Мамочко, вибач за чорну хустину,
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я любив і люблю Україну,
Вона, як і ти, була в мене одна.
На жаль, Бериславщина продовжує втрачати найкращих дочок та синів, які відважно боронять Україну від російських окупантів.
Сьогодні згадаємо імена безстрашних земляків, життя яких кривава війна без жалю забрала у квітні.
Наш земляк з Нововоронцовки Смоляк Олексій Іванович 1976 року народження.
Мужній Герой, захищаючи Україну, рідну Нововоронцовщину та кожного з нас, виконуючи бойові завдання на найгарячіших на сьогодні відрізках фронту, загинув від смертельних поранень, отриманих у боях під Вугледаром.
Уродженець незламної Осокорівки Грівін Віталій Миколайович 1974 року народження.
Він залишився в Осокорівці під час окупації та допомагав місцевим мешканцям в силу своїх можливостей. Дочекавшись звільнення рідного села від окупантів, за покликом серця, вступив на службу до Збройних Сил Україні. Хоробро борючись за Батьківщину, загинув у тяжких боях під Бахмутом.
Відважний любимівець Томілович Іван Анатолійович 1989 року народження.
Випускник Любимівської школи, спортсмен, майстер на всі руки, улюбленець односельців, щирий та привітний. Пішов захищати Україну, своїх рідних та рідну домівку – мальовничу степову Любимівку, яку нещадно нищили рашисти. Хоробре серце Івана зупинилося від тяжких поранень, отриманих у надскладних боях за Бахмут…
Уродженець села Гаврилівки Новоолександрівської сільської територіальної громади Тарасов Денис Євгенійович 1993 року народження.
З перших днів війни він пішов визволяти Україну, показуючи сміливість і відвагу. Серце молодого чоловіка переповнював біль від розуміння того, що ненависні окупанти хочуть знищити рідну Херсонщину, зруйнувати рідну Гаврилівку. Аби не втратити Батьківщину, захистити її від кривавих лап ворога, Денис Тарасов віддав своє життя.
Хрещенівець Олександр Іванович Павлишин 1980 року народження.
Сміливого, дотепного та оптимістичного Олександра любили та поважали не лише односельці, а й мешканці Нововоронцовської та Новоолександрівської громад.
Справжній патріот, він захищав нашу країну ще з 2014-го року. Тоді ж був відзначений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. 24 лютого він, не вагаючись, одразу пішов до військкомату. До листопада 2022 року був у складі 22 батальйону 92 бригади командиром відділення, і одним з тих героїв, які звільняли Харківщину. З листопада перевівся в 17 танкову бригаду — в грудні виходив у бій командиром відділення під Соледаром і січні командиром відділення під Бахмутом — завжди повертав своїх хлопців живими. А зараз не вистояв сам…
З гордістю та щемом у серці пам’ятатимемо відданих патріотів, які стали до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну, віддавши найдорожче, що мали, — своє життя. За нас віддали, аби ми жили краще.
Наш кор.
