В липні цього року Нововоронцовським районним центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді відвідано 7 сел. Мета таких візитів – виявлення сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, визначення їх потреб, що перешкоджають родині стабілізуватися психологічно, побутово та економічно. Так, в одному із степових сіл підслухала розмову двох продавчинь: «Це що по дітях приїхали? Хай, хай подивляться за що вони їм гроші платять». І ось тут хочеться звернутися до кожної людини окремо і до громад в цілому:
«Кошти родинам платять не соціальні служби і не держава, а ми з вами. Це наші з вами податки. Дуже зручно стояти осторонь і нарікати на роботу державних органів. А що заважає кожному з нас зробити зауваження щодо брудного вигляду дітей? Чи порадити не вареники готові купити, а навчити їх зварити самостійно. Всі знають, де вони купують спиртні напої, пиво та, проте, зручніше пошушукатись між собою, ніж дорікнути тій самій продавчині за їх реалізацію у таку сім’ю.
На свої очі бачила у бідній хаті дорогі пральні засоби і більше 5 пачок гречаної крупи, ціна на яку зашкалює. А мати виховувалася в інтернатному закладі і просто не володіє навиком розподілу коштів. Лавина нарікань на їх спосіб життя та ніхто із свідків такої закупки не підказав, як розподілити ці кошти доцільніше.
А наслідки невтручання на цьому етапі такі: родина отримує кошти, нераціонально їх використовує, діти недоглянуті, батьки п’яні. Коли ситуація заходить в глухий кут, сусіди волають про відібрання дітей. А за цей час наших податків вкладено в сім’ю вже чимало. Потім батьки позбавляються батьківських прав і на утримання цих дітей держава розподіляє вдвічі більше коштів. Наших з вами коштів…
Ще зустрічається інший розвиток таких подій: ніхто про критичну ситуацію не повідомляє і дитина живе у світі, де є бійка, злидота, ігнорування її потреб і тотальна занедбаність. Бо батьки нікого не чіпають і не чинять шкоди.
Так і живемо за принципом «моя хата з краю – я нічого не знаю». Критикуємо владу, яку ж і обираємо самостійно, лаємо сільську раду, а сказати у вічі батькам про їх спосіб життя, зробити зауваження, втрутитись у ситуацію боїмося. У нас в районі є лише декілька громад, які втручаються в ситуацію на тому етапі, коли можна відтягнути родину від краю прірви. Робіть зауваження, нарікайте їм у вічі за паразитарний спосіб життя, цікавтесь їх розтратами. Ми їм своїми податками забезпечуємо «повний пансіон». Хвилюватися щодо того, що вони напідпитку почнуть нам огризатися не варто, бо тиск громадськості – це міцний інструмент, яким ми так і не навчилися користуватися. Потрібно об’єднуватися, а не жити по принципу «моя ж хата з краю…». Тоді кожна громада стане такою, де забудуть, що таке багатодітні родини, які харчуються кукурудзою з вашого городу і влаштовують п’яні бійки.
Галина Морар, Нововоронцовський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді
