Про те, яка атмосфера нині панує у Верховній Раді України, чи можливі чергові парламентські вибори за графіком, передбаченим Конституцією, як відбувається інтеграція України до ЄС і НАТО, в інтерв’ю Укрінформу розповів голова Верховної Ради України Руслан СТЕФАНЧУК.
– Атмосфера в парламенті, в принципі, парламентська. Поступово повертається політика, популізм у всіх його проявах. Іноді складається враження, що деякі депутати впевнені, що в нас усе буде добре, тому треба починати готуватися до виборів.
Я завжди нагадую таким людям історію сторічної давнини. Для того, щоб зрозуміти, як буде зараз, треба дуже добре вчити історію. Якщо ми перестанемо тримати єдність, почнемо гратися в політичні ігри – можемо втратити Україну, як сто років тому. Дуже не хочу, щоб у парламенті були люди, які дуже погано засвоїли цей історичний урок.
– Ви згадали про вибори. Згідно з Конституцією, вони мають відбуватися наприкінці жовтня цього року, тобто зовсім скоро, але в країні війна…
– Питання виборів регулюється Конституцією, Виборчим кодексом та низкою інших законодавчих актів. У Законі «Про правовий режим воєнного стану» зазначається, що під час воєнного стану вибори не проводяться. Це абсолютно логічно, тому що неможливо забезпечити участь усіх громадян у виборах, неможливо забезпечити реалізацію як активного, так і пасивного виборчого права.
Думаю, що вибори відбудуться одразу після припинення воєнного стану. В іншому випадку треба змінювати закон, але, знову-таки, я дуже сумніваюся, що зараз буде можливість провести в Україні якісні, законні вибори, результатам яких довірятиме суспільство.
– Тобто будемо проводити вибори вже після перемоги?
– Я так бачу цей процес з огляду на аналіз чинного законодавства. Також мені здається, що зараз є більш важливі речі, на яких потрібно концентруватися. Це точно не питання виборів. Це питання нашої спільної перемоги. Буде перемога – буде все інше.
– На вашу думку, наскільки ефективно нині захищений український парламент?
– У принципі, Верховна Рада захищена так, як і до повномасштабного російського вторгнення, за винятком дещо обмеженої інформаційної кампанії щодо її діяльності. Я переконаний, що в період воєнного стану це абсолютно виправдано, бо парламент – це єдиний законодавчий орган в Україні. Він має ухвалювати дуже важливі рішення в контексті війни. Мені здається, що нині збереження Верховної Ради як інституції є дуже важливим завданням для всього суспільства.
Хочу наголосити, що зараз неможливо повернутися до абсолютної відкритості. У цьому питанні я посилаюсь на висновки, які щотижня отримую від спецслужб, – ВР залишається ціллю для агресора. Це – один із центрів ухвалення рішень, тому існує велика небезпека ракетного удару.
– Обговорімо окремі законодавчі ініціативи. Кабінет Міністрів у січні зареєстрував у парламенті законопроєкт про заборону діяльності релігійних організацій, фактичне керівництво яких знаходиться в російській федерації…
– Це дуже складна тема. Складна не тільки тому, що, відповідно до Конституції, держава та церква розділені, а відносини між ними можуть бути виключно партнерські, а ще й тому, що зараз ми спостерігаємо багато моментів, які неможливі в нормальному суспільстві. Наприклад, коли деякі представники окремих конфесій відверто працюють на ворога, чим створюють високий рівень небезпеки для України. Це вже питання національної безпеки.
Наші спецслужби дуже якісно та фахово працюють, виявляючи ці факти. Проте питання набуло дуже великого розголосу та має високу температуру в суспільстві.
Звісно, держава має реагувати. Саме тому я провів зустріч із представниками Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій. Ми обговорили всі ці питання в закритому режимі. Приблизно 2,5-3 години говорили про реальну ситуацію в Україні, обговорювали конкретні кейси…
Наприкінці я запропонував погодитися з певними фундаментальними тезами. По-перше, російська федерація – це агресор і веде проти України війну. По-друге, росія не має права впливати на уми та серця українців. По-третє, жодна релігійна організація, незалежно від конфесій, не має бути пов’язана з російською церквою чи будь-якими іншими російськими релігійними організаціями. По-четверте, юридична відповідальність рівна для кожного громадянина, тому вона має наставати незалежно від того, чи особа в рясі, із кадилом та прикривається Біблією. Із цим погодилися всі.
