Настання інвалідності у людини працездатного віку нажаль на сьогоднішній час через військові дії трапляється частіше ніж трудове каліцтво.
Створення безбар’єрного трудового середовища надає низку гарантованих прав особам з інвалідністю, створює умови для гідної праці та збільшує можливості для таких працівників.
Так, завдяки прийнятих нормативно-правових актів в сфері праці, особі з інвалідністю гарантовано:
– при прийнятті на роботу не встановлюється випробування особі з інвалідністю, направленою на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи (ст. 26 КЗпП України). Але в умовах воєнного стану при укладенні трудового договору умова про випробування працівника під час прийняття на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників (ст. 2 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»);
– при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації надається працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання, а також особам з інвалідністю внаслідок війни (ст. 42 КЗпП України);
– робота осіб з інвалідністю у нічний час та залучення осіб з інвалідністю до надурочних робіт допускається лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (ст. 55, 63, 172 КЗпП України, ст. 12 Закону України «Про охорону праці»). Проте, в умовах воєнного стану не залучаються до роботи в нічний час без їх згоди особи з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота (ст.8 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»);
– у випадках, передбачених законодавством, на роботодавця покладається обов’язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці (ст. 172 КЗпП України);
– щорічна основна відпустка особам з інвалідністю I і II груп надається тривалістю 30 календарних днів, а особам з інвалідністю III групи – 26 календарних днів; додаткова відпустка із збереженням заробітної плати особам з інвалідністю внаслідок війни надається тривалістю 14 календарних днів на рік; відпустка без збереження заробітної плати в обов’язковому порядку надається особам з інвалідністю III групи – тривалістю до 30 календарних днів щорічно та особам з інвалідністю I та II груп – тривалістю до 60 календарних днів щорічно (ст. 6, 16-2, 25 Закону України «Про відпустки);
– щорічні відпустки за бажанням працівника (особи з інвалідністю) надаються у зручний для нього час, а також у перший рік роботи на підприємстві такий працівник має право на щорічну відпустку повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи (ст.10 Закону України «Про відпустки»);
– строковий трудовий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором (ст.39 КЗпП України).
Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці звертає увагу всіх, що військовий стан в країні не привід для порушення прав осіб з інвалідністю, за які передбачено адміністративну, фінансову та кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.
Аліна БАЙРАК, головний державний інспектор відділу з питань праці управління інспекційної діяльності у Херсонській області
