Слава Ісусу Христу! Слава Україні!
Саме такі слова лунали із уст кожного виступаючого на Майдані Незалежності під час революції Гідності.
Майдан відбувся не тільки в Україні, а й далеко за її межами. Він відбувся в кожному із нас, ми всі однаково переживали за долю нашої держави. Мені довелося бути безпосереднім учасником тих буремних подій, і хочу подякувати всім, хто мене підтримував. Дякую своїй племінниці Ані з села Гаврилівка. Це дівчисько проживає у Німеччині і керує спілкою молоді України в місті Гамбург. Вона вже встигла побувати на мітингах у Брюсселі та Майданах Києва і Львова. Через інтернет придбала мені квиток до Києва і сказала: «Їдьте, дядьку Михайло, там такі треба». І я поїхав. У часи затишшя їздив додому, але не на довго, знову і знову туди повертався. Дуже дякую нашим дівчатам з сільської ради. Вони зібрали мені 500 грн., за які я придбав квиток, ще й 200 грн. поклав у скарбничку Майдану. Так що краплину в перемогу внесли і дудчанці. Надзвичайно великої шани і подяки заслуговує наша землячка Марія Віуйцик-Левківська та її чоловік – Сашко. Пані Марічка вела майдан у Херсоні так само, як Руслана в Києві. Ось як там було: я з двома колегами, М. Барановим та С. Мазуркевичем їхали до Києва, на майдан. До відправки потягу залишалося чимало часу і ми пішли по вул. Ушакова до головної площі, де щодня о 17-00 відбувалися мітинги. По дорозі ми запитували перехожих: «Ви за Україну, чи проти неї?» Співвідношення було приблизно 50х50. Зустрівся нам морячок-курсант. На наше запитання відповів: «Проти». Потім ще такий самий моряк відповів: «Конечно – против!» А ще два морячки відповіли: «Ми за Україну, тільки щоб вона була в митнім союзі, а не в Європейськім». Тож зробимо висновок, хто і чому навчав наших дітей, майбутніх капітанів кораблів. Два поліціянти, вже старші хлопці, відповіли: «Ми з Тернополя – звичайно ж за Україну!» Потім, вже на площі, молоді поліціянти (їх було шесторо), які стерегли пам’ятник Леніну, вступили зі мною в дискусію. Після короткої розмови на моє «Слава Україні!» дружно відповіли – «Героям слава!», ми по-братськи потиснули руки і я пішов до мітингувальників. Пані Марічка познайомила нас з активістами, яким я також докоряв за пам’ятник. Наступного дня, коли ми вже були в Києві, пані Марічка повідомила, що ідол рухнув, про що я сказав Андрію Парубієєві, який якраз розповідав зі сцени про «ленінопад».
Про київський Майдан розповім віршованими рядками:
Там на площі, на Майдані
Стояли страйкарці.
Посходились у намети,
Бо мороз був вранці.
Декотрі ся зігрівали,
Більшість – міцьно спали.
Беркутівського нападу
Геть не сподівались
Налетіли, як шакали
В четвертій годині
І студентів-демонстрантів
Жорстоко побили.
Надала всім допомогу
Святая Софія,
А народ повстав на владу,
Мов на хижих звірів.
Як натиснули на вражих
Люди на Майдані.
Повтікали бандюки всі,
Як щури погані.
Тільки надто дорогою
Далась перемога.
Сотня славних патріотів
Відійшли до Бога.
Вічна пам’ять вам, герої,
Хай вам Бог прощає.
Він усіх вас поіменно
В своїм царстві знає.
Ви любили Україну
Брати рідні й сестри
І навічно записались
В сотеньку небесну.
А ще скільки таких сотень
Лягають в могили,
Б’ються хлопці та дівчата
За Вкраїну милу.
Ще тоді, під час Майдану, ми між собою говорили, що Москва цього так не залишить. Так воно і вийшло. Ось вірш про казкового персонажа, змія-горинича, що відображає російську реальність:
Пробудився змій-горинич
За кремлівським муром,
Заричав звірюка,
Як колись – в комуну.
Кровопивця всенародний,
Вампір більшовицький.
Хвіст його сягає
Островів Курільських.
Тільки голову він випхав
Вогняну, лукаву,
Там прибалти – люди браві
Вмить її відтяли.
Другу голову він втратив
У горах Кавказу.
Там народ гарячий
Відрубав ї зразу.
Тепер ткнувсь на Україну,
Кров’ю поливає,
Встатну пащу вогняную
Наш народ рубає.
Прокидаються народи
Аж до Сахаліну,
Вже невдовзі ця потвора
Та й навіки згине.
Зараз дехто нарікає на владу, на уряд., щось їм не так. Це тількт на руку брехливій московській пропаганді. Звичайно, є негідники, зрадники, злодії і таке інше. Їх було, є і, мабуть, буде багато, а Україна в нас одна, і ми не маємо права нехтувати нею. На нашу долю випало зберегти її в ім’я предків славних, для себе, для дітей наших і для майбутніх поколінь.
Бог врятував Майдан – врятує й Україну. Тільки вірьмо і будьмо єдині.
Слава Україні!
М. Халак
