Уже закінчуються новорічні свята, а різдвяна казка не йде з думки, серця, спонукає взятися за перо і поділитися враженнями, одкровенням.
Незважаючи на шанований вік, завжди чекаю свята, бо це подорож у світ дитинства, якому присвятила кращу половину свого життя.
…Напередодні Різдва допомагала сусідці, третьокласниці Дарині Смоленець, розучувати роль пастушка та виготовленням костюма до вертепу, одночасно готуючи собі сюрприз.
Бо коли біля садиби почула голос різдвяних дзвіночків, мелодію стоголосої сопілки, побачила сяяння різдвяної зорі та веселу ватагу колядників, зрозуміла, що й до мене завітала різдвяна казка.
Увійшовши на подвір’я, жадані гості попросили дозволу заколядувати. Серед вертепу були ватаг і Діва Марія з новонародженим Ісусиком, пастушки і ангели, волхви, цар Ірод, чортеня зі Смертю.
Почалася святкова коляда та дійство вертепу. Так приємно було чути щирі слова віншування на здоров’я, щастя, добробут у родині.
Діткам допомагали випускники школи, а нині студенти педагогічних університетів Ірина Срібна та Аліна Біда, яка супроводжувала колядки грою на сопілці.
Неповторний національний колорит, піднесений настрій, відчуття святості подарували справжні артисти, учні третього класу Дудчанського ЗОСШП, вихованці вчителя Біди С.М.
Хочу висловити слова подяки батькам, які допомогли виготовити рольові костюми, та виховують дітей в дусі любові до рідного краю, сприяють збереженню традицій українського народу, поваги до старшого покоління.
А ще важливо, коли тебе пам’ятають учні, колеги. І в цьому завжди відчувається турбота директора закладу Мельник Т.В.
Хочу в обличчі всіх вчителів – пенсіонерів подякувати за обов’язкові вітальні листівки, поздоровлення по телефону, турботу та подароване свято.
Катерина Василівна Косолап, вчитель- пенсіонер.
