинять усе можливе, аби в повному обсязі забезпечувати якісні послуги мешканцям краю. Це при тому, що надворі велика війна, нав’язана миролюбній Українській державі. Аби в наших оселях та на підприємствах не погасли лампочки й не зупинилися електроприлади, енергетикам потрібна наша, споживачів допомога у своєчасному погашенні заборгованості. Прикро, не перевелися любителі урвати чуже та поширювати некомпетентну інформацію.
Відрадно, трудовий колектив ТОВ «ХОЕК» не пасує перед викликами сьогодення, а навпаки, намагаючись забезпечити повноцінне енергопостачання під час воєнних дій…
…ШТРИХИ до портрета енергетика Людмили Островерх були б неповними, якби не розповісти про її буденне життя-буття. Для мене і, без сумніву, багатьох нововоронцовців, приємним стане те, що Людмила Миколаївна чудово пише… картини в кольорі. Їх талановита жінка дарує рідним та близьким. Тематика і творчий почерк заворожують уяву та викликають нестримне бажання невідривно дивитися на немов живих казкових істот і природні багатства степового краю. А ще жінка-трудівниця займається рукоділлям. Коли вивільниться від домашньої роботи, в’яже шпицями красиві салфетки та багато іншого для окраси житла та побуту.
Творче натхнення пані Людмила черпає з чарівного садочка та різнобарвного квітникового царства на власній садибі.
Журналіст люб’язно попросив Людмилу Миколаївну розповісти, що для неї найдорожчим стало у житті?
— Моя сім’я, мої донечки, моя рідненька матуся Валентина, яка народилася в селі Гаврилівка на Нововоронцовщині, — найдорожчі на світі! — схвильовано сказала Людмила. — Мені виповнилося рік і 9 днів, як на роботі трагічно загинув мій татко Микола Іванович. Стали з братиком Іванком напівсиротами. Мамка на своїх плечах вивела нас із братиком у люди. Не один рік вона працювала медичною сестрою Горностаївської центральної районної лікарні, а до виходу на заслужений відпочинок — медсестрою дитсадка «Берізка містечка. Ми з братом та наші дітки не забуваємо матусю, хоча їй тепер нелегко живеться у тимчасово окупованому російськими військами херсонському Лівобережжі. Не втрачаємо надії пригорнути до серця найдорожчу людину на світі…
На фото- Людмила Островерх вітає з Днем народження матусю Валентину.
За словами Людмили Островерх, для неї, її чоловіка та доньок невичерпним джерелом натхнення та спокою стали квітник і плодоносний садочок.
— Після напруженого трудового дня, впоравшись в оселі, не можу не намилуватися цвітінням на грядці нарцисів, тюльпанів і гіацинту. А літньої спекотної днини цілуватимуться з небесним світилом троянди рожеві, червоні, жовті… Цвістимуть та даруватимуть запашні аромати півонії, гладіолуси, іриси, ромашки, айстри, лілії… В нашому садку майже відцвіли абрикосові дерева, на черзі — вишні… Душа прагне, щоб небо над рідною Україною навіки-вічні стало мирним! Для нас і мільйонів людей. Дуже добре, що мою рідну Херсонщину і Україну мужнього боронять Збройні сили України!
2. ЖИТТЯ ЛЮДИНИ — дзеркало її душі. У ньому — риси характеру, місце в суспільстві та вподобання. Нікому не дано передбачити, як доля усміхнеться завтра або через десятиліття. Героїня розповіді Леся Миколаївна ЯРМОСЮК народилася в селі Осокорівка Нововоронцовського району (нині — Нововоронцовська селищна громада Бериславського району) в сім’ї працелюбів Дрок. Тато Микола Іванович працював механізатором у тваринництві, а мама Катерина Михайлівна стала передовою дояркою молочнотоварної ферми №3 орденоносного сільгосппідприємства «Україна», кращого з кращих у Херсонській області та в нашій державі. Багато років прославлений трудовий колектив очолювала завідуюча ферми, доярка, депутат Верховної Ради УРСР в 1980-1990 рр. Ганна Миколаївна Ковалик.(Нововоронцовський виборчий округ №174).
На фото –Леся Ярмосюк на лоні природи.
У минулому «Україна» славилася не лише зримими здобутками в тваринництві, а й високими врожаями зернових та технічних культур. На сценах Палацу культури села, Херсону та в Києві виступали талановиті осокорівські учасники художньої самодіяльності, зокрема, популярний в області та за її межами народний мистецький колектив під керівництвом Ольги Дудки. Беззмінному керівнику кількох аматорських колективів і відомому в краї педагогу Ользі Іванівна Дудці було присвоєно звання «Заслужений працівник культури України».
На фото – Леся Дрок-Ярмосюк… у дитсадку села Осокорівка.
