15 липня 2021 року виповнюється 100 років з Дня народження жительки села Золота Балка Цепеняк (Гаталяк) Ганни Федорівни. Але, на жаль, вже більше 10 років її з нами немає, і хоча життя її було тяжке і не просте, та далеко не кожна людина залишить за собою такий слід на землі.
Народилась Ганна Федорівна в селі Кривка Нижньоустрицьного району Дрогобицької області (нині Республіка Польща), рано одружилась, там і народила трьох доньок Марію, Ольгу, Катерину та сина Михайла, який помер ще маленьким. Потім прийшлось у 1951 році пережити переселення з рідного краю (гори, ліси) в зовсім чужий, інший край України – степи, а саме, на Херсонщину. Тяжко було покидати рідну домівку, нажите майно та найбільш нестерпною мукою було покидати могили батьків, сина та рідних і їхати на чужину.
Проте обживалися на Херсонщині, та не втрачала надії хоч колись походити по рідній землі. Йшов час, і вже на новому місці народилась ще одна донька Галина та двійнята Ірина та Василь, а отже, такий довгоочікуваний син. Та не довго сім’я була ціла та щаслива. Коли меншій двійні було по чотири роки, овдовіла і залишилась сама, але ніколи не впадала у відчай.
Діти повиростали, з’явились онуки та правнуки, та життя надало ще більшого випробування. Правду кажуть, що немає страшнішої біди на світі, ніж хоронити своїх дітей: ще зовсім молодою від хвороби померла донька Ольга. Та не встигла отямитися, як прийшлося ховати й сина Василя. Ці втрати так і не змогла до кінця прийняти та змиритися.
Все життя працювала, радо приймала у себе дітей, онуків та правнуків. Для кожного могла знайти вдале слово та підтримку.
— Куди ж це ви, мамо?! — сполохано кинулись діти.
— Куди ж ви, бабусю? — онуки біжать до воріт.
— Та я ж недалечко… де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти… А ви вже без мене ростіть.
— Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злата,
Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт.
Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу, —
Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть!
Вона посміхнулась, красива і сива, як доля,
Змахнула рукою — злетіли у вись рушники.
“Лишайтесь щасливі”, — і стала замисленим полем
На цілу планету, на всі покоління й віки.
Царство небесне та вічна пам’ять нашій любій матусі, бабусі, яка дала життя та основу для 7 дітей, 11 внуків, 23 правнуків та 4 праправнуків.
