Автор: Микола ГУРЕПКО, журналіст Інформаційної агенції об’єднання журналістів ВГО «ЖУРНАЛІСТИ ПРОТИ КОРУПЦІЇ»(м.Київ), позаштатний кореспондент нововоронцовської газети «Вісті», член Національної спілки журналістів України, Національної спілки письменників України, НСЖУ.
БАГАТО ДЕСЯТИРІЧ ТОМУ в Нововоронцовці гостинно відчинила двері помпезна 2-поверхова споруда з бетону, цегли та скла, – універмаг районної споживчої спілки. Різноманітними товарами, а саме одягом, взуттям, галантерейними та побутовими товарами – сотнями й сотнями одиниць радували продавці як мешканців району, так і гостей. У пам’яті нововоронцовців закарбувалося ім’я директора універмагу Людмили Борисівни Фісінчук, котра з колективом працелюбів зробила все,щоб гарантувати високу культуру торговельного сервісу. І авторитетний заступник голови райспоживспілки з торгівлі Тамара Євдокимівна Кривошея приділяла велику увагу не лише магазинам продовольчих та промислових товарів містечка та сільських споживчих товариств, а й універмагу й громадському харчуванню. Можна багато хорошого розповісти про цих керівників та сотні працівників прилавку, кухарів та заготівельників, та це вже історія. Хто тільки не орендував та не орендує приміщення універмагу впродовж останніх десятиріч, та про це нема великої потреби писати, бо на очах тисяч степовиків відбуваються як зміни в житті, так і в сфері послуг. За законами ринкової економіки.
За останні роки орендує чи не найбільшу корисної площі 1-го поверху універмагу іногородній ФОП Вікторія Павлівна Соломикіна. Вона зі знанням справи забезпечила робочі місця продавців та подбала про високу культуру обслуговування в магазині під назвою«Сегмент».
На фото автора зліва направо: Оксана РУДЕНЬКА (Макар), Надія Вікторівна МАКАР та Євгеній МАКАР на робочому місці в магазині «Сегмент»
ВІЗИТКОЮ «СЕГМЕНТУ» СТАЛА РОДИНА МАКАР із Нововоронцовки: старший продавець Надія Вікторівна, її донька Оксана Іванівна, по чоловікові Руденька, син продавець–консультант Євгеній Іванович.
Майже 4 роки очолює невеличкий та працьовитий колектив Надія Макар, котра багато років життя сумлінно працювала в роздрібній торгівлі, а також диспетчером та обліковцем будівельної бригади колишнього Нововоронцовського ремонтно-транспортного підприємства»(РТП)(екс–керівник Микола Миколайович Гарварт).У рідному селі Хрещенівка Нововоронцовського району (нині дві ТГ)закінчила десятирічку, а за її світлими стінами обрала професію продавця продовольчих товарів, навчаючись у Херсонському ПТУ№ 26.
– Мої світлої пам’яті тато Віктор Григорович і мама Серафима Олексіївна Пасько та в загальноосвітній школі навчали працьовитості, доброзичливому ставленню не лише до рідні, педагогів, ровесників та односельців, а й ні за яких життєвих обставин не втрачати довіри людей, – повідала журналісту Надія Вікторівна. – Я дуже щаслива, що мої донечки Марина по чоловікові Барановська та Оксана по чоловікові Руденька і синочок Євгеній працьовиті, чесні, ввічливі. Уявіть лише, скільки за трудовий день обслуговуємо покупців та чужих грошей проходить через наші руки! Спокуса велика, та, повірте, не для мене та моїх дітей! Мої донечки та синочок ніколи не забудуть батьківської науки, а чесною працею заробляють на життя та користуються повагою мешканців містечка та сіл.
І це чиста, як джерельна вода, істина!
… Родина Макар плекає біля оселі садочок, а це – літньої пори соковиті та смачні яблука,груші, сливи, черешні, абрикоси, а також радують кущі малини, чорної смородини…Цьогорічні кліматичні умови родину позбавили не лише соковитих та солодких абрикосів , а й майже всіх власників садиб містечка та сіл. Та не завжди буде так! Бувають роки, коли золотистий та червонощокий фрукт ніде дівати, а приїжджі комерсанти, користуючись безгрошів’ям власників садиб, скуповують безцінний фрукт за копійки, як і грецькі горіхи! А небавом абрикоси та горіхи… з’являються у продажу від вітчизняних кондитерів, у шоколаді та в яскравій обгортці. Й реалізують кондитерську продукцію за немалі гроші! Але ж цукерки які апетитні! Такі реалії життя-буття.