Після закінчення Осокорівської середньої школи Леся Дрок не шукала легкого хліба в місті, а в 17-річному віці стала дояркою молочнотоварної ферми №3 «України». Тричі на добу доїла 26 корів, завжди відчуваючи надійне плече своєї мами Каті. Сплив не один рік, і згодом вирощувала соковиті грона разом із іншими трударями відомої в області бригади виноградарів господарства. Завдяки її величності долі, в Нововоронцовці зустріла своє кохання на все життя. Її судженим став передовий комбайнер місцевого сільгосппідприємства Віталій Іванович Ярмосюк. Та коли в державі змінилися політичні орієнтири, сумлінно працює оператором насосних станцій КП «Комунсервіс» Нововоронцовської селищної ради. За багато місяців війни, заслуга Віталія та його колег у тому, що в крани жител та на об’єкти соціальної інфраструктури постачається вода. До слова, директор «Комунсервісу» Нововоронцовської селищної ради Сергій Пилипенко зарекомендував себе досить позитивно, а його підлеглі працюють на добрі результати. А це дуже непросто: чужа війна стає на перешкоді оперативному розв’язанню невідкладних завдань. Колектив «Комунсервісу» докладає зусиль, аби подача води налагоджувалася не лише в серці селища, а й на околицях. Організовано систематичне вивезення твердих нечистот, своєчасно ремонтуються пориви труб на водогоні тощо. Відчутну підтримку в життєдіяльності комунальної служби подають начальник Нововоронцовської селищної військової адміністрації Андрій Селецький та селищна рада.
…У душі дружини Віталія Ярмосюка Лесі ще з отчого порога закладений не крихкий фундамент працелюбності. Її характеру притаманні доброзичливість, працьовитість, комунікабельність, чесність, уважність, відповідальність за доручену справу, в розумних межах вимогливість до себе та інших, ввічливість. Що важливо для щоденної праці контролера Херсонської обласної енергопостачальної компанії. Відзначена подяками та грамотою ХОЕК за високий професіоналізм і сумлінну працю, а її чоловік Віталій Іванович — Грамотою Нововоронцовської селищної ради.
За словами Лесі, її чи не найвищою винагородою в подружньому житті стали сімейне щастя, первісток Андрій і донечка Софійка.
На фото – син Андрій і донька Софія Віталія і Лесі Ярмосюків.
А втім, надамо слово Лесі Миколаївні:
— Синок Андрійко закінчив Нововоронцовську загальноосвітню середню школу, в місцевій ДЮСШ відвідував відділення футболу. Донечка Софійка торік отримала атестат про середню освіту Нововоронцовського ліцею Нововоронцовської селищної ради. Опановує ресторанно-готельний бізнес у сусідньому з нашим регіоном місті. Дозволю собі розповісти як я сама навчалася в середній школі рідного села Осокорівка. Включно до 8 класу була відмінницею, а в старших класах «з’їхала» на оцінку «чотири» в табелі. Не тому що лінувалася засиджувати за підручниками та конспектами. А навпаки, корисні для душі і серця заняття волейболом та баскетболом, участь хорі Палацу культури перекроювали вільний час…
Не тільки спорт та крилата пісня заполонювали серце молодої дівчини. За спогадами педагогів школи та односельців, Леся Дрок (по чоловікові Ярмосюк, — Авт.) співала в осокорівському хорі. І старанно відвідувала клас бандури філії Нововоронцовської музичної школи в Осокорівці. Під умілим керівництвом знатного педагога, відмінника освіти України, заслуженого працівника культури України Ольги Іванівни Дудки, навчилася грати на витребуваному в Україні музичному інструменті!
На фото -контролер ТОВ ХОЕК Леся Ярмосюк.
Життя контролера енергопостачальної компанії Лесі Ярмосюк та працівника комунальної служби її чоловіка Віталія не один рік супроводжує любов до чотирилапих друзів людини-собак. А в родинному колі та для близьких людей жінка-матір — дбайлива господиня. Вміє приготувати смачні страви та… любить почитати детективну літературу. Не цурається і художніх творів маститих письменників нашої держави.
Леся Ярмосюк під час відпустки.
Спало на думку спитати в Лесі Миколаївни, хто з рідних дав їй ім’я? Відповідь приємно здивувала.
— Татків брат Сергій запропонував моїм батькам назвати мене Лесею! І неспроста! Тоді в нашому роду, крім мене, не народилася ні одна дівчинка! А дядькові дуже подобалося ім’я Леся. Як відомої в Україні, Канаді, Америці. Великій Британії, Австралії та інших країнах світу української письменниці Лесі Українки!…
На фото – Леся Ярмосюк зі чотирилапим членом сімї Тайсоном.
…Подружжя Микола і Катерина Дрок сповна виконало батьківський обов’язок перед українським суспільством. Антоніна працює у сфері торгівельного обслуговування і мешкає в одному з регіонів нашої держави, Євгенія — в торгівлі міста Кривого Рогу, син Олександр — спеціаліст птахофабрики в Кривому Розі, а їхня сестра Леся — досвідчений контролер Херсонської обласної енергопостачальної компанії. Всі діти подружжя Дрок одружені, чесною працею заробляють на хліб насущний. Від тата і мами, близької рідні і в рідній школі успадкували найкращі риси характеру, що доступні Людині.
Микола ГУРЕПКО, журналіст і письменник, журналіст Інформаційної агенції ВГО «Журналісти проти корупції». член національних спілок письменників і журналістів України.
Фото з сімейних архіхів Островерхів і Ярмосюків.
ВІД РЕДАКЦІЇ. Автор Гурепко М. М. нагороджений медаллю «За працю і звитягу» — відзнакою Президента України, Почесною грамотою Верховної Ради України «За особливі заслуги перед Українським народом» та нагрудним знаком, відзнакою (медаллю) «За професійну працю» Всеукраїнського об’єднання «Країна» та НСНЖУ і ВГО “Журналісти проти корупції», десятками відзнак всеукраїнського, обласного та місцевого рівня.
