Нещодавно група молоденьких хлопців та дівчат з села Зміївка, що на Херсонщині вирушили у дорогу на звичайних роверах. А покликав їх у подорож пан Микола, досвідчений дослідник депортованого народу Західної України під час сталінських репресій. Ці діти є онуками тих самих бойків, лемків, гуцулів, що стали грізною силою у боротьбі за волю України. Зі зброєю в руках їм довелося боронити рідну землю від окупантів різних мастей: мадьйярів, поляків, німців та проклятих багатьма народами москалів. Останні завдали найтяжчих ран нашому народові і не тільки, своїх також не жаліли.
Молоденькі мандрівники поїхали по селах на схилах Дніпра, де живуть вигнані із рідної землі, із зелених Карпат люди. У 1951 році більшовицько-московський уряд вирішив депортувати українців зі своєї землі. Був виданий приказ Берії і Жукова «О вивозевсехУкраинцев в Сибирь». І було багато вивезено, але не всіх, Бог не допустив остаточного знищення України. Наш народ вистояв і понині продовжує боротьбу з ненависним московським ворогом. А молоденьке бойківчата їздять на своїх роверах по селах і зі сльозами на очах уважно слухають, що розповідають люди, які пережили свавілля московської комуни. Зараз ми очікуємо кінофільм про бойків на Херсонщині, що нам готують молоді патріоти нашої держави Україна.
Їдуть бойки на роверах
Відвідують села,
По степах-рівнинах,
По дніпровських схилах
Це онуки тих героїв,
Що боролися за волю,
Гірку правду хочуть знати,
Чом покинули Карпати.
У тих селах незкоренні
Живуть мирні люди,
Рідну землю в них забрали
І з дому прогнали.
Бо правителі жорстокі
Чужої держави,
Не зламавши їхню волю,
Сюди їх заслали.
А боролись батьки й діти,
Щоби вільно в краю жити,
Рідну землю захищали
Від московської навали.
Та нерівні були сили
І людей повивозили
Їх у тюрмах катували,
Ще й бандитами назвали.
Зберегли й по нині бойки
Всі свої звичаї
І лиш сняться їм Бескіди
Із рідного краю.
Тож онукам вже відома
Правда про країну,
Разом з нами всі голосять:
«Слава Україні».
28.06.2016 р.
Михайло Халак