А ще працьовита сім’я Макар кохається в яскравому буйноцвітті весняних тюльпанів та нарцисів, літніх та осінніх гранатового кольору та білих, як перший сніг, троянд, хризантем, жоржин, айстр,чорнобривців та інших дуже красивих та з п’янким ароматом квітів. Та чи не найчастіше, у вільний від щоденних клопотів час, барвистим сімейним квітником опікується син Надії Вікторівни Євгеній!.
– В усі часи квітники та плодоносні садки були й залишаються окрасою нашого життя, свят та інших подій, – не перебільшила Надія Макар.- Пригадую, як разом із іншими аматорами сцени виступали з концертами перед жниварями хрещенівського сільськогосподарського підприємства «Маяк». Лунали запальні пісні солові’їного гаю, іскрометний гумор, а я декламувала вірші українських поетів. І, повірте, була щаслива, що виступ учасників художньої самодіяльності сільського будинку культури до глибин душі зворушував серця комбайнерів, працівників технічної обслуги та механізованого току. На тік з пшеничного моря золотисто-мідяних хлібів, з переповнених бункерів степових «кораблів» стікалися тонни і тонни пахучого збіжжя. Вирощеного в спекотному степу працьовитими мозолистими руками механізаторів та агрономів. Можливо, занадто по писаному розповідаю? Це ж неспроста! А ще я зі шкільних років узяла за правило бодай дві-три години на день читати цікаві книжки та газети, особливо районну газету « Вісті» та херсонську обласну газету «Новий день»…
Надія Вікторівна не покинула своє багаторічне «хобі» й у наші дні! Незважаючи на зайнятість у домашньому господарстві та за прилавком магазину, її захоплюють історичні романи , детективи українських та зарубіжних майстрів красного письменства.
ЯК НЕ ПРИКРО, далеко не кожен працівник сфери послуг, як і мешканці містечка та сіл, останнім часом цікавляться друкованим словом, відвідують бібліотеки та читають книжки. З об’єктивних та суб’єктивних причин. Зокрема, через велику зайнятість на роботі та в домашньому господарстві. А таки слід, бодай, кілька разів на рік,особливо в холодні пори року не завадило б викроїти час для візиту в книгозбірню! Адже кожен із нас, крок за кроком, ішов у самостійне життя, дякуючи не лише рідним, школі та друзям, а й її величності Книзі!.
Не всі можуть зі мною погодитися, але невже… лише епізодичне читання привізних газет та журналів і багатогодинне просиджування перед телевізором збагатить духовно й додасть наснаги в праці та сил долати життєві негаразди?! Напевно, ні! Або:чи хоч більша частина населення територіальних громад – Нововоронцовської селищної та Новоолександрівської сільської – з більш, як 80-річною історією, передплачують та читають місцевий друкований орган – газету «Вісті»?! Газета постійно тримає руку на вістрі журналістського пера, фотокамери та мікрофону життя тисяч(!) степовиків?! При бажанні могли б почитати актуальні матеріали не понад тисячу передплатників та їхні близькі, а й значно ширша аудиторія! Правда й те, що не один рік штатними творцями газети стали талановиті й працьовиті… її редактор, член Національної спілки журналістів України Ірина Кошарська та оператор комп’ютерної верстки Володимир Попов. І вимагати від них столичного лоску публікацій несправедливо та нереально! Похвально, нововоронцовські «Вісті» мають своїх обдарованих рідним українським словом і поетичною Музою позаштатних кореспондентів із Нововоронцовки та сіл і не тільки! А місцеві, оперативно подані актуальні новини та оголошення, крім «Вістей», не прочитаєте в жодній газеті! Отже, таки слід повернутися обличчям до рідної газети, стати її читачем, автором,порадником, спонсором!.
…СТАРША ДОНЬКА СІМ’Ї МАКАР Оксана Іванівна Руденька знайшла покликання у торговельній сфері. Молода жінка, як і її мама Надія та брат Євгеній, працює на одному місці, – у «Сегменті», з широким асортиментом товарів повсякденного та довготривалого попиту.
– Я закінчила Нововоронцовську ЗОШ№2 та нововоронцовську філію ПТУ №26 у селі Гаврилівка, – ділиться пані Оксана. – У профтехучилищі опанувала професію швачки. Працювала контролером комунального підприємства села Ленінське (населеному пункту повернуто історичну назву: Грушівка, – Авт.) сусідньої Дніпропетровщини. А останні роки – поруч із мамою та братом.
