Л.Терещенко, голова ради ветеранів с.Михайлівки, відповідальна за літопис зустрічей леонтян.
Правий берег Дніпра
Відкриває нам диво,
Де так віє добром
І природа красива.
Де історія вічна
Проплива крізь роки.
Села доля трагічна
Тут лягла на віки.
Це рядки з вірша «Леонтіївка – моя Атлантида», написаного у 2009 році ученицею михайлівської ЗОШ Фісканич Вікторією на прохання нашого земляка, леонтянина по батьківській лінії, члена НСЖУ А.Д.Яценка. А написала вона його зі спогадів і розповідей жителів затопленого села.
Коли я готувала матеріал про цьогорічну зустріч леонтян, натрапила не тільки на цього вірша, а ще й на примірник нашої районки №6 від 11 лютого 2021 р. зі статтею «На Херсонщині планують створити музей затопленої пам’яті».
Подібна ідея у колишніх жителів затопленого села Леонтіївка, які щорічно, в останню неділю травня, приїздять на зустріч з отчим краєм, виникла ще в далекому 1985 році. І вони не дали своєму селу піти в забуття.
У нашій «Духовній світлиці» зібрані матеріали: літопис зустрічей леонтян, списки жителів села, спогади жителів села, оформлений стенд, фотоматеріали. Так ми створили пам’ять про затоплене село. І будемо раді долучитися до створення музею затопленої пам’яті.
Не дарма ж добрі люди
Тут звели монумент
Пам’ятать щоб завжди
Історичний момент.
Цього року 30 травня відбулась чергова, тридцять шоста, зустріч леонтян. Вже мало залишилось старійшин, а декому вже за станом здоров’я важко приїздити на рідну землю. То ж зібрались переважно нащадки леонтян.
А напередодні зустрічі золотяни, родина Ляхівців, і С.В. Іващенко з Осокорівки освіжили пам’ятник, навели порядок біля нього і на леонтіїсвькому кладовищі. Першими прибули вони й на зустріч. Вивісили хустину.
Варте уваги й те, що разом із ними прибула вперше із Золотої Балки А.О. Довга (Кордис), донька леонтянина О.А. Довгого. Вона привезла з собою цікаві фото леонтіївської школи, свої родині знімки. А ще вперше прибув до нас на зустріч Ю.А. Путін з Осокорівки, який зацікавлено розглядав матеріали літопису зустрічей. Вже давно прагнула побувати на наших зустрічах і М.Д. Басараб — наша майстриня і співачка з Михайлівки. Тож і порадувала всіх своїм співом і дотепним гумором.
Та спочатку, як і завжди, учасники зустрічі відвідали леонтіївське кладовище, де отець Ярослав Польовий відправив молебень за всіма спочилими.
Урочисту частину зустрічі провели біля пам’ятника. Всім вручили календарі-запрошення на наступну зустріч, матеріали минулорічної зустрічі, а новеньким — пам’ятні медалі. Зробили фото на згадку. Передали пожертву на будівництво Михайлівського храму. Продовжили спілкування за імпровізованим столом.
Першому надали слово леонтянину В.М. Ляхівцю. Привітали учасників зустрічі К.С. Артеменко (Конюшенко) з Михайлівки, А.О. Довга з Золотої Балки. Своє враження і побажання висловив Ю.А. Путін з Осокорівки. І.М. Довгий з Михайлівки ознайомив зі своєю колекцією леонтіївського посуду, а ще передав до нашої «Духовної світлиці» книгу від нікопольчанина П. Морозова, послідовника П.М. Богуша, колишнього жителя села Леонтіївки.
В телефонному режимі поспілкувалися з леонтянками В. Якушевою, В. Куценко. Передав своє вітання учасникам зустрічі і А.Д. Яценко з Херсона. На жаль, вперше не прибула на зустріч з Нікополя леонтянка поважного віку К.Є. Яценко (Хмара) за станом здоров’я.
Так швидко пролетів час. Частувалися тим, що взяли з собою, а ще дякували С.В. Іващенко, О.В. Ляхівцю (приїхав з Запоріжжя), В.М. Ляхівцю і його дружині Лідії за смачну шурпу.
Цікаві моменти попередніх зустрічей пригадала Г.М. Іващенко з Михайлівки.
На кінець заспівали дружно «Гімн леонтян».
І тут варто згадати слова ще однієї колишньої учениці нашої школи (внучки леонтянки) К.С. Конюшенко (Артеменко) К.Шепель:
Леонтіївка наша не вмира.
Вона живе у серці нашім.
Колись на дні Дніпра лягла,
Та не забудем ми її ні за що.
Окрилені зустріччю, теплим спілкуванням, роз’їжджалися всі з надією на нову.