Це була дуже відверта розмова. Уже наступного дня я отримав лист із рішенням Всеукраїнської ради церков та релігійних організацій про погодження всіх цих тверджень. Наголошую, що рішення вони ухвалюють тільки консенсусом, тобто всі конфесії мають підтримати. Також у листі зазначається, що найбільш придатним для подальшого розгляду в парламенті є урядовий законопроєкт «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності в Україні релігійних організацій» (№8371). Звичайно, вони надаватимуть свої пропозиції щодо різних напрямів документу, але, як на мене, це дуже важливий крок для початку врегулювання відносин між державою і церквою у цивілізаційний спосіб. Ми очікуємо пропозицій до законопроєкту. І думаю, що найближчим часом ми зможемо перейти до розгляду цього документа у Верховній Раді.
На зустрічі були присутні двоє представників УПЦ МП. Вони висловили всі свої аргументи. Я дав їм можливість виступати без будь-яких обмежень у регламенті. Ми все вислухали, а потім висловили свої контраргументи. Вони підтримали все, що я говорив.
– Ще одна важлива законодавча тема. 10 квітня Верховна Рада під час розгляду законопроєкту «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення правового регулювання питань, пов’язаних із здійсненням заходів правового режиму воєнного стану» (№8312) підтримала поправку про повернення виплат у розмірі 30 тисяч військовослужбовцям, поліцейським і рятувальникам. Документ із цією поправкою не підписаний, оскільки зареєстровано проєкт постанови про його відхилення. Як надалі розвиватиметься цей процес?
– Будь-яка ініціатива, яку всі підтримують, повинна мати під собою фінансове обґрунтування, має бути фінансове джерело задоволення цієї потреби. Коли вноситься поправка, яка вартуватиме українському бюджету 180 мільярдів гривень на рік, а при цьому джерелом покриття передбачено всього 2% від цієї потреби, маємо розуміти, що ці гроші десь треба знайти. Звідки їх брати? Сьогодні дірка у 180 мільярдів в державному бюджеті, як на мене, – це безвідповідальне ставлення до того, як ми маємо фінансово підтримувати нашу перемогу. Із повагою ставлюся до всіх військових, представників Міністерства внутрішніх справ, але вважаю, що зараз виплати найбільше потрібні захисникам, які боронять Україну на передовій.
Для того, щоб не відбулося цього акту популізму, я напередодні організував зустріч, на яку запросив усіх лідерів фракцій та груп, представників Міністерства оборони, Генерального штабу Збройних Сил України. Силовики пояснили, чому правильна та логіка, яка існує зараз. Але вийшло так, як вийшло.
Ми зараз напрацьовуємо цілу низку рішень, але ви знаєте, що зареєстрований блокуючий проєкт постанови, який не дає можливості ні мені, ні Президенту підписати цей законопроєкт… Будемо шукати якісь варіанти забезпечення цієї законодавчої ініціативи.
Проте я би дуже хотів, щоб кожен народний депутат або інший суб’єкт законодавчої ініціативи, коли вносить законопроєкти, у першу чергу, думав, де взяти гроші, та як це вплине на фінансування нашої перемоги.
Це складне питання, але я думаю, що ми обов’язково знайдемо на нього відповідь.
– Які загалом настрої серед держав-партнерів щодо інтеграції України до ЄС та НАТО?
– Що стосується вступу України до ЄС, ми вже маємо офіційні заяви про підтримку. Я думаю, що цей трек буде дуже успішним.
Що стосується інтеграції до НАТО, ми зараз спонукаємо партнерів до того, щоб відповідне і дуже важливе рішення було ухвалено на вільнюському саміті. Я вважаю, що Вільнюс для України є дуже важливим і магічним містом. На жаль, десять років тому саме у Вільнюсі ми втратили свою європейську перспективу, але зараз хочемо здобути там євроатлантичну перспективу. Містика міста має зіграти позитивну роль для України. Я дуже сподіваюся, що так і станеться.
– Другий парламентський саміт Міжнародної кримської платформи. Уже відомо, що він буде в Празі. Можете зорієнтувати щодо орієнтовних дат проведення заходу, приблизної кількості учасників?
– Орієнтовно цей саміт відбудеться наприкінці жовтня цього року. Ми маємо зробити його не менш важливим і помітним у світі, аніж перший. Зараз ми починаємо визначатися щодо країн, яких будемо запрошувати. Наприкінці літа матимемо чітку картину. Але я глибоко переконаний, що кількість учасників буде більшою, аніж торік.
За матеріалами Укрінформу. Подається в скороченні
