В умовах війни кожен громадянин стає важливою частиною національного тилу. Та, на жаль, не всі обирають шлях гідності. У деяких регіонах України дедалі частіше фіксуються випадки, коли наші ж співгромадяни — як дорослі, так і діти — йдуть на співпрацю з ворогом. Причини різні, але наслідки завжди однаково страшні.
Серед дорослих зростає кількість тих, хто, замість чесної праці, шукає «легких грошей». Хтось не хоче працювати, інші не можуть знайти гідну роботу. У результаті — погоджуються передавати інформацію окупантам, допомагають коригувати удари, палять автомобілі військових чи правоохоронців, за винагороду чи з помсти.
У дітей ситуація не менш трагічна. Через байдужість або відсутність батьківського нагляду підлітки стають легкою здобиччю ворожих агентів. Із цікавості чи за невеликі гроші вони передають координати техніки ЗСУ, фіксують пересування військових, а подекуди — навіть провокують диверсії. Не усвідомлюючи наслідків, ці діти стають співучасниками злочинів проти своєї ж країни.
Ворог користується нашими слабкостями: бідністю, роз’єднаністю, недовірою одне до одного. І лише спільна відповідальність, згуртованість та активна громадянська позиція можуть цьому протистояти.
Не мовчіть. Помітили дивну поведінку сусіда, підлітка, незнайомої особи з камерою — повідомте відповідні органи. Говоріть із дітьми. Пояснюйте, що війна — це не комп’ютерна гра, а реальні життя.
Сьогодні важливо пам’ятати: кожен, хто допомагає ворогу — навіть несвідомо — несе відповідальність. А ми всі маємо зробити так, щоб ні наші діти, ні наші сусіди не стали зброєю в руках окупанта.
Наш кор.
