12 липня православна спільнота святкувала день святих первоверховних апостолів Петра і Павла. Особливим у цьому році це свято було для одного із старожилів нашого селища Петра Івановича Гавдана – йому виповнилось дев’яносто років. Актив релігійної громади Української Православної Церкви Київського Патріархату разом зі своїм отцем – настоятелем привітали ювіляра з днем народження і вручили йому ікону Спасителя та букет квітів.
На вигляд Петро Іванович є досить бадьорим та енергійним. Сам дає собі раду у господарстві. Під час розмови згадав своє дитинство, нелегкі передвоєнні та повоєнні роки. На свою долю не жаліється. Готовий підставити своє плече Українській державі. На свято дідусь приготував смачний борщ і інші страви неначе сподівався гостей. Разом із присутніми співав пісень своєї молодості, розповідав про своє життя. Він говорив, а я вдивлявся в його світлі, по-дитячому довірливі, очі. За дев’яносто років він бачив різних людей, пережив кілька імперій, служив панам, будував світле майбутнє з колишньою системою, котра й обікрала його заощадження.
Одне йому жаль, що живучи в незалежній Україні за все треба платити за високими цінами, а пенсія невелика. Його лякає нестабільність, переживає за сина.
Скаржиться, що воду подають, як під час блокади, погодинно і митися доводиться в тазику.
Хоче хоч на старість пожити по-людськи.
Слухаємо і разом з дідусем зітхаємо: коли ж нарешті в селище прийде справжній господар, котрий буде дбати за людей і їх побут?
Коли щезне на подвір’ї останній туалет і люди зможуть підключитися до центральної каналізації по всій Нововоронцовці.
Чи дочекається дідусь бачити в своєму будинку природній газ?
Ну хоч хтось візьміть і пообіцяйте дідусеві до його сторічного ювілею прийти не з порожніми обіцянками.
Митрофорний протоієрей Василій Гаврилюк.
