НЕМА НІЧОГО ДОРОЖЧОГО НА СВІТІ як народитися в Україні та стати хорошою людиною на малій батьківщині. Сотні й сотні тисяч родин за багато десятиліть вросли міцним корінням у квітучий плодоносний херсонський степ. Як,приміром,світлої пам’яті подружжя Степан Тихонович та Олена Никифорівна Онищенки з Нововоронцовщини. Щойно відгриміли залпи,блискавиці та феєрверки переможців Другої світовій війні, як подружжя Степан і Олена, не покладаючи рук працювало, аби виростити, як цілющу виноградну лозу, своїх рідних кровинок. Від своїх батьків чи не найкращі риси характеру успадкували їхні сини та доньки. І старший син Олександр Степанович ОНИЩЕНКО.
Юнакові ледве виповнилося 15 років, як через хворобу у вічність пішов татко, а мамка зосталася наодинці зі негараздами повоєнних і хрущовських років. Жінка не відступила перед труднощами, а навпаки,недоїдала сама, аби, як із води,підростали її красиві донечки та синочки.
– У 1961-му я закінчив Дудчанську восьмирічну школу, а згодом з родиною переїхали до Нововоронцовки. Працевлаштувався робітником районного об’єднання «Сільгоспехніка».У той час,поєднував роботу з навчанням у Нововоронцовській вечірній середній школі. Бажаний атестат отримав після здачі випускних екзаменів…
Нелегко Саші було поєднувати нелегкі трудові будні серед різноманітної сільськогосподарської машинерії та вечорами гризти основи наук, та він не скаржився,подумки обравши майбутню професію на все життя Й нікого, тим паче близьку рідню,передчасно не посвячував у власні плани. Мудрі люди кажуть:«Ніколи не хвались,поки задумане не доведеш до кінця!».
Олександр Онищенко відповідально ставився до роботи, не ховаючись за чужі спини. Анітрохи не перебільшуючи, про молодого робітника-технаря у той час та пізніше достатньо позитивно відгукувалися в трудових колективах і старожили степового містечка. Ще замолоду підкорював людські серця щедро обдарований доброзичливістю,чесністю, принциповістю, відповідальністю за доручену справу,вмінням підібрати «ключики» до сердець,готовністю підставити плече. Саме ці та інші риси характеру супроводжують заслуженого ветерана праці все життя!Ставши для багатьох взірцем працьовитості,відповідальності та відданості рідній Вітчизні!
БЕЗ ВІДРИВУ ВІД ВИРОБНИЦТВА Олександр Онищенко здобув середню освіту. Шкільний атестат під час служби в Армії та після звільнення в запас, відкрив йому шлях до омріяної професії.
…НАСТУПИВ ЧАС, робітника «Сільгосптехніки» Олександра Онищенка було викликано до райвійськкомату для проходження строкової служби у військах. Ратний труд на юнака чекав в одному з кращих ракетних підрозділів Сумщини в Україні. Під час служби рядовий Онищенко заохочувався командуванням частини за відмінні успіхи грамотами та подяками,кількома знаками солдатської доблесті. Йому навіть випало щастя порадувати рідних та друзів, побувавши в короткотерміновій відпустці на рідній Херсонщині!.
ДВА РОКИ СЛУЖБИ В АРМІЇ сплили як сталево-сині води Дніпра-Славутича. Олександра з радістю знову прийняли в трудовий колектив «Сільгосптехніки», де він добре зарекомендував себе до призову на військову службу. Та згодом мало місце для нього зовсім неочікуване, – запросили на роботу в Нововоронцовський райвиконком на посаду інструктора. З 1968 по 1975 рр. сумлінно працював, поглиблюючи знання та досвід роботи. Зворушливими словами подяки О.С.Онищенко сьогодні пригадує корисну науку світлої пам’яті колишнього заступника голови райвиконкому Григорія Антоновича Ляшенка, фронтовика-орденоносця, відважного військового моряка-чорноморця. Працюючи в апараті місцевого самоврядування, Олександр Степанович з першого ж разу вступає до Київського державного університету(національного) ім.Т.Г.Шевченка. А згодом його обирають секретарем райвиконкому. На цій відповідальній посаді працював у 1975-1982 рр.
ВЕРЕДЛИВА ДОЛЯ не один раз випробовувала Олександра Степановича на професійну зрілість на суто самостійній керівній посаді. З 1982 –го – начальник інформаційно-диспетчерської служби Нововоронцовського районного управління сільського господарства. У той час біля «керма» колективу знатних аграріїв-професіоналів Нововоронцовщини стояли дуже авторитетні в районі, в області та на всеукраїнському рівні начальники Григорій Семенович Кожемякін, Георгій Михайлович Чорний. Цих керівників і сьогодні степовики згадують теплим словом за турботу про добробут селян, підростаюче покоління, цільове навчання молодої зміни у технікумах та вузах кадрів аграрного сектору економіки, освіти,культури, медицини, екології, спорту…
У зв’язку з необхідністю зміцнити службу побутового обслуговування населення,тодішні керівники району призначають Олександра Онищенка директором Нововоронцовського районного комбінату побутового обслуговування. Три роки успішно очолював трудовий колектив, цілеспрямовано розвиваючи галузь не лише в райцентрі, а й на центральних садибах сіл. Журналіст у минулих роках став очевидцем, як дякуючи професіоналізму та організаторським здібностям Олександра Степановича,невпізнанно зсередини змінили свої обличчя два 2-поверхові корпуси комбінату побутового обслуговування в самому серці Нововоронцовки. А також гостинніше запросили відвідувачів павільйони побутового обслуговування в селах Дудчани,Осокорівка, Михайлівка, Любимівка, Нововоскресенське,Гаврилівка, а також маленьких сіл. Висококваліфіковані майстри справи надавали десятки якісних різноманітних послуг населенню. Зокрема, з пошиття і ремонту жіночого,чоловічого та дитячого одягу, ремонту годинників і взуття; успішно працювали технічно забезпечені фотоательє,шевська та швейна майстерні,запрошував непогано матеріально-технічно оснащений центральний пункт прокату пральних машин,посуду тощо.
