Коли 6 грудня вітала чоловіків зі святом, то чула: «Дякую», «А ми вже й заплутались в датах, коли святкувати», «А хіба не 14 жовтня?»
А для нашої ветеранської організації – це така нагода подякувати щиро нашим захисникам-односельцям, привітати їх, їхні родини. Тому і підготували від ради ветеранів вітальну листівку у збільшеному форматі:
Дорогі захисники!
Вітаємо зі святом!
Учасників бойових дій: С.В. Співак, О.Е. Захаренко,
О.В. Удич, С.Я. Коваль, А.А. Гож, І.В. Дюжиков,
І.М. Лесик, М.О. Шеіченко, А.М. Кузьо.
Демобілізованих:
П.С. Лубенець, С.М. Вініченко,
О.М. Марущак,.
Військовослужбовця: Є.В.Мінько.
Окремо було звернення до всіх жителів села допомагати воїнам АТО, які нині захищають нашу Україну, зокрема у плетінні маскувальних сіток та костюмів.
А вже коли за допомогою і порадою напередодні звернувся сільський голова В.Й. Довгий, то спільно опрацювали сценарій заходу, урочисту частину якого вирішили провести в школі, випускниками якої є наші захисники. На захід запросили всіх наших випускників.
І ось 6 грудня о 10.00 ранку запрошені зібрались біля сільської ради, на вході до якої вже висіла листівка з привітанням зі святом.
Потім всі організовано пішли до школи, де нас вже чекали учні і вчителі. Учні школи зацікавлено слухали, як захисники по черзі , коли називали їх прізвища, називали частини і місця служби.
Захисників тепло привітав директор школи Є.М. Наконечний. Далі сільський голова В.Й. Довгий привітав і вручив нагороди «Учаник АТО»: С.Я.Ковлаь, О.Е. Захаренко, С.В. Співак, І.В. Дюжикову.
А М.Д. Басараб привітала піснею «Виростеш ти, сину», у виконання якої вклала всю свою матеріальну любов, душу і подяку.
Для продовження зустрічі із захисниками сільський голова запросив всіх у кафе, де нас гостинно зустріли А.Я. Лисишин і І.І. Федаш.
За чашками гарячої кави і чаю всі поринули у спогади. Хвилюючими були розповіді про те, через що хлопцям довелось пройти.
А на запитання ведучої «Чи були у вас оберіги і які?». Всі з гордістю відповіли, а вони і зараз з нами і у більшості обергі – це прапор України. Наприклад О.Е. Захаренко, такий прапор з підписами всіх друзів подарував його товариш з нашого села Давид Денисенко.
А коли ведуча сказала, що вчора (5 грудня) ми відзначали День волонтера, то всі в один голос промовили : «О, да?». Якби не волонтери… «І кожен із присутніх з великою вдячністю називати своїх волонтерів».
І ви знаєте, я вже не раз переконалась в тому, що коли робиш добру справу, ніби сам Господь Бог посилає тобі свою допомогу. Бо так було доречно, коли мова зайшла про волонтерів, в приміщення зайшов Ф.Я.Славич – наш церковний староста.
Це він, разом з А.П.Богданом в 2014 році відвозив на блок-пости благодійну допомогу, яку зібрали всім селом.
Ми з радістю запросили його до столу і він розповів , які були раді хлопці, коли вони привезли 2 тішу мяса свинини, яке виділило місцеве господарство, консервацію, інші продукти харчування від односельців і кошти.
А тепла і душевної атмосфери у спілкуванні додав чарівний спів М.Д. Басараб, члена нашої ветеранської організації.
На закінчення заходу сільський голова В.Й. Довгий подякував всім присутнім і побажав миру і злагоди.
А я хочу подякувати всім, хто допоміг організувати захід.
В першу чергу директору СТОВ «Дніпро» О.В.Фурделі, сільській раді, в черговий раз бухгалтерії СТОВ «Дніпро», Л.Й.Тертишній, працівнику в справах сімї, спорту та молоді І.В. Макух, М.Д. Басараб, А.Я Лисишину, І.І. Федаш, директору школи Є.М.Наконечному, завучу А.І.Зінзюк, організатору школи І.П.Федаш.
Окремо хочу подякувати М.Г. Опришко, що першою відгукнулась на звернення ветеранської організації допомогти у плетінні маскувальних сіток. А так, якв сценарії заходу використовувала уривки з віршів «Стоїть солдат» Л.Ф.Глєбової з Нововоронцовки, Н.Левицької «Любий земляче!» з Гаврилівки, невідомого автора «Я прийду з війни і гляну в очі…», який надав для друку в нашій газеті «Вісті» Віктор Сердюк із Золотої Балки, то щиро дякую вам за те, що ви все пропускаєте через свою душу і серце, і хочу висловити найомріяніше бажання всіх нас, але словами, душею і серцем дитини, яку зачепили події в країні.
Хай вічно панує мир на землі,
Миру хочемо ми всі
І дорослі, й діти.
Українці з прадавніх часів
Прагнуть в мирі жити.
Бо мир – це пісня солов’я,
Це щасливі діти,
Коли можемо щодня
Сонечку радіти.
А війна – це смерть і кров,
Це сирітська доля…
Тож і піднялися знов
За свободу й волю.
Це на захист Батьківщини
Стали її патріоти,
Хоч в тривозі їх родини,
Багато й в скорботі…
Тож бажаємо ми всі
Тільки перемоги!
Щоб назавжди відійшли
Болі і тривоги.
Щоб не плакала матуся
По своїй дитині…
Щоб розрадити хтось міг
У тяжкі хвилини.
Щоб була весела мама
Й спокійна бабуся.
Повернувсь додому й тато,
А ще помолюся.
Щоб закінчилась АТО,
Щоб не гинув там ніхто.
Мир запанував в країні,
Щастя й спокій у кожній родині.
Думала на цьому закінчить та щось підказує мені що треба продовжить. То ж – продовжую…
Серед наших учасників бойових дій найстаршому за 40 років, а наймолодшим 22 і 23 роки. А коли дивилась на них, змужнілих, відповідальних, загартованих війною, то хотілось знайти для них найтепліші слова подяки.
І ми з сільським головою переконались в цьому, що для того, щоб зробити добру справу багато не треба. А які вдячні ті, про кого ми не забули .
А з якою радістю і вдячністю говорив мені по телефону в цей день мій зять з Любимівки І.Ф. Амелін, який нещодавно повернувся із зони АТО, бо його та його односельців АТОвців запросили до школи.
Допоможімо нашим захисникам якомога швидше адаптуватися до мирного життя, будьмо вдячними, не жаліймо уваги і тепла для тих, кому зобов’язані мирним сьогоденням в наших селах.
Л. Терещенко, голова ветеранської організації, ведуча заходу с. Михайлівка.
