Коли у 2015 році всі по краплині спогади збирали,
Щоб видати «Я напишу вам про війну»,
Тоді і гадки ми усі не мали,
Що будемо писати про війну нову страшну.
Жили селяни мирно. Землю хлібом засівали…
Про благоустрій дбали і комфорт…
А в березні 2022 року в село вже орки завітали,
Бо в лютому напав на Україну путін-ідіот.
Окупація нашого села розпочалася 12 березня 2022 року, коли на в’їзді в село був встановлений російський блокпост. А 19 березня 2022 року в село ввірвалися російські танки і БТР.
Орки відразу зірвали Прапор України в центрі села, а працівникам сільради наказали зняти всі прапори на будівлях. Колектив сільської ради поставився відповідально, тому зняли всі прапори і надійно заховали їх до самого звільнення села.
Слід зазначити, що в нашому селі жодного дня не висів російський прапор.
На фото: Авторка статті Людмила Терещенко та староста Михайлівки Віктор Довгий
Наш староста Віктор Довгий одразу організував михайлівську тероборону і щодобове чергування її членів.
Разом навели лад навколо хлібопекарні, підготували приміщення і обладнання до роботи А.С. Лисишин, В.І. Михаїл, І.Д. Періг, М.І. Лесик, Я.М. Макух, А.Л. Фісканич, М.Ф. Басараб, Г.І. Ріжко, О.М. Воропай, Є. Барановський, С.О. Довгий, А.П. Богдан, І.Ю. Копанишин, В.Г. Мойсеєнко, В.В. Остапенко.
Паралельно велися роботи на млині: його й обладнання привели в робочий стан.
Відновили також подачу сирени по селу С.О. Довгий, А.С. Лисишин, І.Д. Періг.
В школі організували плетіння сіток (Пунейко Н.Р.), водопостачанням у селі займався О.О. Воробкало разом із В.М. Мельником, О.А. Славичем, С.В. Цьомбуром, О.П. Захаренком, М.В. Іващенком, О.В. Хільчуком, В.В. Сівардюком, В.В. Удичем, В.І. Ворніком, З.В. Побивою.
Староста Віктор Довгий працював до 5 квітня, а коли виникла пряма загроза його життю з боку окупантів, то зміг вибратися із села.
Ми залишились без ватажка, а комбат окупантів із позивним «Восток» усе вимагав, щоб обрали старосту. Ніхто не погоджувався.
Тоді керівництво селом взяв на себе депутат Новоолександрівської громади, наш односелець А.П. Богдан.
Він і призначив помічників, відповідальних за різні сфери нашого життя в окупації: О.О. Воробкало — за водопостачання, В.І. Михаїл — за роботу хлібопекарні та млина, які вже на той час працювали з ініціативи подружжя Віктора та Ірини Михаїл. Є.М. Наконечний — відповідав за навчальний процес, Л.П. Терещенко — за видачу гуманітарної допомоги та роботу з пенсіонерами.
Спільно вирішували всі питання і проблеми, а їх було дуже багато. В першу чергу вирішили відправити з села родини з маленькими дітьми, багатодітних, рідних учасників АТО, хворих і високолітніх. Багато михайлян виїжджали та виходили з села самотужки.
Коли були труднощі з хлібом, то деякий час завозила його в село підприємець М.В. Ворнік, а завдяки роботі млина, де працювали В.І. Михаїл, І.Д. Періг, В.Д. Федаш, С.А. Басараб, М.П. Федаш, І.І. Чайка, Є. Сотніков, до нас стали завозити на переробку зерно з інших сіл.
Вагомий внесок у забезпечення людей борошном і хлібом зробили представники ТОВ «Рівненський ХПП», які надали для громади 40 тонн зерна та 10 тонн соняшнику.
Здали зерно на переробку і наші вихідці В.Я. Макух, В.М. Макух, В.Р. Старостін М.Й. Халак, В.І. Ворнік, О.Д. Мількович, І.Ю. Копанишин, А.П. Богдан, а також СТОВ «Дніпро».
