У кожного із нас є гадка…
Наша квітуча Україна, –
Для всіх нас матінка єдина –
Перетворилась на руїни…
Не квітнуть вишні і калина,
Що стала символом країни,
В вогні так безпощадно гине…
А рідні землі, що кормили –
Тепер від мін і куль спалили.
І те, що предки передали –
Все рознесли, розграбували…
То хто ж нам ворог, а хто друг?
Що на полях не ходить плуг,
Що пташка в лісі не співає,
Не в’є гніздечко, відлітає…
Бо там життя уже не має.
А наші рідні українці,
Сумують по своїй сторінці,
Бо залишили там усе,
Війна ж бо лихо всім несе.
Тож схаменіться, «людожери»!
До Раю не ведуть вас двері,
Не відчинити вам їх, – зась!
Нехай Господь вам розум дасть…
Ті,що придумали війну,
Поїдуть геть, на чужину…
І не згадають Україну,
Й не заберуть у домовину –
Все награбоване добро,
Бо це є найстрашніше зло…
Тож схаменіться, огляніться,
Перед народом відречіться,
І навіть думку стережіться,
Нехай Добро поборе зло,
Щоб кожному з нас повезло!
Щоб всі могли спокійно жити,
Ми будем землю боронити.
Бо тут нам жити і трудитись
На благо рідної країни,
Яку назвали – Україна!
18.09.2016 Н. Якушова
