В минулому столітті в нашій країні відбулось дві катастрофи, спричинених діяльністю людини. Наслідки необґрунтованих діянь привели до тяжких і болісних для всієї людської спільноти наслідків. Перша це загибель Дніпра, що продовжувалась десятиріччя, спільнота навіть не помітила, і пройшло це без реагування та супротиву населення.
Не було обурень, протестів не було застережень від подальшого втручання в природний розвиток екосистем. Друга – це Чорнобильська катастрофа, яка сталась 30 років тому. 60 років почалось наповнення Каховського водосховища з пуском першої турбіни ГЕС. Сьогоднішній стан української частини Дніпра, де власного русла річки залишилось близько 100 км.,без перебільшення є предметом до кінця не усвідомленої національної безпеки держави. І ось сьогодні з минулого вигулькують з розрахунком на іноземні кредити плани будівництва Каневської гідроакумулюючої станції, Каховської ГЕС- 2 , поглиблення існуючих водосховищ для морських суден, розширення діючих та будівництва нових АЕС на Дніпрі.
Розповідь про плани будівництва Каховської ГЕС -2 та розпочату кампанію «громадських слухань» почну зі спогадів дитинства. Моє покоління було свідком знищення плавень Великого Лугу. Початок 50 років минулого століття. Ще живий Дніпро… Вже створеними «ліспромгоспами» розпочалась вирубка та спалювання плавневих лісів. А незадовго перед цим ми, дітвора, перевозячи в своїх човнах вербові молоді пагони прикривали травою від лісників ці кролячі ласощі. Та не кролі знищили плавневі верби. Наші батьки , які щойно пережили воєнне та передвоєнне лихоліття доволі стримано коментували нам, дітям, події пов’язані з реалізацією сталінського плану перетворення ( по суті знищення) природи. Почуті тоді від старших,часто не для дитячих вух призначені солоні коментарі та оцінки запам’яталсь на все життя… Тогочасні рибалки розпочинали свою справу затемно і займали своїми човнами місце на дніпровому руслі . В більшості випадків для цього часто залишались ночувати в плавнях. Благословенну тишу там порушували пароплави ритмічними ударами колес по воді та гудками. Якось дитячий сон та тишу вночі розірвала гучна музика, гомін та стук каблуків танцюючих на катері, що пропливав в сторону міста. Потім стало зрозуміло що це повертались з прогулянки відряджені виконавці височайшої волі, які втілювали її у відповідні проекти. Плани перетворення природи розпочались і завершились знищенням ландшафтів, які створювались тисячоліттями. Сьогодні ще живі свідки створення водосховища та знищення плавневих лісів перед цим. ВІдчуваючи свій обов’язок перед майбутнім, ентузіасти в ряді місць створили музеї Дніпра. Зберігають пам’ять про затоплений Кременчуцьким водосховищем районний центр Георгієвськ на Черкащині з будівництвом Канівського водосховища. Про життя та побут до створення Каховського водосховища розповідають експонати музею в с. Бабина на Хнерсонщині.
100 років тому подорожуючи Дніпром , Кащенко Андріан Феофанович ( «Оповідання про славне військо запорізьке низове») написав …про наші краї «Річка Лапинка , відбившись від Дніпра зараз же за лісом, рухається на захід , беручи толи на північ . Понад нею степом тягнеться високий кряж , рясно засіяний могилами. …Нині понад сією річкою щільно розташувались великі села Сулицьке-Лиманське , Лапинка та інші, що облягають Нікополь…»
В останні роки існування СРСР в Україні розпочались підготовчі роботи з будівництва каналу Дунай – Дніпро, Очаківської греблі на Дніпрі, яка мала повністю зарегулювати стік Дніпра до моря та ряд інших.
В 50-70 роках минулого століття внаслідок будівництва штучних водосховищ на їх дні «виявились похованими під водною поверхнею 7363 км. кв. земель що становить майже 1.5. % від площі всієї території України або 2,3 % орної землі» (Е.Г. Дегодюк, С.Е. Дегодюк) 60 років тому в кінці 1955 року закрутилась перша турбіна Каховської ГЕС і за два роки позначка води Каховського водосховища досягла нинішніх 16 м. Часи підготовки та будівництва Каховської ГЕС та водосховища відтворив у своїх творах, зокрема кінофільмі «Поема про море» Довженко О.П.
Для забезпечення проточності і збереження якості поверхневих вод коливання рівня Каховського водосховища передбачалось до 2,7 м. від позначки 16, 0 що мало забезпечити функціонування озерно – протічної системи. Однак пізніше по умовам забору води до Північно – Кримського каналу ( позначка 15,0м.) цей діапазон зменшився до 1 м. Малий діапазон коливань рівня Каховського водосховища став однією з суттєвих причин незадовільної якості поверхневих вод . Більшість існуючих технологій підготовки питної води розраховані на існуючий до будівництва водосховищ перший клас дніпровської води а не на другий – третій прісноводнодніпровського моря.. Відносна стабільність позначки рівня Каховського водосховища дала підстави гідроенергетикам виступити з ініціативою встановити нові турбіни на Каховській ГЕС . Якраз до позначки в 15-16 м. водосховища прив’язане водокористування всього Запорізького енергокомплексу ГРЕС – АЕС. Що дозволило перевести його на прямотокове зі скидом до водосховища та забором свіжої води та розробляти плани .розширення АЕС на два блоки, продовжувати термін їх експлуатації.
