Незабаром шкільний дзвоник покличе до класу учнів, для одинадцятикласників цей рік стане вирішальним і відповідальним, а дякувати за вдалий старт вони будуть своїй першій учительці Мартиновець Любові Максимівні, яка з дитячих років мріяла стати педагогом, вкладати в дитячі душі доброту, щирість, взаємоповагу і любов.
Любов Максимівна серцем завжди з невеликим степовим селом Червоне. У її пам’яті – школа, вчителі, дитинство в колі великої рідні. Завжди поспішає вона туди, на жаль, тепер уже на могили близьких, підтримує тісні зв’язки з тими, хто залишився в рідному селі. Найстарша з чотирьох дітей сім’ї Нагорних, Любов Максимівна після смерті батьків стала сімейною пристанню для сестер Надії, Галини та брата Василя. Адже їхня родина завжди відзначалася працелюбністю, взаємоповагою, толерантністю, високою духовністю. Провівши в останню дорогу батьків, Максима Андрійовича та Агафію Наумівну, Любов Максимівна стала опорою для свекрухи, Погонець Любові Григорівни, яку колеги по рідній школі підтримували у важку хвилину.
Щоб стати справжнім учителем, треба пройти школу сердечності протягом тривалого часу, пізнати серцем усе,чим живе, що думає, з чого радіє дитина. Кожен урок у школі Учитель з великої літери зігрівала щирістю і любов’ю. За багаторічну педагогічну діяльність виплекала не одну досконалу особистість, дала крила для високого життєвого польоту своїм школярам. Любов Максимівна гордо пишається випускниками, які стали майстрами своїх справ.
Працелюбство і відповідальність, милосердя і вміння чути біль ближнього сформувалася у цієї жінки змалку. Тому у школі було легко долати труднощі і перешкоди не тільки власної долі, а й у житті колег і учнів. Мартиновець Л.М. багато років очолювала профспілковий комітет, як старший вчитель керувала районним методичним об’єднанням учителів початкових класів і просто була вірною подругою, порадницею для багатьох жителів села.
Не завжди жіноча доля дарувала квіти, але не втратила Любов Максимівна оптимізму, відвертості, щирості, віри в людей і добро. Ідуть роки, але вчитель завжди залишається для учнів авторитетом, взірцем мудрості, материнської самопожертви.
30 серпня 2019 року Мартиновець Любов Максимівна відзначає свій 65 річний ювілей. Колектив Новоолександрівської школи – дитячого садка вітає колегу в цей святковий день. Прийміть наші найщиріші побажання міцного здоров’я, особистого щастя, невичерпної енергії і наснаги у всіх Ваших добрих справах. Хай у Вашому домі завжди панують мир і злагода, у серці – доброта, а у справах – мудрість та виваженість. Нехай доля і надалі буде прихильною до Вас, даруючи радість життя, незрадливу удачу, вірних і надійних друзів!
Ліна Віталіївна Третяк, учитель української мови та літератури