За відгуками покупців магазину «Сегмент», Оксана ввічлива, чесна, працьовита й відповідально ставиться до роботи.
І родинні тепло та ніжність зігрівають серце молодої матері-трудівниці. Її чоловік Олександр Вікторович працює водієм автомобіля ГАЗ-66. Ось що розповів про нього старший майстер Нововоронцовського відділення Північно-регіонального управління розподільних мереж АТ «Херсонобленерго» старший майстер Андрій Анатолійович Коляда: «Олександр Руденький –один із кращих наших працівників. Він – водій спеціального автомобіля, що перевозить ремонтників, котрі сумлінно працюють не лише у звичному режимі. А й оперативно усувають перебої із подачею електроенергії у житла,центральну лікарню та на підприємства, що виникають під час природних катаклізмів. Його ставлення до дорученої справи варте доброго слова!».
Подружжя Руденьких гідно виконує свій батьківський обов’язок перед українським суспільством. Їхній 18-річний первісток Олександр старанно навчався в державному професійно-технічному закладі «Апостолівський центр підготовки робітничих кадрів» у сусідній Дніпропетровській області. Він дипломований тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва, слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування, водій автотранспортних засобів. Здобуті професії стануть у великій пригоді. А поки що юнак не сидить без діла, а невтомно працює на будівництві в місті Чернігові. Його 12-річний братик Антон навчається в Нововоронцовській ЗОШ №2. Літньої пори став надійною підмогою та опорою тата і мами. Обидва сини подружжя Руденьких грають у любительський футбол.
– Дуже добре,вулиця,що носить ім’я нашого земляка Героя Другої світової війни Івана Михайловича Бережного стала взірцевою, – сказала журналісту ВГО «ЖУРНАЛІСТИ ПРОТИ КОРУПЦІЇ» продавець «Сегменту» Оксана Руденька. – Дякуючи обласній владі, Нововоронцовській селищній раді, зокрема, голові однойменної територіальної громади Володимиру Володимировичу МАРЧУКУ та робітникам дорогу добротно заасфальтовано. На радість мешканців вулиці та гостей. Нам уже не доводиться обходити та об’їжджати жолоби й вибоїни з калюжами, травмуючи ноги та руки.
Чудовий подарунок зробили громаді шановані люди, котрі виправдали надії багатьох мешканців селища…
Усім догодити не зміг ще ніхто! І, сподіваюся, не помиляюся, що це закономірно. Життєві реалії висувають перед нами нові й нові проблеми.
Марина Іванівна БАРАНОВСЬКА (Макар) підготувалася до прийому відвідувачів містечка та сіл територіальної громади.
…МІРІАДИ СНОПІВ СОНЯЧНОГО ПРОМІННЯ, рано-вранці, до сліпоти в очах, грайливо й казково, на фасадах будинків та верховіттях дерев, зустрічають Марину Іванівну Барановську,в дівоцтві Макар. Щоранку, разом з іншими трударями та учнівською молоддю степового містечка, жінка поспішає на місце праці. Вона – авторитетний головний спеціаліст Нововоронцовської селищної ради.
Добре навчалася в Нововоронцовській ЗОШ№2. Закінчила Нікопольський коледж Дніпропетровського державного аграрного університету за спеціальністю «Землевпорядник» із відзнакою. Вищу освіту 11 років тому здобула в Харківському аграрному університеті ім.В.В.Докучаєва. Її диплом із відзнакою в практичній роботі підтверджує університетську спеціальність «Землевпорядкування та кадастр».
– У повсякденній праці важливо дотримуватися букви Закону, – сказала головний спеціаліст Марина Макар. – Адже земля-годувальниця – найцінніше багатство Української держави, Херсонщини, її районів та територіальних громад. Слід зробити все, щоб нею користувалися громадяни, котрі не допускають порушень земельного законодавства. Особливо це актуально сьогодні. Адже Верховною Радою України узаконений продаж землі. А це покладає на мене велику відповідальність.
Чоловік пані Марини Олексій Барановський – син авторитетної серед тисяч людей, прославленої багаторічною сумлінною працею та активною позицією в громадському житті подружжя ВАЛЕНТИНИ ВАСИЛІВНИ, до виходу на заслужений відпочинок керуючої нововоронцовського відділення «Кредобанку» та досвідченого водія-інкасатора нововоронцовського відділення ПриватБанку ВОЛОДИМИРА ІВАНОВИЧА БАРАНОВСЬКИХ.