У нашій хлібопекарні випікали хліб не тільки для місцевих, а й для жителів інших сіл. Сумлінно працювали тут Н.Й. Богдан, Н.І. Копанишина, І.М. Михаїл, І.А. Макух, В.О. Лисишина, Н.Ф. Халак, І.В. Макух.
Забезпечували сельчан і всіх бажаючих олією, приймаючи на переробку соняшник, В.В. Горшков та С.В. Співак.
А до села продовжували прибувати вимушені переселенці зі степових Хрещенівки, Миролюбівки, Любимівки, Шевченківки, Біляївки та навіть м. Херсона.
Їх розселенням у домівки займалися В.Й. Довгий (до того, як виїхав з села), А.П. Богдан, Л.П. Терещенко.
Озвірілі орки перестали випускати людей із села. У населення закінчувались продукти харчування, адже вони ділились усім із вимушеними переселенцями.
Цим і скористався «добродійник», який завозив продукти харчування за дуже високими цінами. Але люди брали, бо треба було якось вижити. Це була хоч і дорога послуга, але на той час потрібна людям.
Була проблема з ліками, та навіть у таких складних умовах сільський ФАП не припиняв свою роботу. Медичні послуги надавали населенню М.І. Маменчук, Л.М. Овчар, В.І. Дударенко.
Окупанти вдавались до подвірних обшуків, залякування та катування. Від їх рук постраждали О. П. Захаренко, В.Й. Мінько, В.Л. Халак, якого вони силоміць примусили бути старостою. На щастя, так сталося, його обрали першого жовтня 2022 року, а вже третього жовтня наше село звільнили.
А першим, хто постраждав від рук окупантів, був Д.О. Мількович, якого росіяни на очах у рідних били, а потім забрали у полон. Там його протримали 18 днів, потім відпустили. Він ще мав можливість допомогти у збиранні врожаю разом з О.Д. Мільковичем, М.В. Іващенком, С.Б. Васільєвим, М.М. Ковалем, М.Й. Халаком, В.Р. Старостіним, В.Д. Федашем, О.А. Славичем.
А ось жителя села В.Б. Чуловського (нині покійного) протримали в полоні аж 3 місяці. Відпустили разом із тими хлопцями, з якими сидів у підвалі. Це були жителі інших сіл, але сім’я Чуловських узяла їх до себе й, як не було тяжко, годувала, вдягала, допомагали й небайдужі михайляни.
Був період, коли старостою села добровільно зголосилась бути одна наша місцева жителька. Це сталося після того, як відмовився виконувати обов’язки А.П. Богдан.
Але щось не вийшло з її «командою», та як кажуть люди: «Бог їм суддя».
У період окупації навідувались орки й до нашого священника отця Ярослава, який був з нами до самого звільнення. В храмі проводились богослужіння. Молились за наше військо й Україну Отець Ярослав, Ф.Л. Славич, М.Д. Славич, Г.М. Більо, Г.Ф. Путятіна, Н.М. Коваль, Невінчана С.В., В.П. Провора.
І ось історичне 3 жовтня 2022 року — день звільнення Михайлівки від окупантів.
Усі раділи нашим славним визволителям. Були сльози радості, обійми та палкі слова вдячності.
Та, на жаль, вже 5 жовтня 2022 року в село прилетіла перша ракета, і почалось нове жахіття.
Про життя михайлян під обстрілами та роботу сільського «Пункту Незламності» ми розповімо вам згодом.
Небайдужі та бажаючі, долучайтесь і підтримайте нашу історію своїми спогадами.
Ми свідки й очевидці нового свавілля
На цей раз від рашистської орди.
Благаю світ: «Допоможіть нам зупинить це божевілля»!
Щоб край покласти війнам назавжди.
Л.Терещенко, с. Михайлівка
