Містечко Нововоронцовка Херсонської губернії в кінці ХІХ століття представляло собою затишний торговий населений пункт, який був центром Нововоронцовської волості та економії роду Воронцових на території якої жили переважно українці, росіяни, євреї та в певній кількості німецькі колоністи. Євреї жили в містечку з 1859 року. Серед занять єврейського населення переважала торгівля. За результатами імперського перепису населення у 1897 р. у Нововоронцовці проживало 1685 євреїв (32,4% від загальної кількості), в 1910 – 1726 (55%), в 1923 – 686, в 1939 – 42 єврея.
В кін. ХІХ ст. єврейська громада побудувала синагогу (вона знаходилась, за спогадами старожилів, на місці сучасного будинку культури – прим.авт)
У 1910 р. діяло вже 2 синагоги, талмуд-тора, чоловіче і змішане єврейські училища. У 1913 році було засноване товариство допомоги бідним євреям. В 1918 відбулося декілька погромів, влаштованих козачими частинами(невідомо, якої військово-політичної сили – прим.авт), в ході яких багато євреїв було поранено, єврейські будинки пограбовані. До кін. 1920-х рр. в Нововоронцовці діяв шохет. У 1930-х рр. більшість євреїв покинуло Нововоронцовку. У вересні 1941 року було розстріляно 3 єврея [1].
Це якщо дуже коротко про майже половину жителів Нововоронцовки в ХІХ-початку ХХ ст. Серед визначних постатей Нововоронцовки, які відомі далеко за межами містечка, до початку цього дослідження, не було відомо про тих, що народились за часів Російської імперії, а тим паче єврейського походження.
Проте є дві унікальні і прямопротилежні особистості, які народились у нас, ходили в одну школу, належали до однієї соціального групи і навіть народилися в один день – 27 грудня, але в різні роки. Про них не написано в жодному краєзнавчому збірнику, не згадано в жодному музеї області. Автор віднайшов цих двох нововоронцовців на теренах мережі інтернет в дуже вузькопрофільних форумах і сайтах. Про цих земляків і піде мова далі.
АЙЗЕНШЕР ІСААК ЯКОВИЧ. Народився 27.12.1900 р. Закінчив єврейську 2 класну школу в Нововоронцовці. Про дитинство Ісаака поки що нічого не відомо. Можемо лише припускати, що беззаперечно він ходив в одну з синагог містечка, купував ліки в аптеці Гурфінкля
Як покаже майбутнє, молодий Ісаак, або як його напевно називали друзі – Ізя, виявив неабияку зацікавленість мистецтвом, а особливо маловивченим тоді і дуже складним видом гравюр – офорт на металі.
Ісаак Якович особисто переживши жахіття т.зв. Громадянської війни 1917-1921 рр. створив серію гравюр «Погром на Украине», на яких центральними фігурами представлені євреї, що стали жертвами різних воюючих сторін, як то білогвардійців, козаків, німців та просто розбійників. Кольорова гамма додає мінорності в зміст картин [2].
Невідомо період створення цих гравюр, можливо в них відобразились події, що мали місце бути на території Нововоронцовки та волості в зазначений період.
У 1925-1930 роках Айзеншер навчався у Ленінградському вищому художньо-технічному інституті (Академія мистецтв) на графічному факультеті, по закінченню якого отримав диплом художника-графіка зі званням “художник класичної гравюри”.
У 1937 році Ісаак Айзеншер створив гравюру «А.С. Пушкин среди крестьян на ярмарке», яка ввійшла в колекцію картин Пушкінського заповідника [3].
На цій гравюрі навіть дилетант у мистецтві відмітить більший художній рівень ніж в циклі «Погром на Украине», постаті показані дуже детально, лінії плавні, натуралістичні. Видно, що І.Я. Айзеншер не зупинявся на досягнутому і вдосконалював свою майстерність.
У 1939 році вийшла його книга «Техніка офорта» під редакцією професора, доктора мистецтвознавства М. В. Доброклонського
На сьогодні ця книга є букіністичною рідкістю і не втратила своєї актуальності, так як є фундаментальним дослідженням.
Метою цієї книги є ознайомлення художників-граверів, початківців офортистів, а також читачів, які цікавляться графічними мистецтвами, з усіма сучасними видами гравіювання на металі і техніків друкування естампів.
Книга поділена на три частини.
Перша – «Устаткування майстерні» – розглядає матеріали, інструменти та обладнання офортної майстерні, причому остання тема висвітлена з урахуванням матеріального та технічного пристрою невеликої робочої лабораторії бригадного типу.
Друга частина – «Техніка гравірування на металі» – охоплює в послідовному порядку технологічні процеси ґрунтування, перекладу малюнка на дошку, гравірування, травлення і, нарешті, виправлення офорта, причому в стислому вигляді викладені також методи виготовлення металевих копій з оригінальних гравюр гальванотехнічних способом і прийоми сталювання підготовлених до друку дощечок.
У книзі також можна ознайомитися з пристроєм металографського верстата, естампного паперу, фарбами, а також технікою друкування одноколірних і багатобарвних естампів, так само як зі зберіганням використаних дошок. Третя частина присвячена розгляду естампи і раціональних способів його зберігання.
У 1947 році Ісаак Якович захищає дисертацію та здобуває звання кандидата мистецтвознавства, в цей же рік почав викладати у Ленінграді [4].
На сайті ленінградських художників вдалося знайти підпис І. Я. Айзеншера, про який до останнього часу нічого не було відомо [5].
В роки Другої Світової війни Ісаак Якович воював, був призваний Свердловським РВК, у 1943 році був на військово-пересильному пункті.
Більше про його службу Червоній армії не відомо [6].
Помер 21.10.1952 року в Ленінграді, похований на Преображенському цвинтарі.
Цікавою виявилась доля нашого земляка. Нічого не відомо про його батьків та чим вони займались, тут, в Нововоронцовці. Також не відомо де саме він жив, але точно відомо де він здобував свою першу світську освіту – у Нововоронцовській земській школі разом із ще одним хлопчиком, який згодом стане одним із найближчого оточення Л.Берії і далеко не останньою людиною в Кремлі.
Далі буде…
Список використаних джерел
1. Российская Еврейская Энциклопедия
2. “АМИ-Народ мой” ЕВРЕЙСКАЯ НЕЗАВИСИМАЯ ГАЗЕТА
3. Музеи России
4. Артру.инфо – крупнейшая база данных по русскому и советскому искусству
5.Интернет-галерея “LeningradArt”
6. ПАМЯТЬ НАРОДА 1941-1945
А. А. Селецький, вчитель історії Нововоронцовської ЗОШ №2