Їхній старший син Олександр закінчив Харківський військовий університет зв’язку, офіцер Збройних сил України, а молодший Олексій здобув диплом Криворізького авіаційного технічного коледжу. Й зарекомендував себе винятковим працелюбом. Будь-яку важливу справу можна доручити його світлому розумові та майстровитим рукам.
…- Несподівана втрата нашого татка Івана Васильовича Макара ятрить серця невигойним болем та неспокоєм, – з сумом мовила пані Марина. – Він у нашій пам’яті закарбувався дуже хорошою людиною, турботливим та працьовитим. Багато років сумлінно працював трактористом у місцевому сільгосппідприємстві. Тепло щедрого серця татко щедро віддавав нашій матусі, мені, сестричці та братові, а також внукам, сватам і зятям.
…Молода сім’я Барановських ростить 9-річного синочка Даніла, учня Нововоронцовської ЗОШ№1.Розумненький хлопчик в усьому намагається наслідувати своїх тата й маму.
– Данилко –один із трьох моїх онуків, – на обличчі Надії Вікторівни засяяла тепла посмішка. – І наші дорогі свати Валентина та Володимир Барановські дуже люблять своїх шанованих серед мешканців містечка двох дорослих синів, невісточок та внуків! Для дітей та внуків живемо, радіємо їхнім успіхам. Як ніяким благам на білому світі. Вірю, що внуки, як і наші діти, стануть гідними громадянами рідної України!.
…ЗДАЄТЬСЯ, ЩЕ ВЧОРА Євгеній Макар переступив шкільний поріг, а вже закінчив ПТУ№26 села Гаврилівка, отримавши диплом кравця та наладчика швейних машин. Як мільйони молодих працездатних громадян України поки що не працює за фахом, та, що похвально, заробляє на життя чесною працею. Понад 3 роки працював контролером КП «Комунсервіс», а два роки –продавець-консультант магазину «Сегмент».
– У робочі дні доводилося пройти пішки не один кілометр, спілкуючись із сотнями власників квартир та садиб. І перевіряти та заносити до бази даних показники їхніх лічильників води, – пригадав Євгеній. – Обслуговував як центральні, так і вулиці на околицях Нововоронцовки з понад 6-ти тисячним населенням. Живе спілкування збагачує, додає наснаги в праці й життєвого досвіду. Працюю поруч із мамою та старшою сестричкою Оксанкою. Робота мені подобається, хоча потребує знань та пильності. Адже нам довірені значні матеріальні цінності та кошти!
Коли я поцікавився у Євгенія про присадибне квітникарство, яким захоплюються він та його мама, підтвердив, що любить різних сортів квіти. Вирощені жоржини, айстри, півонії, чорнобривці та інші не стали прибутковими для сім’ї, а навпаки, від щирого серця даруються односельцям.
Світлі мрії наймолодшого з дітей Надії Вікторівни Євгенія мають не одне міцне крило. Й найміцніше, як сам каже, створити власну родину та жити під одним дахом із ріднесенькою матусею!
– Наша лагідна та працьовита мама заслужила турботу й теплі посмішки та вдячність від мене та сестер, сватів, внуків та багатьох шанованих мешканців Нововоронцовки і сіл, – не перебільшив Євгеній Макар. – Без неї і тата ми не змогли б знайти стежину, що не дає схибити в житті. Користуючись нагодою, звертаюся до синів та доньок: любіть своїх матерів, бабусь і дідусів, рідних та близьких серцю людей!…
Земне життя не таке вже й довге, зі радостями та печалями. І дається лише один раз!. Природа і людина як творіння Бога.
ВІД РЕДАКЦІЇ. Журналіст і письменник Микола Михайлович ГУРЕПКО удостоєний медалі «ЗА ПРАЦЮ І ЗВИТЯГУ» – відзнаки Президента України, Почесної грамоти Верховної Ради України «ЗА ОСОБЛИВІ ЗАСЛУГИ ПЕРЕД УКРАЇНСЬКИМ НАРОДОМ» та нагрудного знака, медалі Міністерства внутрішніх справ України «ЗА СПРИЯННЯ ОРГАНАМ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ», відзнаки(медалі) «ЗА ПРОФЕСІЙНУ ПРАЦЮ» Всеукраїнського об’єднання «КРАЇНА», НСНЖУ та ВГО «Журналісти проти корупції», десятків інших.