На білому світі нічого так просто не відбувається! О.С.Онищенка вдруге запрошують на роботу в райвиконкомі вже в іпостасі дипломованого правознавця з досвідом. А при представнику Президента України в Нововоронцовському районі Анатолієві Івановичу Фісінчуку Олександр Степанович став його та всіх посадовців правою рукою –керуючим справами!Посада престижна й відповідальна!
ЧИ НЕ НАЙУСПІШНІШИМИ В ЖИТТІ ОЛЕКСАНДРА ОНИЩЕНКА стали 10 років беззмінної праці на посаді начальника управління соціального захисту Нововоронцовської райдержадміністрації!Тисячі мешканців району зверталися до нього та спеціалістів з різноманітними життєво важливими питаннями. Їх вирішення потребувало не тільки бездоганного знання справи та володіння ситуацією, а й щирого бажання допомогти в різних життєвих ситуаціях. Саме Олександр Степанович та його команда професіоналів не стояли осторонь проблем, а навпаки, бездоганно виконували функціональні обов’язки і навіть значно більше.
Штрихи до портрета О.С.Онищенка були б неповними, якби не поцікавився, хто саме для нього за десятки років його праці на різних посадах в органах місцевої влади став надійним тилом?.
У першу чергу дружина Олександра Микитівна! Зі вічної пам’яті дружиною Шурою,незмінним багато років головним бухгалтером Нововоронцовської районної ради, виростили та вивели в гідні люди свою доньку Олену Олександрівну(по чоловікові Рябко). Оленка добре закінчила місцеву школу та Нікопольське педагогічне училище. Трудову біографію починала в рідній школі, успішно очолювала кадрову службу Нововоронцовського районного вузла зв’язку. А також у недалекому минулому – багаторічний головний спеціаліст управління соціального захисту Нововоронцовської райдержадміністорації.У страшні для України, Херсонщини та Нововоронцовщини місяці війни,Олена Рябко,щедро наділена милосердям до ближнього,один із кращих спеціалістів Нововоронцовського офісу служби соціального захисту. Її невтомну працю на благо України і сотень людей високо оцінили жителі рідного краю.
– Донька Олена дуже турботлива, працьовита,не цурається допомогти людям у скрутну хвилину, її слова ніколи не розминаються з корисними справами, – не перебільшив Олександр Степанович. –Чуйна,кмітлива, акуратна, відповідальна,комунікабельна, уважна до людей. Моє серце дуже радіє внукам Владиславу Андрійовичу Ногайцеву і Тетяні Олександрівні Рябко(по чоловікові Марчук).Владислав закінчив Херсонський економіко-правовий коледж Укоопспілки. Вищу освіту здобув у Національному університеті «Одеська юридична академія».Спеціальність по диплому «Правознавець». Кілька років працював у Нововоронцовському відділі державної виконавчої служби, а згодом перейшов на власний хліб,- зайнявся підприємницькою діяльністю. Моя внучка Тетянка здобула вищу освіту в Національному педагогічному університеті ім.М.П.Драгоманова у Києві…
Пишається ветеран державної служби О.С.Онищенко молодшими представниками родини.
– Моя радість у доньці Олені, двох онуках Владиславу й Тетяні,трьох правнуках Глібу та Кірілу, – тепло посміхнувся господар затишної оселі Олександр Онищенко. – У внука Владика двійко чудових діток:Валерія Ногайцева,студентка Нікопольського педагогічного училища, Кіріл – дошкільник. Правнук Гліб – другокласник Нововоронцовського закладу повної загальної середньої освіти №1 Нововоронцовської селищної ради. Турботлива людина,доброзичливий та працьовитий мій зять Олександр Рябко.Для мене став як рідний син!.
Високий професіоналізм і багаторічна сумлінна праця сина херсонського степу Олександра Степановича ОНИЩЕНКА державою відзначена медалями «За трудову відзнаку»(Указ Президії Верховної Ради Союзу РСР від 28 грудня 1977р., посвідчення И№ 051107) та «Ветеран праці», кількома десятками районних та обласних відзнак.
Микола ГУРЕПКО, журналіст, політолог і письменник, член НСЖУ, НСПУ і НСНЖУ.
На фото: Олександр Степанович ОНИЩЕНКО.
Фото зі сімейного архіву родини Онищенків та автора.
смт Нововоронцовка Херсонської обл.,Україна.
(Опубліковано на веб-порталі ІА ВГО «Журналісти проти корупції»,м.Київ, розділ «Події та Суспільство»,10 січня 2023 р.)
