У ПЕРШІ ДНІ ВІЙНИ зіткнулися із продовольчою кризою й жителі Нововоронцовської та Новоолександрівської територіальних громад на Бериславщині. Міст до Кривого Рогу був підірваний, зі сторони Берислава прямує ворожа техніка, окупанти поступово захоплюють обласний та районний центри, тож постачання не тільки продуктами харчування, а й іншими товарами повсякденного попиту практично припинилося. З полиць магазинів розмели буквально все. Треба було швидко шукати вихід.
І Нововоронцовщина таки знайшла — спільне лихо всіх об’єднало. У Нововоронцовці на той час функціонували аж дві пекарні: місцеві підприємці й до війни забезпечували хлібом села та селище не лише нашої, а й сусідніх громад.
Журналіст побувала на пекарні підприємця Віталія Шруба, що вже 20 років частує жителів Бериславщини свіжим ароматним хлібом. У просторому приміщенні клопочуться пекарі. У одній ємності міситься тісто на хліб, в іншій – на пампушки, у шафі буханці підходять, а в печі випікаються. Смачні, без будь-яких «Е».Реалізовують хліб і по інших селах нашої та сусідніх громад.
ПАН ВІТАЛІЙ ШРУБ розповідає: «Пекарня не припиняла функціонування з початку війни. Поки старост деяких сіл окупанти припускали на підконтрольну Україні територію, передавали хліб і в окуповані села… У березні 2022-го прогриміли перші обстріли, та наші працівники, ризикуючи життям, ходили на роботу, щоб хліб не вибував із осель наших земляків. Хліб випікали аж до 25 липня, поки під час останнього обстрілу, через влучання на територію пекарні ворожого снаряду, не отримав поранення наш слюсар.
До того ж вибухом було пошкоджено трансформатор. Тоді, з міркувань безпеки та через вимкненя електрики, змушені були тимчасово зупинити виробництво, але ненадовго — в листопаді відновили роботу. Загалом окупанти майже двадцять разів обстрілювали територію підприємства».
За словами підприємця Віталія Шруба, серйозним викликом у повсякденній праці постало питання постачання сировини, адже нам її нам поставляли з Херсона, а борошно з Запорізької області. Щоб не зупинявся процес випікання хліба, намагалися вишукувати можливості закупити сировину зі сусідніх регіонів. Наприклад, по дріжджі він їздив аж до міста Дніпра. Але завдяки зусиллям нововоронцовських колег — підприємців та місцевих органів влади вдалося знайти нові точки постачання борошна. Всі люди об’єдналися й створили грошовий фонд, куди надходили кошти від односельців, призначені для купівлі борошна, дріжджів, солі. Ці кошти йшли й на випікання соціального хліба: малозабезпечені люди отримували безплатно.
— Я дуже вдячний усім, завдяки кому ми мали можливість пекти хліб для наших краян, — сказав Віталій Шруб. — Війна може змінити багато речей, та не вдасться перебороти щире бажання нововоронцовців допомагати одне одному в складних ситуаціях буденного життя під час воєнних дій.
Хоча зараз, в умовах війни, чисельність працівників зменшилася в половину, попри всі випробування пекарня працює, а пекарі не лише продовжують випікати свіжий і ароматний хліб, а значно більше — забезпечують ним і сусідні Милівську та Високопільську територіальні громади.
Спілкувалася Ірина КОШАРСЬКА, редактор, член Національної спілки журналістів України
