У рамках тижня української мови і літератури сьомі класи разом із Л.М. Козир і Т.С. Резніковою знайомилися з довідково-інформаційною літературою. В.М. Топчій підготувала виставку « Не бійтесь заглядати у словник». У школярів розбіглися очі від словникової, довідкової, енциклопедичної літератури фонду шкільної бібліотеки. Вразили своїми розмірами: тут і великі і маленькі, товсті і тоненькі, тлумачні, перекладні, термінологічні фоліанти.
Як орієнтуватися у цьому інформаційно-довідковому морі радив Максим Федорак, який підготував презентацію про види цієї літератури. Аліна Захарченко познайомила з українськими укладачами словників.
Вікторія Крутилко, Дар’я Владиченко і Віолета Канонік із спостережень за однолітками показали, яким є спілкування із мовцями, що мають обмежений словниковий запас.
Щоб цього не сталося, семикласники заглянули у Великий тлумачний словник, Тлумачний словник та Словник іншомовних слів, порівняли статі про загальновживане слово «комп’ютер» і зробили висновок, що у великому тлумачному інформація детальніша.
Актуальним є питання молодіжного сленгу. Його досліджувала Єлизавета Дениско. Дійшли спільної думки, що він має право на існування, але захоплюватися не варто, як і словами іншомовного походження, щоб не виглядати смішно.
Т.С Резнікова пояснила, як користуватися електронними носіями у пошуках потрібного слова, як потрапити на Лінгвістичний портал. Відзначила плюси і мінуси електронних словників.
Підсумком було дослідження переваг живого мовлення і електронного спілкування.
У поетичну світлицю запросили випускників Р.П Жовтоног і Л.М. Козир на презентацію книги Владимира Крищенка «Не опускаючи очей…» У цій збірці роздуми і пошуки істини, утіха і страждання, любов і гнів, розлунистий заклик і настійний мотив.
У годину душевної розмови читача і автора одинадцятикласники дізналися, які поет задає собі питання –«Чи ми народ, чи ми населення?», « Хто ми в світі без рідного слова?», з чого складається «Душа поета», училися ловити кожну мить, бо «Життя як життя»… Вірші лунали з уст учнів 11-А і 11-Б класів, і В.М. Топчій, Р.П. Жовтоног, Л.М. Козир.
Вадим Крищенко ще і поет-пісняр. Серед його творчих «похресників» можна назвати Аллу Кудлай, Ярослава Боруту, Івана Мацялка та інших. Поет низько кланяється співавторам пісень –композиторам: Ігорю Білозіру, Олександру Злотнику ( до речі, він двічі був у Нововоронцовці. Спочатку із синами Назарія Яремчука, а згодом із срібним голосом Болгарії ( А чому не України?) Василем Лазаревичем).
У своїй автобіографії Крищенко зізнається, що не любить великих компаній, різних дискусій до ранку, можливо, тому і не був зігрітий увагою і повагою, хоча є ордени, став заслуженим діячом мистецтв України, навіть має звання професора Національного аграрного університету.
Знайомлячись із постаттю сучасного українського поета, вслухаючись у його вірші, слухачі замислились над важливими питаннями, які ставить автор, щоб жити «не опускаючи очей», адже вони уже стоять на вершині шкільного олімпу, а попереду цікава невідомість.
Л.М. Козир, Нововоронцовська ЗОШ №1
