У нашій пам’яті закарбувалися теплі спогади про спілкування з Василем Марченком, колишнім головним лікарем Нововоронцовської ЦРЛ, єдиним у районі кавалером радянського ордена Дружби народів. Як не прикро, він відійшов за межу вічності. За не одне десятиріччя його керівництва лікувальним закладом, невпізнанним стало й лікарняне містечко селища: зміцнилася матеріально-технічна база, територія озеленена листяними породами дерев та кущів, плодоносять горіхові та абрикосові дерева, з ранньої весни й до падолиста милують око веселкові квітники.
Багато років тому з його легкої руки, з цегли, бетону, металу та скла, тут були споруджені красива кількаповерхова споруда терапевтичного корпусу, 2-поверхове дитяче відділення, приміщення господарського призначення та інше. Чи не одному з небагатьох у районі головному лікареві було дано право говорити «не причесану» правду як підлеглим, так і з високих трибун чиновникам на засіданнях колегії райдержадміністрації та сесіях райради,пленумах ветеранської організації району, в області. Дуже високо (!) цінував і тепло відгукувався тодішній авторитетний керівник медичної галузі про справжніх професіоналів у білих халатах, та завідуючого травматологічного відділення Євгенія Панасенка зокрема (на фото). На це він мав моральне право! І тепер, незважаючи на перекоси у реформуванні медицини, працівники відділень лікарні стараються надавати якісну медичну допомогу з урятування людських життів в екстрених ситуаціях та у зціленні пацієнтів.
Журналіст, побувавши у травматології, поспілкувався не лише з медпрацівниками, а й хворими.
– Одужанню завдячую Євгенію Борисовичу Панасенко, – повідав 76-річний мешканець с. Любимівки Микола Рабович. – Якби не він та медсестри, то до кінця моїх днів залишився б калікою з переламаною ногою.
Мешканець маленького села Українки Біляївської сільради Андрій Бондаренко не приховував: «З хворою ногою далеко не підеш. У лікарнях сусідньої Дніпропетровщини та у Херсоні малі гроші не ходять, а лікуватися вдома дешевше та надійніше з таким досвідченим лікарем як Борис Панасенко!».
Інший співбесідник мешканець райцентру Віктор Згоник вгадав мої думки: «У районі та в області знають, що у лікаря Євгенія Борисовича Панасенка щедре серце й золоті руки! У мене дуже болів хребет, а він доклав зусиль, аби поставити на ноги! Дякуючи йому та медсестрам, незабаром приступлю до роботи».
Не десятки, а сотні (!) мешканців району та сусідньої Дніпропетровщини дякують за зцілення та врятування життя завідуючому травматологічного відділення Євгенію Панасенку, медсестрам Галині Рибницькій, Ользі Карпенко та іншим.
Понад 20 років тому Галина Рибницька закінчила Нікопольське медичне училище, а трудову біографію почала у Криворізькому наркологічному диспансері. Останні 15 років – краща медсестра травматологічного. У її молодшої колеги Ольги Карпенко лише два записи у трудовій книжці: про закінчення 10 років тому сестринського відділення Нікопольського медучилища та працю на одному місці. Заслужила позитивні відгуки пацієнтів.
Євгеній Панасенко подає гідний приклад вірності клятві Гіппократа. Понад 40 років життя він присвятив лікуванню дорослих та дітей. З відзнакою(!) закінчив Бериславське медучилище. Першим його іспитом на професійну зрілість стала праця фельдшером відділення швидкої допомоги Верхньорогачицької ЦРЛ. А навчаючись у Кримському державному медінституті, він був мед-братом на кафедрі травматології. У досвідченого лікаря за плечима дворічна військово-морська кафедра цього медінституту та офіцерське звання медичної служби ВМС України.
– З початку 80-х років минулого століття Євгеній Борисович працював травматологом-ортопедом нашої лікарні, – зробила екскурс у минуле Віра Малентьєва, заступник головного лікаря Нововоронцовської ЦРЛ. – Незабаром у нас відкрили травматологічне відділення. З того часу Євгеній беззмінний завідуючий. Має першу кваліфікаційну категорію. Неодноразово проходив курси підвищення кваліфікації при Харківському НДІ травматології та ортопедії. Нашого колегу кілька разів обирали депутатом Нововоронцовської райради. Він тут очолював постійну депутатську комісію. Має десятки почесних грамот районної та обласної влади. У трудовому колективі лікарні багато років невтомно працює старшою медсестрою терапевтичного відділення дружина Євгенія Панасенка Наталія Сергіївна, справжній професіонал.
– Крім Галини Рибницької та Ольги Карпенко, на перше місце у своїй роботі ставлять відповідальність за справу й турботливе ставлення до хворих медсестри Галина Беззубко, Олена Сухомлінова та Алла Мінько, – характеризує підлеглих завідуючий відділення. – Не обійтися нам і без працьовитих молодших медсестер Любові Шевченко, Світлани Рудої та Лілії Пискуровської. Їм дякують десятки людей. – Хочу порушити наболілі проблеми. У поліклінічному кабінеті травматології зі стелі давно падає штукатурка та холодно. А хворим на милицях дуже важко підніматися по сходах. Узимку тепло до кабінету та коридору майже не доходить, що створює незручності хворим…
Кожна людина живе не лише для себе та рідних. Досвідчений лікар Євгеній Панасенко з тих, хто день-у-день, упродовж багатьох десятиліть, безкорисливо (!) дарує зцілення тим, хто потребує його найбільше.
Микола ГУРЕПКО, спеціальний кореспондент незалежної газети Херсонщини «Новий день».
