icon clock25.02.2021
icon eye7
Суспільство

Роздуми в голос

Перечитуючи газети «Вісті», «Новий день» приємно розуміти, що для людей старшого віку ще залишилося віконечко в інформаційний простір.

Читаючи в газеті «Новий день» статтю «Туристичний сезон вже розпочався» нашого земляка, депутата райради, краєзнавця Селецького А.А., який виступив із ініціативою розвитку туризму в нашому регіоні, бачимо, що автор звернув увагу на ряд проблем, однією з яких є відсутність місцевих сувенірів.

Але на мою думку туризм — багатогранна галузь, і саме сувеніри та культурна програма не є проблемою. У нас працює будинок культури з досвідченими спеціалістами, діють клуби «Подарунок», «Золота осінь», «Флора». Місцеві майстрині виготовлять не лише сувеніри, а й дадуть майстер клас по виготовленню виробів із бісеру, паперу, кераміки, соломи, технології розпису писанки, витинанки, вишивки бісером, хрестиком, стрічками та багато іншого, був би попит. Культурну програму забезпечать наші співочі колективи від старшого до молодшого віку, а знанні місцеві письменники порадують збірками віршів та поем про наш край.

Найбільшою проблемою як у світі, так і у нас є проблеми сміття та свідомість людей по відношенню до довкілля. Жоден господар не запросить гостей, якщо не прибрана садиба. А у нас усе заполонили стихійні сміттєві звалища: посадки, балки, берег водосховища, захаращений парк. Єдина річечка Тернівка (рівчачок), куди горе-господарі виносять увесь мотлох, не задумуючись, що сміття десятиріччям розкладається, тече у водосховище, а потім токсичними елементами повертається до нас із питною водою, забрудненим пляжем. А епідемія показала, що імунітет людей слабшає, хвороби мутують та стають агресивними.
Що боротися з проблемою сміття для початку не потрібно багато коштів, треба любити свій край і не бути байдужими, не жити за принципом «моя хата скраю». Яскравим прикладом є колектив жіночок, який майже шість років доглядає за частинкою парку, посадили квітів, підростають молоді деревця, працівники селищної ради косять траву, випилюють старі дерева. Я пишаюся цими людьми і з гордістю назву їх прізвища: Л.І. Шангар, Л.Й. Ратушна, Л.Г. Літвінова, Н.М. Кательницька, Н.І. Шангар, М.Е. Опальчук, Т.І. Саланська. Є з кого брати приклад.

Ще хочеться згадати 70-80 роки коли розбудовувалось селище, коли приїжджали молоді спеціалісти, лікарі, вчителі, які закохувалися в краєвиди нашого села, бухту, парк, квітучий трояндами центр. Наші батьки вміли, а ми хіба гірші? Сподіваюся, що створивши громаду керівництво, депутатський корпус та люди, не будем звинувачувати одне одного, а станемо одним цілим.

Усвідомимо, що чисте довкілля — наше здоров’я, здоров’я майбутніх поколінь.

З повагою О.І. Юрченко