Скиди води поза турбінами енергетики називають «холостими ». Відомо, що такі «холості скиди» за час роботи Каховської ГЕС складають близько 3 –х відсотків, що аж ніяк не може бути обґрунтуванням витрат на установку додаткових турбін. Затверджений мінімальний рівень так званого санітарного попуску через греблю Каховської ГЕС в 500 м. куб на секунду, унеможливлює підняття солоної чорноморської води руслом Дніпра Варто нагадати що через малу водність в останні роки цей скид зменшився на третину.
Чи можна обґрунтувати будівництво Каховської ГЕС – 2 дефіцитом електроенергії на півдні України? Якраз тут варто нагадати ініціаторам що в даний час йде будівництво лінії ЛЕП Енергодар – Каховка для можливості експортувати електроенергію після будівництва нових двох блоків на Запорізькій АЕС. Всі водосховища Дніпровського каскаду відносяться до класу надвеликих. Їх сумарний обсяг складає 43, 5 км. куб і зарегульовані майже на 90 %. Накопичений в них обсяг води перевищує допустимий Водним Кодексом обсяг майже на третину, чим обмежується водообмін і як наслідок якість води. Тут варто згадати що видатний російський кліматолог і географ Олександр Воєйков (1842-1916) , проаналізувавши співвідношення між опадами та випаровуванням, висловив основне положення гідрології: «При прочих равных условиях, страна будет тем богаче текучими водами, чем обильнее осадки и чем меньше испарение как с поверхности почвы, так и от растений. Таким образом, реки можно рассматривать как продукт климата». Настала пора розібратись чи багатшою стане країна затримавши «текучие воды» у водосховищах .
Чому в сьогоднішніх, важких для країни умовах, реанімуються плани відновлюються плани будівництва Канівської ГАЕС, Каховської ГЕС -2, поглиблення водосховищ для створення трансєвропейського чорноморського – балтійського водного шляху та інших.? Іноземні кредитори реалізації цих планів заявляють, що мають впевнитись в їх сприйнятті та схваленні суспільством. Якраз для цього ініціатори – Укргідроенерго проводить різні публічні заходи, видаючи їх за громадські слухання.
Варто нагадати, що законодавством передбачено обґрунтування необхідність реалізації ініціатив (з розробкою та затвердженням СЕО – стратегічної екологічної оцінки) ,проведення державної та громадської екологічної експертизи намічених для реалізації планів. Якраз в цьому аспекті плани будівництва Каховської ГЕС – 2 та Каневської ГАЕС не відповідають тим завданням і проблемам які постали перед державою. З усією впевненістю можна стверджувати,що суспільством до кінця не усвідомлено –стан Дніпра, його «дніпровських морів» є предметом національної безпеки України. поряд з другою глобальною антропогенною катастрофою на нашій землі – чорнобильською,що сталась 30 років тому. Оцінка екологічної безпеки з розробкою стратегії розвитку держави вимагає в першу чергу оцінки ситуації у всій техногенно порушеній українській частині Дніпра. Особливо це стосується ситуації з питним водопостачанням населення. Води взагалі-то не стало більше після створення «морів» – наслідки порушення кругообігу в природі з кожним роком дають все більше приводів для стурбованості. Для розрахунку щодо кількості та якості води для країни приймається обсяг що утворюються (відтворюється) на її території. Дві третини води до нашої частини Дніпра надходить з Білорусі та Росії. Згадується прогноз кінця минулого на нинішнє століття – нафта змінить колір. До її вартості підніметься і займе місце прісна вода. Вже сьогодні за воду відбуваються або наростають міжнародні збройні конфлікти.
Насамкінець процитую статтю 6 Водного Кодексу України. «Води ( водні об’єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування. Народ України здійснює право власності на води ( водні об’єкти ) через Верховну Раду України.. і місцеві ради» . В червні 2014 року підписана Угода про Асоціацію між Україною та ЄС, яким передбачається наближення вимог національного законодавства України до вимог ЄС. Вже сьогодні необхідно підвести підсумки та контролювати діяльність Уряду та наслідки цілком вірогідного невиконання цієї угоди ,зокрема, у сфері довкілля. Можна з усією впевненістю стверджувати, що реалізація подальших планів гвалтування Дніпра увійшло в глибоке протиріччя з вимогами Водної Директиви ЄС, виконання яких прийняла на себе наша країна. До 50 річчя створення Каховського водосховища в Нікополі проведено науково – практичну конференцію на якій затверджено довгостроковий проект «Каховське водосховище: передісторія регіону, задум і створення, сьогодення , проблеми перспективи». Розглянути проблеми цього року нас зобов’язує 60 річний ювілей Каховської ГЕС, 30 річчя Чорнобильської катастрофи та плани ґвалтівників Дніпра і всього суспільства.
В. Сандул, голова Нікопольського
відділення Міжнародного фонду Дніпра, член Національної спілки журналістів.
066 4422373
