До двадцять п’ятого Дня проголошення незалежності природа змилостилася і літня спека вгамувала свою ярість. Нахмарене небо не пролилося дощем, але спеку та яскраві літні кольори пригасило. Крім традиційного вечірнього концерту сільська влада не планувала ніяких заходів.
Жодного святкового банера чи яскравого оголошення про запрошення на концерт не було. Минуло річ молоді відчайдухи до Дня Прапора і Дня незалежності вивісили синьо-жовтий стяг на 60 ти метровій вежі мобільного зв’язку. Це помітили й визнали своєрідним рекордом району – найвищим підняттям Прапора. У цьогорічному святі теж були цікавинки, про які хотілося би розповісти. У дрібних деталях часто визначаються зміни, зблизька непомітні, але масштабні за теперішнім часом. Більшість церков, а у нашому селі їх аж чотири, оголосили:
«Святкову Божественну літургію, приурочену до 25 річниці Незалежності України з молитвою за Україну, владу, військо, за весь український Народ, за повстанців УПА, воїнів АТО та усіх жителів села». (Настоятель УАПЦ Володимир Гонтар, голова парафії Віталій Дзюндзя).
– Роман Білий, протоієрей УАПЦ КП, через волонтерів дістав та освятив прапор полку «Азов», який побував на передовій. Зараз він майорить у центрі села. Провів урочисте Богослужіння та звернувся з проповіддю та проникливими до глибини серця словами про Україну та воїнів, що боронять нашу Незалежність від московського окупанта.
– Молодь на кількох автівках з прапорами та сигналами проїхали по усіх вулицях села, вітаючи селян зі святом.
Сумно, але безініціативна сільська влада не зуміла прикрасити центр та установи села, Будинок культури. Маючи офіційний Прапор та Герб села за п’ять років не спромоглася виготовити цю атрибутику, яка була би доречна до будь-яких урочистостей.
То ж по цих діях видно, що вже сформувалась частина сільської громади, яким небайдужі рідне село та доля нашої країни.
До речі, привітаємо через газету отця Романа з його 25-річчям безперервного служіння в сільській парафії та відзначимо, що він, як семінарист, приймав участь в освячені Першого синьо-жовтого прапора, що у 1991 році був вивішений над будинком Київської держадміністрації. Про це свідчить фото, де він йде поруч з Патріархом Володимиром Романюком, Петром Бойком (священиком, лауреатом Шевченківської премії, видатним радіоведучим Українського радіо).
Які б негаразди нас не переслідували нині, віримо, що Україна постає і постане, як велика, сильна, по справжньому незалежна держава, видворить зі своєї землі окупанта, увіллється до євро спільноти й подолає економічні негаразди.
Віктор Сердюк, село Золота Балка.
