Джерело: Нововоронцовська Військова Адміністрація
Сьогодні — два роки від того дня, коли російські війська зруйнували Каховську гідроелектростанцію. 620 квадратних кілометрів української землі опинилися під водою, порушено екосистему, тисячі людей втратили домівки, а наша держава — ще одну критично важливу інфраструктурну опору. Це була одна з наймасштабніших екологічних трагедій сучасності, теракт, наслідки якого Україна відчуватиме ще десятиліттями.
Наша громада, хоч і не була затоплена, однією з перших відчула на собі наслідки катастрофи. Разом із водосховищем зникли і звичні уклади життя. Вода, яка завжди була частиною повсякденного побуту — для господарювання, поливу, рибальства — раптом зникла. Проблеми з водопостачанням існували ще до повномасштабного вторгнення, але після знищення дамби ситуація стала критичною: повністю обміліли дві свердловини, висохли приватні колодязі. Ті, хто ще вчора мав воду, вже завтра залишився з порожніми відрами.
Та ми не зламалися. І не залишилися з бідою наодинці. Від перших днів трагедії розпочалась боротьба — не лише за воду, а й за гідність, за право на нормальне життя. Завдяки співпраці Нововоронцовської селищної ради, військової адміністрації, комунальних служб, десятків міжнародних організацій і партнерів вдалося відновити водопостачання. Було запущено нові свердловини, організовано видачу питної води. У рамках проєкту «Реновація старих колодязів, створення ручних помп» віднайдено й відновлено старовинні колодці, які й сьогодні забезпечують населення водою. Люди згуртувались, підтримували одне одного, шукали рішення навіть у найскладніших умовах.
Це — не лише історія про втрату. Це історія про дії, єдність і відновлення. Нові свердловини, сучасні труби, модернізація всієї системи — усе це не про минуле,а про майбутнє. Ми не чекали чудес — ми самі їх створюємо. Крок за кроком повертаємо контроль над найціннішим — водою. І разом із нею — над своїм майбутнім. Мета — не лише подолати наслідки катастрофи, а й закласти надійний фундамент для життя в нових умовах.
Цей день — день пам’яті та скорботи. Але також — день надії. Ми втратили багато. Але не втратили віру в те, що все можна відбудувати. І ми це зробимо.
У цей складний час ми щиро вдячні всім, хто був поруч з нами, з Херсонщиною. Знайте, ми пам’ятаємо вашу сміливість і добрі серця, які допомагали нам вистояти.
